***
Главная » Загальна психологія » 20.2. Феноменологія характеру



20.2. Феноменологія характеру

Властивості характеру можна класифікувати за змістом та формою ставлення. У першому випадку це властивості, що виявляють ставлення індивіда до інших людей, до власної справи, до самого себе, у другому — інтелектуальні, вольові та емоційні властивості (мал. 45). При цьому, як і ставлення, одні з них будуть соціально схвалюваними — позитивними, а інші — засуджуваними — негативними.

Ставлення до інших людей відображають такі властивості, як правдивість і брехливість, тактовність або безтактність, принциповість і безпринципність, відкритість і потаємність, щирість і удаваність, поступливість і впертість. Серед них предметом особливої уваги радянської педагогіки був колективізм (від лат. collectivus — збірний) — спрямованість індивіда на цінності певної групи людей, готовність жити її інтересами, брати участь у спільній діяльності. Протилежною властивістю є індивідуалізм (лат. individuum — неподільне) або ж егоїзм (від лат. ego — я) — ставлення до іншої людини як до засобу досягнення власних цілей. Надзвичайно соціально цінною властивістю цього класу є гуманність (людяність) — ставлення до людини як до найвищої цінності.
Про ставлення до справи, якою займається індивід, свідчать такі властивості, як відповідальність і безвідповідальність, сумлінність і недобросовісність, ініціативність і байдужість, акуратність і неохайність, бережливість і марнотратність, працьовитість і лінощі. Соціально орієнтоване виховання акцентує увагу на працьовитості — ставленні до праці як до джерела власних і суспільних здобутків.
Проявом ставлення індивіда до самого себе є скромність, яка ґрунтується на визнанні обмеженості своїх досягнень і можливостей, та такі протилежні властивості, як зарозумілість, самозакоханість, пихатість, зазнайство. Помітну роль серед властивостей цього класу відіграє самостійність — підпорядкованість поведінки світогляду. Відтак протилежною властивістю буде конформність (від лат. conforrnis — подібний, схожий) — некритичне ставлення до зразків, що демонструють інші, та наслідування їх.
Кожна з цих властивостей виконує інструментальну функцію — забезпечує певний індивідуальний стиль життя. Причому це стосується не лише зовнішньої діяльності, а й внутрішньої, про що свідчить існування інтелектуальних, вольових та емоційних його властивостей. Характеру в цьому плані притаманні всі ознаки психічного.
Інтелектуальні властивості вказують на особливості пізнавальної діяльності і стійко характеризують індивіда. Це спостережливість, розсудливість, вдумливість, гнучкість розуму тощо. Негативними властивостями в цьому разі будуть резонерство, а також педантизм (від італ. pedante — педагог, учитель) — схильність приймати формальні, стереотипні рішення і втілювати їх, незважаючи на зміну умов життя. Інтелектуальні властивості характеру позначаються, наприклад, на перебігові мислення. Причому, за даними досліджень, у підлітковому віці такі властивості, як спостережливість, допитливість, вдумливість, кмітливість, винахідливість, уже загалом сформовані і мають певний рівень розвитку
Вольові властивості — це усталена форма довільної та вольової регуляції діяльності, яка є стрижнем характеру. Тому людину з розвиненою вольовою регуляцією вважають володарем сильного характеру, а з нероз-виненою — безхарактерною. Вольовими властивостями є, наприклад, рішучість, що виявляється в своєчасному прийнятті рішення і неухильному його втіленні, а також ініціативність, витримка, впевненість у собі, дисциплінованість, витривалість, терплячість, наполегливість, мужність тощо. Відповідно негативними властивостями будуть: безініціативність, невитриманість, самовпевненість або невпевненість тощо.
Для емоційних властивостей характерне стійке емоційне ставлення до дійсності. Наприклад, в одних людей домінує така емоція, як радість, у других — гнів, у третіх — страх. Показовим щодо цього є також предметний характер емоцій: те, що людина любить і що ненавидить, до чого небайдужа чи байдужа — все це стосується її характеру. Позитивною

Тема 20. Характер 445
емоційною властивістю буде оптимізм (від лат. optimus — найкращий) — спрямованість на певний ідеал, а негативною — песимізм (від лат. pessimus — найгірший) — відсутність такої спрямованості, а тому зосередженість на сумному боці дійсності, очікування неприємностей, схильність вважати безплідною боротьбу з труднощами. І оптиміст, і песиміст здійснюють характерні дії, наповнені відповідним особистісним смислом.
Отже, характер — це вияв ставлення індивіда до світу, індивідуальний стиль життя в межах певної культури.
Властивості, характеру взаємопов'язані, що дає підставу говорити про існування структур характеру [30; 32]. Одну з них утворюють такі властивості, як ініціативність, самостійність, допитливість, рішучість, наполегливість, оптимізм; іншу — дисциплінованіть, вимогливість до себе, скромність, організованість, правдивість, відповідальність, зосередженість, принциповість. До того ж, одні властивості характеру є провідними, а інші — другорядними, такими, що нібито відступають на задній план. Вони можуть гармоніювати або ж контрастувати між собою, від чого залежить ступінь цілісності або ж суперечливості характеру.
Наявність певної структури характеру зумовила появу низки його типологій (Лазурський [28; 29, див.: 48J; Лоуен [37]; Фрейд [64]; Фромм [66]; Шпрангер, див.: [49]).
Звичайно, кожен автор виходить з власного розуміння природи і сутності характеру. Наприклад, О. Ф. Лазурський, створюючи таку типологію, співвідносить між собою три рівні психічної активності людини — нижчий, середній і вищий, та дві сторони психіки, які автор називає ендопси-хікою (від гр. evSov — усередині) і екзопсихікою (від гр. є^со — іззовні)1. До першої з них належать розум, почуття і воля, до другої — практичне або теоретичне ставлення людини до дійсності. На нижчому рівні переважає ендопсихіка, на середньому виявляють себе і ендо-, і екзопсихіка, а на вищому переважає екзопсихіка. В цьому зв'язку кожен рівень психічної активності має певні, за термінологією автора, типи особистості (табл. 34).
Близькою до цієї є типологія Е. Шпрангера, за якою людина може бути «теоретичною», «економічною», «естетичною», «соціальною», «політичною», «рілігійною». Проте загалом проблема типології характеру ще й досі не розв'язана.

Смотреть другие вопросы в разделе: Загальна психологія





Все материалы размещены исключительно с целью ознакомления и принадлежат их авторам. Любое копирование строго запрещено. Если вы являетесь автором того или иного труда и не хотите, чтобы он был здесь опубликован, свяжитесь с администрацией