***
Главная » Організація праці менеджера » 1.2. Функціональний аналіз діяльності менеджера



1.2. Функціональний аналіз діяльності менеджера

Основне завдання менеджерів полягає у створенні навколишніх умов для групової діяльності таким чином, щоб індивіди вносили свій внесок у досягнення групових цілей з мінімальною витратою грошей, часу, зусиль і матеріалів, а також з мінімальними незручностями.
Схема процесу роботи менеджерів наведена на рис. 1.3.
1.2. Функціональний аналіз діяльності менеджера

Рис. 1.3. Схема процесу роботи менеджерів

Змістом діяльності менеджера є процес реалізації функцій планування, організації, координації, мотивації і контролю.
Дослідження показують, що значимість різних функцій управління в діяльності менеджерів різних рівнів неоднакова. Так, менеджери вищого рівня витрачають більше часу на планування, на нижчому ж рівні управління найбільш важлива функція мотивації. У той же час менеджери усіх рівнів управління витрачають майже в два рази більше часу на планування, ніж на організацію, координування, мотивацію і контроль разом узяті.
Управлінська діяльність передбачає розподіл функцій, повноважень, відповідальності.
Менеджер виконує такі функції:
1. Адміністраторська функція: менеджер розробляє та реалізує кадрову політику (комплектує штати, здійснює набір, навчання, розставлення та переміщення кадрів), а також реалізує усі загальні функції управління.
Таким чином, у ролі адміністратора менеджер виконує свої повноваження для забезпечення руху системи у відповідності до цілей підприємства та суспільства в цілому.
При здійсненні менеджером адміністраторської функції особливу роль в сучасних умовах відіграють стратегічне планування та контроль.
Контроль в діяльності менеджера повинен відповідати таким вимогам:
• постійність;
• об'єктивність (контроль не повинен залежати від особистих симпатій або антипатій менеджера по відношенню до підлеглих);
• вибірковість (контроль не повинен бути тотальним, оскільки це губить у працівників всіляку самостійність, а також схильність до ініціативи і творчості);
• відкритість (підлеглі повинні знати: хто їх контролює, у якій формі, якими засобами реалізується контроль);
• результати контролю повинні бути доведені до виконавців;
• економічність (результати від здійснення контрольних заходів повинні перевищувати витрати на них);
• мотивуючий ефект (підлеглі розглядають контроль як прояв уваги до себе, до своєї роботи, що підвищує їх мотивацію; хто не контролює, той не цікавиться досягненнями свого персоналу).
2. Стратегічна функція: полягає у плануванні і прогнозі можливих подій як у сфері діяльності конкретного менеджера, так і стосовно підприємства в цілому. Реалізація цієї функції пов'язана, з одного боку, із встановленням найближчих планів, з іншого — із визначенням плану роботи на перспективу.
3. Експертно-консультативна функція: має три напрямки реалізації:
• реалізація професійної компетентності менеджера (обумовлює ефективність його дій не тільки у виробничо-економічній, комерційній сферах функціонування підприємства, а й стосовно сфери міжособистих відносин);
• делегування повноважень (передавання менеджером окремим підлеглим деяких своїх прав та відповідальності, що стосуються виконання тих чи інших завдань);
• використання у повсякденній роботі менеджера елементів консультування підлеглих, проведення з ними бесід, консультацій і т. п.
4. Представницька функція: менеджер представляє свій колектив на різних рівнях внутриорганізаційної вертикалі та горизонталі. Можливий також і міжорганіза-ційний вид реалізації даної функції: представництво свого підприємства у взаємовідносинах із зовнішніми партнерами.
5. Виховна функція: її менеджер здійснює шляхом своїх реальних повсякденних вчинків.
Основу виховної функції складають:
• принцип єдиної моралі, який означає визнання менеджером тієї обставини, що моральні норми, на які належить орієнтуватися людям у повсякденному житті (зокрема — у самому підприємстві), слід застосовувати в абсолютно рівному ступені як керівникам, так і підлеглим;
• єдність слова і справи менеджера;
• використання фундаментальних законів соціального навчання людей;
• адаптація працівників до колективу;
• культура внутриорганізаційних відносин;
• створення і підтримка у колективі позитивних традицій.
6. Психотерапевтична функція: менеджер створює атмосферу психологічного комфорту у колективі, основними елементами якого є:
• відчуття безпеки у працівників;
• відсутність у працівників неспокою за майбутнє;
• оптимістичний погляд на події, що відбуваються у колективі;
• бажання зберігати членство у підприємстві;
• впевненість у підтримці і захисті з боку керівництва та колег у складній ситуації.
7. Комунікативно-регулююча функція: полягає у регулюванні і координації індивідуальних зусиль працівників підприємства з подальшою трансформацією та переводом у єдиний упорядкований організаційний процес.
Виділяють такі сфери комунікативної взаємодії керівництва з персоналом підприємства:
• найняття на роботу (мета комунікації у даному випадку — переконати потенційного працівника у перевагах роботи на даному підприємстві, а також отримати певне враження про претендента на роботу);
• орієнтація (мета комунікації — забезпечення працівника необхідною інформацією про його робочі функції та ролі у підприємстві);
індивідуальна оцінка (за допомогою комунікації менеджер повідомляє підлеглому свою оцінку його вкладу у діяльність підприємства);
• особиста безпека (комунікація дозволяє надати працівникам інформацію про заходи та ступінь їх безпеки у трудовому процесі);
• дисципліна (мета комунікації — ознайомлення працівника з правилами та інструкціями підприємства).
Причинами неефективних комунікацій можуть бути:
• несприятливий соціально-психологічний клімат у колективі;
• особисті аспекти;
• неповнота інформації, яка сприймається;
• погана структура повідомлень;
• слабка пам'ять;
• відсутність зворотного зв'язку.
8. Інноваційна: розробка і впровадження інновацій у діяльність підприємства, створення менеджером «інноваційної атмосфери» у колективі, стимулювання інноваційної активності персоналу.
Виконуючи дану функцію, кожен менеджер повинен знати і дотримувати певних принципів організації роботи з людьми в періоди розробки і впровадження інновацій. Фахівці визначили, що до таких принципів належать:
• інформування про суть проблеми;
• превентивна оцінка тієї ціни, яку треба «сплатити» за нововведення;
• ініціатива знизу;
• тотальність; перманентне інформування;
• безперервність нововведень;
• індивідуальна компенсація;
• урахування типологічних особливостей сприйняття інновацій різними людьми.
Основою успішного розвитку «Приватбанку» є його система менеджменту, яка дозволяє вчасно впроваджувати нові технології і продукти, що не тільки будуть вимагатися ринком, але й дадуть можливість сформувати різні його сегменти під «себе». Адже Олександр Дубілет — Голова правління «Приватбанку» не тільки стратегічно мислить, але й, як говорять колеги, «ненаситний» у розвитку свого бізнесу, вміє самостійно генерувати цікаві ідеї і створювати в банку таку атмосферу, щоб співробітникам хотілося виявити ініціативу і запропонувати свою ідею і рішення, а також довести їх до реалізації [73].

Смотреть другие вопросы в разделе: Організація праці менеджера





Все материалы размещены исключительно с целью ознакомления и принадлежат их авторам. Любое копирование строго запрещено. Если вы являетесь автором того или иного труда и не хотите, чтобы он был здесь опубликован, свяжитесь с администрацией