***
Главная » Загальна психологія » 2.1. Психологія серед інших наук



2.1. Психологія серед інших наук

Залежність психології від природознавства та філософії пов'язана з природою людської психіки. Вже побіжний погляд свідчить про її зумовленість як біологічними, так і соціальними процесами. Ця обставина істотно ускладнює питання про місце психології серед інших наук. Адже якщо вважати психіку біологічним явищем, то психологію слід віднести до природничих наук, коли ж стверджувати її соціальність, —- то до суспільних. І справді, історія психології знає чимало спроб редукціонізму, серед форм якого найпоширенішими є фізіологічний і соціологічний [79]. Проте наслідком редукціонізму завжди були спрощене розуміння психіки і втрата психологією своєрідності свого предмета. Іншим прикладом редукціонізму може бути теорія двох чинників.— обґрунтування одночасної залежності психіки і від природних, і від соціальних явищ. Зрозуміло, що психологія у такому разі має бути біосоціальною наукою. Проте поєднати у межах однієї дисципліни принципи таких різних наук так і не вдалось. Принципово іншою спробою розв'язати питання про місце психології серед інших наук є віднесення її до иєтру міждисциплінарних зв'язків філософії, суспільствознавства, природознавства, педагогіки, медицини, техніки [2; 25; 28; 37; 56; 57]. При цьому виходять з того, що всі ці науки тією чи іншою мірою вивчають людину, і лише перед психологією вона постає у всій повноті її виявів. Це ставить її в особливі стосунки з іншими науками: вони змушені звертатись до психології у пошуках необхідних їм даних. Отже, психологія мусить не стільки користуватися здобутками 1 суміжних дисциплін, скільки збагачувати їх своїми досягненнями.

Місце психології серед інших наук ілюструє мал. 1. З суспільними науками (історією, економікою, соціологією, лінгвістикою та ін ) психологію поєднує те, що вони потребують даних про природу соціально-психологічних явищ, особливості індивідуальної і групової поведінки людей закономірності формування навичок, ціннісних орієнтацій, міжособистісних стосунків тощо. В свою чергу, психологія досліджує функції, які виконує психіка у суспільних стосунках людини. Без філософії психологія не могла б опрацьовувати власну методологію, робити необхідні теоретичні узагальнення. У той самий час філософія використовує результати психологічних досліджень при побудові наукової картини світу. І логіка як і психологія, вивчає людське мислення, тільки перша — його процесуальний, а друга — результативний аспекти.

