***
Главная » Политология » Мировой политический процесс



Мировой политический процесс

Источни: контрольная работа Сашы Иванова
Проблема міжнародних відносин здавна привертала увагу дослідників різних наукових напрямків і шкіл. Вона цікавила філософів і юристів, істориків і соціологів, політологів і дипломатів. Цю проблему зачіпав давньогрецький мислитель Фукідід і видатний політичний теоретик Нового часу Н. Макіавеллі. Над нею міркували такі мислителі минулого, як Т. Гоббс, Дж. Локк, І. Кант, Г. Гегель, К. Маркс та ін. Нарешті, ця проблема нині висувається на перший план в теоретичних дослідженнях провідних міжнародних центрів, інститутів і в практичній діяльності видних лідерів міжнародної політики.

Сучасний світ визначається надзвичайною складністю та суперечливістю, тенденцією до посилення реальної оцінки процесів і явищ міжнародного життя. Проявами цієї тенденції є розпад Радянського Союзу і вихід його колишніх республік на світову арену як нових, незалежних держав, зміна в країнах Центральної та Східної Європи.
Спочатку з’ясуємо поняття “зовнішня політика” і “міжнародні відносини”. Зовнішня політика – загальний курс держави в міжнародних справах, покликаний регулювати відносини даної держави з іншими державами і народами згідно з її принципами і цілями, що здійснюються різними засобами і методами. Найважливіший засіб зовнішньої політики – дипломатія.

Міжнародні відносини. В радянській літературі початку 60-х рр. це поняття трактується як сукупність економічних, політичних, ідеологічних, правових, дипломатичних зв’язків і відносин між народами, державами і групами держав, провідними соціальними, економічними та політичними силами і організаціями, що діють на світовій арені. Міжнародні відносини виникли одночасно з появою держав і розвивались на всіх континентах. Заведено вважати, що поняття міжнародні відносини більш широким, ніж поняття міжнародна політика, і позначає всі зв’зки між суб’єктами міжнародного спілкування (економічні, соціальні, культурні тощо). В політичних документах поняття “міжнародні відносини” вживають, коли треба наголосити офіціальний характер зв’язків між країнами, на відміну від поза урядових, громадянських або особистих контактів та ініціатив.
У західноєвропейському регіоні міжнародні відносини виникли принаймні 2,5 тис. років тому. Тут переважали конфлікти, війни і противоборства. Підраховано, що за 3,5 тис. років написаної історії людства тільки 270 років жило без війн.

Якщо протягом століть характер і зміст міжнародних відносин визначались інтересами пануючих класів різних держав, в останні десятиліття ХХ ст. у зв’язку із підсиленням взаємозалежності і взаємовпливу країн, розвитку світового ринку і міжнародного розподілу праці, міжнародні відносини почали все більше визначатися загальнолюдськими інтересами.
Роль міжнародних, міждержавних, регіональних організацій. Найбільш універсальною міжнародною організацією Всесвітньою урядовою організацією від імені держав-членів як особливий і самостійний суб’єкт міжнародного права виступає ООН. Ініціаторами створення ООН були провідні держави антигітлерівської коаліції – СРСР, США, Великобританія. 26 червня 1945р. на конференції в Сан-Франциско Статут ООН підписали 50 держав, у тому числі СРСР, УРСР, БРСР. Головні ограни ООН: Генеральна Асамблея ООН, Рада безпеки ООН, Економічна і Соціальна Рада, Рада з опіки, Міжнародний суд, Секретаріат ООН.
Протягом десятків років найбільш впливовими міждержавними об’єднаннями були Північноатлантичний блок “НАТО” та Організація Варшавського Договору (ОВД). До 1990р. протиборство цих двох об’єднань значною мірою визначило характер міжнародних відносин.
Серед міждержавних регіональних об’єднань, які відіграють певну роль у світовій політиці, слід назвати також Лігу арабських держав, Асоціацію країн Південно-Східної Азії, Азіатсько-Тихоокеанську Раду, Організацію Африканської єдності, ЮНЕСКО. З середини 80-х рр. у міжнародних відносинах відбуваються принципові зміни значною мірою під впливом нових підходів, нового мислення.

Перша пов’язана зі зміцненням і розвитком національної державності, виходом національних спільнот на міжнародну арену як самостійних суб’єктів міжнародної політики (розпад “соціалістичної співдружності”, розпад СРСР, ліквідація РВЕ і Організація Варшавського Договору (ОВД)).
Друга: універсалізація цінностей, на які орієнтуються учасники міжнародного спілкування сприяє посиленою тенденції до гуманізації міжнародної політики.
Третя: тенденція до всесвітньої інституалізації, що знаходить своє відображення в розвитку загальноєвропейському процесі, в утворення інституціальних форм широкої міжнародної співпраці.

Смотреть другие вопросы в разделе: Политология





Все материалы размещены исключительно с целью ознакомления и принадлежат их авторам. Любое копирование строго запрещено. Если вы являетесь автором того или иного труда и не хотите, чтобы он был здесь опубликован, свяжитесь с администрацией