|
Тема 7. Діяльність і особистість |
Категорія діяльності^ центральною для системно-діяльнісного підходу в психології. Діяльність розглядається тут як одиниця життя, система активних взаємин людини зі світом, що опосередковується і регулюється психікою. На відміну від діяльності тварин вона підпорядковується не лише біологічним, а й соціальним закономірностям. Діяльністю людина перетворює предмети природи на засоби задоволення своїх потреб, а образи, що виникають при цьому, втілюються в діяльності і начебто «застигають» у світі культури.
Народжуючись, дитина знаходить цей світ позначеним за допомогою мови. Освоюючи втілене у такий спосіб ідеальне, засвоюючи значення, вона залучається до культури, водночас усвідомлюючи і довкілля, і саму себе. Діяльність, опосередкована вже образом свідомості, стикаючись із предметною дійсністю, закономірно ускладнюється, разом з цим збагачується й образ, що опосередковує її. При цьому збагачується людина: вона переходить на новий рівень взаємодії зі світом, заявляє про себе як про особистість.
Як і саме життя, діяльність — багаторівневий процес, що змінює свої характеристики залежно від рівня, на якому функціонує (див. табл. 4, 7, 11).
На рівні індивіда — це активність, що реально пов'язує суб'єкт з об'єктом.
|
|
|