Природознавство (біологія, фізіологія, фізика, хімія та ін. ) поглиблює уявлення про психіку як результат і чинник еволюції, доводить вивчення п механізмів до фізіологічного, нейрофізіологічного, біохімічного рівнів Проте ці механізми не можуть вивчатися без аналізу їх власне психологічного змісту.
Не менш виразний зв'язок психології з педагогічними, медичними технічними науками, математикою. Досліджуючи процеси засвоєння суспільно-історичного досвіду, педагогіка не може ігнорувати закономірності сприймання, пам'яті, мислення, уяви, уваги, динаміку засвоєння знань, формування вмінь, навичок, природу інтересів і здібностей, розвиток особистості школяра. Медичним наукам, зокрема психіатрії, психологія може допомогти в діагностиці захворювань, розумінні «внутрішньої картини» хвороби, визначенні оптимальної терапевтичної тактики, застосуванні методів психологічного впливу на хворого. Розвиток технічних наук має враховувати параметри реакцій людини на зовнішні подразники, характеристики сприймання, збереження і переробки нею різних форм інформації. Математика має справу з просторовими формами й кількісними відношеннями і безпосередньо не звертається до психології. Однак психологію цікавить, наприклад, як у дитини виникає поняття числа, за допомогою якої системи координат людина орієнтується у просторі, як співвідносяться між собою кількісні і якісні способи побудови психічного образу. Відповіді на ці питання стосуються й математики. Адже ця наука, незважаючи на безмежність її абстракцій, має вихідні положення (те саме поняття числа), зміст яких пов'язаний із закономірностями функціонування людської психіки.
Запропонований підхід до визначення місця психології в системі наук дає змогу зрозуміти логіку будови психології, яку складають її галузі. Кожну з них можна розглядати як таку, що виникла на «стиках» міждисциплінарних зв'язків психології. Тоді на межі з суспільними науками знаходить своє місце соціальна психологія (див.: Андреева [5]; Казміренко, [27]; Корнєв, Коваленко [32]); історична психологія (Коул [33]; Роме-нець [64]), юридична психологія (див.: Васильєв [14]; Коновалова [31]), психологія мистецтва (див.: Виготський [18]; Семенов [68]), психологія управління (див.: Коломінський [ЗО]; Шепель [82]); на межі з природознавством — зоопсихологія (Фабрі [78]); психофізіологія [25]; нейропсихологія (Лурія [39]); психофізика (Фресс, Піаже [79]); з технічними науками — психологія праці (Климов [29]; Лукашевич та ін. [38]); інженерна психологія [50]; з гуманітарними — гуманістична психологія (Роменець, див.: [52]; Слободчиков, Ісаєв [70]; Старовойтенко [72]); педагогічна психологія [53]; психологія розвитку ([17]; Ельконін [83]); психологія творчості (Роменець [65]); психологія спорту (Маріщук таін. [41]).
Кожна галузь має свою сферу дослідження, свої завдання та специфічні методи. Особливе місце серед них посідає загальна психологія, яка вивчає ґрунтовні психологічні закономірності, формулює теоретичні засади та принципи психологічної науки, її понятійний і категоріальний апарат, систематизує і узагальнює емпіричний матеріал психологічних досліджень [67].
Широкі міждисциплінарні зв'язки психології є свідченням не лише теоретичного, а й практичного її значення. Разом з іншими науками вона покликана брати участь у розв'язанні завдань, які постають у ході розвитку суспільства. Такими, зокрема, є: виявлення чинників зростання продуктивності праці; наукове обґрунтування проектування, розробки і експлуатації техніки; вдосконалення форм обслуговування населення; психологічне забезпечення охорони здоров'я людей; навчання і виховання підростаючого покоління. При цьому педагогічна психологія, наприклад, з'ясовує процеси засвоєння людиною суспільного досвіду, визначає психологічні засади формування особистості, опрацьовує психолого-педагогічні рекомендації щодо вдосконалення навчально-виховного процесу, активізації мислення учнів та студентів, розвитку їхніх здібностей, забезпечує профорієнтаційну роботу у навчальних закладах. Разом з психологією розвитку, що вивчає закономірності онтогенезу психіки, вона озброює педагогів знаннями, необхідними для їхньої професійної діяльності. Кожна галузь психології має свої завдання і, розв'язуючи їх, утверджує себе як дисципліна, корисна і суспільству, і громадянину.
Проте є суперечність між місцем, яке відводиться психології в системі наук, значущістю завдань, що стоять перед нею, і тим станом, в якому вона реально перебуває. Адже від психології ще не залежить розвиток інших наук. Та й у громадському житті її роль не завжди помітна. Щодо тоталітарних, та й посттоталітарних суспільств, то там психологія взагалі не мала належного наукового розвитку. Тим часом, як свідчить історія психології, вона здавна прагне вийти за власні межі. На сучасному етапі розвитку науки це виявляється у намаганнях бути не стільки академічною — суто теоретичною галуззю знань, скільки практичною психологією — дисципліною, що розв'язує актуальні завдання, поставлені плином життя. Наслідком такого процесу й стала поява галузей психології, які, власне, є напрямками практичної психології, через які академічна наука доводить своє життєве призначення.
Через ці галузі психологія допомагає іншим наукам розв'язати завдання, що мають і психологічний зміст. Пооте це «чужа» практика, тоді як їй потрібна практика психологічна [13]. Чужа практика відводить психології допоміжну роль: диктує свої обмеження і не дозволяє здійснювати безпосередній вплив на досліджуваний об'єкт. Однак лише можливість такого впливу відкриває перед психологією шлях до завоювання авторитету в суспільстві та належного місця в системі інших наук. Перспективним щодо цього є застосування різних форм психологічної допомоги [9]. Виникає ситуація, за якої вже не психологія йде до людини, а людина звертається до психології. Це накладає на неї велику відповідальність, але й дає шанс стати справді практичною дисципліною, посісти належне місце серед інших наук.
Між практичною і академічною психологією має бути зв'язок. Без нього практика можлива, проте це буде радше індивідуальна діяльність людини, яка називає себе психологом, ніж сфера збагачення та перевірки істинності психологічного знання. Отже, потрібна методологія — система теоретичних принципів, яка б підносила рівень кожної та слугувала їх об'єднанню. Побудувати таку систему, зважаючи на існування напрямків психології, непросто, оскільки академічна психологія оперує даними досліджень, а практична — даними, що їх психолог отримує, допомагаючи пацієнтові.
Однак психологічне знання не може бути суто «академічним» чи «практичним». У будь-якому разі воно має характеризувати психіку і бути адекватним її природі. Для цього й потрібні методологічні принципи, котрі б задавали орієнтири і загально-, і конкретно-психологічного аналізу психічної реальності.




Смотреть другие вопросы в разделе: Загальна психологія





Все материалы размещены исключительно с целью ознакомления и принадлежат их авторам. Любое копирование строго запрещено. Если вы являетесь автором того или иного труда и не хотите, чтобы он был здесь опубликован, свяжитесь с администрацией