***
Главная » Загальна психологія » 1.2. Психологія в пошуках свого предмета



1.2. Психологія в пошуках свого предмета

Наукова психологія все ще перебуває у пошуках свого предмета. її рух у цьому напрямку відображають психологічні поняття і категорії, зміст яких складається впродовж історії психології.
За М. Г. Ярошевським [68; 74; 75], категоріями, через які виявляє себе предмет психологічної науки, є: образ (характеризує пізнавальне відношення психіки до світу); дія (описує практичне ставлення людини до світу); мотив (відображає динамічний і скеровуючий аспекти психіки); спілкування (відбиває представленість у психіці зв'язків людини з соціальним середовищем); індивід -— особистість (ілюструє відмінності у сфері образів, дій, мотивів, спілкування конкретної людини). Кожний напрямок психології вивчає переважно якусь одну категорію (та відповідну грань психіки): ґештальтпсихологія — категорію образу, біхевіоризм — дії, психоаналіз — мотиву, діяльнісний підхід — спілкування.
Зміна уявлень про предмет психології відбувається, як правило, внаслідок кризи — усвідомлення науковою громадськістю невідповідності домінуючого уявлення про психіку тим її виявам, які з'являються внаслідок або нових наукових досліджень, або ж поступу суспільного життя. Свідченням кризи, що виникла вже на самому початку наукової психології, була суперечність між психологією як природничою наукою і психологією як наукою про суб'єктивний досвід (у сучасному звучанні — між сцієнтистською та гуманістичною психологією). Вона засвідчувала, що проблеми, пов'язані з визначенням предмета науки, зумовлені природою психіки. Внаслідок виходу з цієї кризи виникли напрямки психології початку XX ст. Проте і напередодні XXI ст. наука має «багато психо-логій», що є свідченням нерозв'язаності питання про її предмет. Він все ще представлений своїми «гранями»1.
На відміну від світової психології, радянська психологія з самого початку будувалась як моністична (від гр. |iovo£ — один, єдиний) наука на засадах філософії марксизму. Це змушувало її виконувати ідеологічну функцію, і хоча й сприяло консолідації зусиль учених при розв'язанні фундаментальних проблем науки, звужувало її практику. Внаслідок цього
психологія виявилась не готовою до революційних змін у суспільстві, які до того ж продемонстрували невідповідність притаманного їй зосередження на пізнавальній (відображальній) функції психіки характеристикам, що їх висвітлила поведінка людини у переломний період історичного розвитку.
Це призвело до кризи, про яку свідчать, наприклад, підручники з психології, що вийшли в Україні та у Росії у пострадянський період. Так, праця за редакцією А. В. Петровського [9] відрізняється від попереднього видання [33] тим, що діяльнісний підхід подається тут у невідкритій формі. P. С Немов [32] намагається взагалі обійтися без теорії, яка б об'єднувала величезний, переважно природничо-науковий емпіричний матеріал психології (конкретні закономірності розвитку і функціонування психіки). Нарешті, підручник за редакцією О. В. Киричука та В. А. Ро-менця [34], як і підручник Є. /. Слободчикова та Є. І. Ісаєва [53], представляє варіанти гуманістичної психології.
Отже, знову має місце протиставлення сціентистської і гуманістичної психологій. У першому випадку психологія людини має збіднену внутрішню характеристику, у другому за межами узагальнення залишається емпіричний матеріал, накопичений науковою психологією впродовж її розвитку. В американських підручниках цього ж часу [77—79] такого протиставлення немає: одні теми розкрито на підставі досягнень першого підходу, а інші —" другого. Щоправда, у них немає й задовільної концепції, яка б поєднувала ці підходи.
І сцієнтистська, і гуманістична парадигми у психології спонукають звернутися до категорії життя. Для першої життя є сукупністю різнорідних і різнорівневих форм активності живої істоти, де психіка виконує пристосувальну функцію. Для другої психіка є «життям людини, переживанням, ставленням до світу і має власне багатство» [34, 102]. Це пояснюється вчинковою сутністю людини.
У плані порівняння цих парадигм вчинок є найґрунтовнішим виявом людської активності. Проте активність — це також і реакції, і рефлекси, і операції, і дії, і діяльності. Йдеться про різні рівні життя. Відтак, вчинок є ознакою «вищого» рівня життя, який доцільно співвіднести з характеристикою людини як особистості. Це рівень, на якому психіка дістає свої визначення у межах відношення «людина — світ». Але свої не менш істотні ознаки вона виявляє як компонент відношень «мозок — психіка» і «людина — середовище». Це інші рівні життя — організму та індивіда, і вони також важливі, як і рівень особистості.
Лише шляхом аналізу сукупності цих відношень і відповідних їм рівнів можна зняти протиставлення сцієнтистської і гуманістичної парадигм у межах наукової психології, узагальнити емпіричний матеріал останньої, дати різнобічну характеристику психіці та її функціям у житті.
Показником успішності розв'язання завдань, які стоять перед курсом, може слугувати Система понять і категорій психології, подана на початку посібника.
Категорія життя відкриває перед психологією перспективи побудови цілісної, внутрішньо несуперечливої системи загальнопсихологічних знань. Вона ж дозволяє розуміти психіку як осередок життя — різнорівневих форм активності, за допомогою яких людина (і тварина) реалізує свої стосунки зі світом. Відтак, психологія — наука про призначення, будову, закономірності розвитку та функціонування психіки у житті людини і тварин.
Ця категорія не претендує на те, щоб стати підґрунтям абсолютно істинного знання про психіку. Історія психології вчить, що питання вибору певної категорії як основної — це питання вибору психологом певної світоглядної позиції, а не логічної правильності якоїсь із них. Ці позиції можуть заперечувати одна одну, проте вони не можуть бути свідченням єдино правильного пояснення психічної реальності. Цінність кожної полягає у можливості створити систему знань, яка відтворює досягнення психології на певному етапі її історії. І якщо ця система не поповнюється здобутками різних напрямків психології, то це, швидше, данина ідеології, ніж науковим принципам пізнання дійсності.
* * *
Психологія все ще перебуває у пошуках свого предмета. Та лише у шкільних підручниках наука не знає глибоких суперечностей. І досконаліші сфери людського пізнання нерідко стикаються з необхідністю переосмислити свій предмет та заново поглянути на свої давні проблеми. Минуле науки продовжується у її теперішньому. Це стосується й психології (див. тему 2).

Смотреть другие вопросы в разделе: Загальна психологія





Все материалы размещены исключительно с целью ознакомления и принадлежат их авторам. Любое копирование строго запрещено. Если вы являетесь автором того или иного труда и не хотите, чтобы он был здесь опубликован, свяжитесь с администрацией