***
Главная » Загальна психологія » 19.3. Розвиток і застосування здібностей



19.3. Розвиток і застосування здібностей

Загальною закономірністю розвитку здібностей є їх залежність від сенситивного періоду та відповідної діяльності. Причому є певна послідовність появи таких періодів. Так, досить рано — до п'яти років — заявляють про себе музичні здібності, дещо пізніше — здібності до малювання. Загалом, здібності до художньої творчості виявляються раніше, ніж до наукової. Найраніше розвиваються математичні здібності: майже всі вчені, що стали відомими у віці до 20 років, були математиками.
Проте це вікове в розвитку здібностей. Воно має поєднуватися з індивідуальним, що яскраво видно на прикладі обдарованих дітей. Таке поєднання можливе лише на ґрунті діяльності, в межах якої вони з'являються і успішність якої визначають. Тобто, незважаючи на внесок генотипу та механізмів органічного рівня здібностей, їх розвиток все ж таки «задається» діяльністю та індивідом як її суб'єктом. Про це ж свідчить педагогічна практика: за інших рівних умов (насамперед в задатках здібностей) більших успіхів досягає той учень чи студент, який більше працює над собою. І навпаки: «Ранні прояви переваг інтелекту можуть призвести до звички вчитися тільки «схоплюючи на льоту» і звідси — до недоліку працездатності, що нерідко стає гальмом подальшого зростання здібностей» [41, 105].
Діяльність зумовлює розвиток здібностей і з боку виконавчих механізмів, і з боку мотивів, що її спонукають.
Набуваючи нові знання, оволодіваючи навичками, вміннями, дитина вдосконалює операції аналізу та синтезу матеріалу, що є об'єктом її діяльності. З ускладненням діяльності ускладнюються і її операції. При цьому, що дуже важливо, вдосконалюється також процес їх застосування. Він виходить з-під контролю свідомості, узагальнюється і, зрештою, визначає успішність діяльності. Як наголошував С. Л. Рубінштейн, «здібності -— це закріплена в індивідові система узагальнених психічних діяльностей. На відміну від навичок здібності —-результати закріплення не способів дій, а психічних процесів («діяльностей»), засобами яких дії і діяльності регулюються» [73, 125].
Це залежить від внутрішніх і зовнішніх, сприятливих чи несприятливих, умов, а також від того, як організовано діяльність дитини. Досвід педа-гогів-новаторів свідчить, що за умови правильної організації навчальної діяльності здібності до навчання виявляють майже всі здорові діти [95; 96]1. Цікаве явище: тут предметом особливого ставлення є не власні здібності, а здібності іншого. Однак і в цьому випадку вчитель-оптиміст виявляє особистісний рівень здібностей: він ставиться до здібностей як до цінності.
Розвиток здібностей пов'язаний із виникненням у дитини інтересу. Це форма пізнавальної потреби, спонукувана відповідними цій потребі предметами та явищами, яка допомагає усвідомленню як цілей діяльності, так і способів її ефективного виконання. Інтерес має тенденцію переходити у схильність — потребу в здійсненні діяльності, яка становить інтерес. Що більше дитину приваблює певна діяльність і що активніше вона її виконує, то більше це позначається на її здібностях. До того ж, така діяльність дає позитивні емоції, що підсилює спонуку до неї.
Проте ця залежність передбачає певні умови. Так, інтерес часто не переростає в схильність тому, що в дитини погано розвинені такі властивості характеру, як працьовитість, відповідальність, самостійність. Йдеться про недостатньо активне ставлення до привабливої діяльності, що перешкоджає розвитку здібностей. Є підстави вважати, що в такий спосіб заявляє про себе особистісний рівень здібностей. Це пояснює, чому в шкільному віці інтереси та схильності не завжди збігаються з відповідними здібностями і впливають на успішність [23, 138]. Ще очевидніше цей рівень виявляється в підлітковому та юнацькому віці, коли, в зв'язку з інтенсивними процесами самосвідомості, учні починають ставитися до своїх здібностей як до засобу пізнавальної діяльності:
У цей віковий період здібності стають орієнтиром для вибору професії (лат. professio — спеціальність) — офіційно зазначеної трудової Діяльності. Йдеться про правильне застосування людиною своїх здібностей, адже «ціна» помилки вельми висока. Тому й існує державна служба професійної орієнтації, що передбачає систему заходів, покликаних допомогти юнакові у виборі професії.
Важливими складовими професійної орієнтації є професійна пропаганда і професійна консультація (Головей, див.: [60]; Матова та ін., див.: [80]; Платонов [59]).
Завданням професійної пропаганди є привертання уваги учнів до професій, необхідних суспільству та поширених у тому чи тому регіоні. При цьому умовою виконання такого завдання є наявність професіограм — документів, що характеризують місце і роль професії в суспільному розподілі праці, історію і перспективи її розвитку, вимоги до знань, умінь, навичок, інформують про навчальні заклади, які готують відповідних спеціалістів. Чи не найважливішим з таких документів є психо'грама — якісний аналіз здібностей, потрібних для успішного оволодіння професією і ефективної професійної діяльності.
Завдання професійної консультації полягає у формулюванні обґрунтованих рекомендацій щодо вибору тієї чи тієї професії. Тут необхідний уже кількісний аналіз здібностей, на підставі якого можна визначити рівень їх розвитку. Професійною консультацією повинен займатися професійний психолог. Проте він лише допомагає людині відповідально поставитися до застосування своїх здібностей. Вибір здійснює той, кого консультують.
Психологія не може взяти на себе відповідальність за життя людини. Проте вона покликана допомагати їй жити, в тому числі й шляхом озброєння її психологічними знаннями про природу та сутність її здібностей. Це стосується також характеру (див. тему 20).

Смотреть другие вопросы в разделе: Загальна психологія





Все материалы размещены исключительно с целью ознакомления и принадлежат их авторам. Любое копирование строго запрещено. Если вы являетесь автором того или иного труда и не хотите, чтобы он был здесь опубликован, свяжитесь с администрацией