***
Главная » Психодіагностика » Висновок до теми 2



Висновок до теми 2

Більш ніж віковий розвиток психодіагностики, що виступала на Заході у вигляді психологічного тестування, а пізніше — психологічної оцінки, відбувався, як правило, поза методологічним осмисленням цієї галузі психологічної науки. Що довгий час панували в психологічному тестуванні емпіризм і позитивізм не лише сприяли формуванню поглядів на його узкопрікладной характер, але і розділенню теорії і практики психологічних вимірів, відособленню диференціальної психології, що претендує на роль науки про індивідуально-психологічні відмінності. Велике методологічне значення для розвитку власне психодіагностики має виділення і розкриття специфіки психодіагностичного методу, який, разом з традиційними для психології неекспериментальним і експериментальним дослідницькими методами, логічно завершує формування уявлень про систему дослідницько-вимірювального апарату сучасної психології і його структуру.

Не дивлячись на те що психодіагностика грунтується не лише на вимірі, але і на оцінці, найважливішим її інструментом був і залишається тест. Комп'ютерна психодіагностика, що формується в останні десятиліття, по нинішній день зазнає певні труднощі в розробці психологічних тестів, що максимально використовують можливості комп'ютера. Найбільшого поширення набули комп'ютеризовані версії відомих тестів, вживання яких неможливе без повторної валідізациі і рестандартізациі. Багаточисельні спроби створення так званих об'єктивних тестів незрідка наводять до опозиції об'єктивного і психологічного опису особи, заперечення суб'єктивності як реальності, сприяють зміцненню широко поширеного помилки в тому, що фізіологічні показники — єдине джерело об'єктивної інформації про суб'єктивні явища.

Психологічна діагностика сьогодні гостро потребує розвитку вчення про психологічний діагноз, який не може бути зведений до виміру. Висловлюючись Л.С. Виготського, хай «діагнози будуть описовими, повними ще не сталих, недостатньо чітких і визначених положень, але вони із самого початку мають бути методологічно і методично правильно поставлені, тобто бути діагнозами в дійсному сенсі слова».

Однією з найважливіших проблем психодіагностики можна назвати подолання розриву між індивідуально-психологічним і соціально-психологічним описами особи. Традиційна діагностика властивостей, якостей знаходить свою обгрунтованість і прогностичну достовірність в з'єднанні з діагнозом середовища (ситуації), по відношенню до якого ці якості виявляються і знаходять конкретні поведінкові форми.

Уявлення про індивідуально-психологічні особливості особи, отримані при її психодіагностичному описі (вимірі), мають свій понятійно-пояснювальний апарат, власні «внутрішні» потреби, нарешті власна, незалежна від вихідних концепцій дорога розвитку. Запропонована на сторінках даного підручника теорія виміряної індивідуальності дозволяє «опредметіть» ту грань особи, з якою має справу психодіагностика.

Розглянуті нами основні етапи діагностичного процесу дозволяють з'ясувати специфіку цієї діяльності психолога, вказати на найважливіші проблеми, що виникають в її ході. Так або інакше, психологічна діагностика зачіпає внутрішній світ особи, а тому великого значення набувають етичні аспекти роботи діагноста, в наших умовах що все ще залишаються благими побажаннями, виконання або невиконання яких залишається особистою справою психолога.

Смотреть другие вопросы в разделе: Психодіагностика





Все материалы размещены исключительно с целью ознакомления и принадлежат их авторам. Любое копирование строго запрещено. Если вы являетесь автором того или иного труда и не хотите, чтобы он был здесь опубликован, свяжитесь с администрацией