|
Тема 5. Онтогенез психіки |
Світову психологію розвитку характеризує практично неосяжний емпіричний матеріал: П. М. Бакстер у своєму «рефераті рефератів» [108] наводить 37 присвячених їй оглядів (лише англомовних і тільки починаючи з 1970 p.). Серед них, наприклад, реферат Л С. Хірш — майже 1000 досліджень, причому лише раннього дитинства. Виходить спеціалізована наукова періодика, є енциклопедії й багатотомні посібники, де описуються психологічні особливості певного віку. Про розвій відповідних українських і російських наукових праць свідчить бібліографія до цієї теми.
Теорій психічного розвитку також дуже багато — понад 20і. О. О. Мітькін з цього приводу іронізує: «Якщо вважати, що всі названі теорії претендують на пізнання істини, то на будь-яку з них припадає лише мала їх частка» [52, 4].
Проте такий стан психології розвитку є закономірним. Недарма ж історія психології засвідчує, з одного боку, марність спроб побудувати якусь «одну» науку, а з іншого — співіснування її різних напрямків. Звичайно, на кожну з теорій припадає якась «частка істини», проте навіть у своїй сукупності вони не зможуть дати абсолютного і вичерпного знання про психічний розвиток. Вони завжди будуть відносними щодо методології того напрямку, в межах якого сформувалися. Та все ж це буде крок до «істини», заради якої людина й здійснює процес самопізнання.
З позицій системно-діяльнісного підходу завданням аналізу емпіричного матеріалу психології розвитку слугуватиме схема, наведена у табл. 11. Це продовження порівневого аналізу психіки, який у цьому разі застосовується до проблеми її онтогенезу.
У процесі розв'язання цієї проблеми здійснено чимало спроб описати логіку переходу від одного віку до іншого — створити періодизацію психічного розвитку [12; 20; 21; 44; 59; 65; 77; 91; 102; 105]. Проте у зв'язку з відсутністю загальноприйнятих психологічних критеріїв розвитку серед них немає такої, яка б не дискутувалась і приймалася беззастережно2.
Такий стан проблеми може бути наслідком ігнорування дослідниками рівня життя, на якому функціонує, розвиваючись, психіка. Це знецінює спроби створення періодизації, спільної для всіх рівнів, і є додатковою підставою доцільності застосування системно-діяльнісного аналізу психічного розвитку. |
|
|
