***
Главная » Нариси з теорії права » 19.2. Правова культура, її види та зміст



19.2. Правова культура, її види та зміст

Право, законність, правопорядок, хоча й мають об'єктивне підґрунтя, в кінцевому підсумку — це витвір людської цивілізації. Вони, з одного боку, є одним з культурних досягнень людства, а з іншого — вимагають для свого використання й вдосконалення певного рівня культури людей. Тут ми виходимо на поняття правової культури — складне й неодномірне суспільне явище.
Термін "правова культура" в контексті загального уявлення про культуру слід розуміти як сукупність цінностей, створюваних людством в процесі суспільно-історичної практики, але щодо специфічного правового життя суспільства як складової частини згаданої практики.
Який же зміст, структура інтегрованого поняття правової культури, що визначає, як було зауважено, надзвичайно складний суспільний феномен? В чому дістає вияв неодномірність самого поняття?
Про правову культуру можна говорити в історичному аспекті та в контексті сучасної суспільної дійсності.
Правова культура в історичному аспекті — це сукупність створюваних в ході історії людства (народів окремих країн) юридичних пам'яток, тобто визнаних у світі епохальних правових актів, законів. Наприклад, в історії українського народу часів Київської Русі — "Руська правда".
В контексті сучасної суспільної дійсності є підстави розрізняти три її ієрархічних рівні (види): 1) правова культура суспільства в цілому; 2) правова культура окремих суспільних організованих систем і підсистем (зокрема виробничих, таких як галузі господарсько-економічної діяльності); 3) правова культура окремих осіб (громадян, службових осіб, спеціалістів).
Оцінюючи значення розглядуваного соціального феномена, слід зазначити, що ступінь розвинутості, рівень свободи суспільства в цілому, кожної людини окремо або їх груп (соціальних груп) поряд з іншими показниками характеризує й такий, як правова культура.
Враховуючи складність й неоднорідність складу правової культури, спробуємо розкрити його за окремими видами.
Правова культура суспільства (держави) визначається такими характеристиками, що включають ряд системних властивостей:
наявність логічної й узгодженої системи правових норм, що відповідають об'єктивним умовам життя суспільства, вимогам соціальної справедливості;
реальність і гарантованість проголошених прав і свобод, загальність вимоги про невіддільність прав і свобод від виконання обов'язків;
наявність налагодженого правового та організаційно-правового механізму реалізації правових норм;
неухильне й точне слідування (дотримання, виконання, застосування) правовим принципам й конкретним нормам права посадових осіб і громадян;
рівень розвитку правової науки і ступінь реалізації її досягнень в законодавчій та правозастосовній практиці;
організація й стан правової підготовки і виховання громадян (спеціалістів у тому числі);
суспільна правосвідомість (громадська думка про доцільність законів й справедливість їх застосування органами держави).
Правова культура другого виду, а саме: окремих суспільних систем і підсистем різної масштабності (галузі, сфери та окремі спільноти у вигляді трудових колективів) має проміжний характер. Вона має свої чинники і специфічний характер (скажімо, правова культура закладу освіти й правоохоронного органу).
Від рівня правової культури суспільства залежать рівні культури та успіх правового виховання членів окремих структур та просто громадян.
Правова культура осіб може бути поділена на два якісно різних види: це — 1) загальна правова культура громадянина; 2) професійна правова культура, в якій, у свою чергу, можна виділити знову ж таки два якісно відмінних підвиди — професійну правову культуру фахівця-юриста і професійну правову культуру фахівця — не юриста (скажімо, спеціаліста в галузі економіки, соціально-культурної діяльності тощо).
Правова культура члена суспільства (громадянина) характеризується дещо іншими компонентами, хоча й похідними від властивостей правової культури суспільства.
Вона включає:
юридичні знання та уявлення;
правосвідомість, що адекватна правовій системі;
традиції, потреби і навички діяння відповідно до закону;
реальне діяння (поведінка) в режимі законності/ відповідно до правових настанов і переконань;
правова активність (прояви її різноманітні, наприклад різні організаційні форми сприяння міліції. Правова активність як один з виразів правової культури передбачає також вміння активно захищати свої законні права. Звідси випливає необхідність переміщення акценту у правовій освіті від загального роз'яснення прав на навчання людей користуватися ними в реальному житті, так званий юридичний "всеобуч". Проте ця справа, будучи проголошеною, не завжди доводилась до кінця).
Такі основні властивості, що характеризують правову культуру громадянина. Узагальнюючи перелічені компоненти, можна виокремити два якісно різних рівні правової культури: перший — це опанування певною сумою юридичних знань (але це ще не завжди є свідченням високої правової культури; другий — сприйняття необхідності правовизначеної поведінки як особистого переконання, коли неможливо "поступитися принципами".
Про високий рівень правової культури свідчить можливість "випереджаючої" правосвідомості. Один з її проявів в умовах перебудови суспільного механізму виражається в критичному ставленні до деяких застарілих і недосконалих нормативних настанов, зокрема тих, що містяться у відомчих інструкціях, які ще й інколи суперечать закону. Яскраво ця властивість правової активності дістає вияв у осіб, які беруть участь у всенародних обговореннях проектів нормативних актів (законів).
Проте цілком очевидно, що коли проект став законом, то ознакою правової культури буде його поважання та неухильне виконання.
Рівень правової культури є одним з критеріїв оцінки соціальної зрілості людини. В прямій залежності від рівня правової культури перебуває зміцнення правових передумов становлення демократичного суспільства, розвитку економічних реформ, формування правової держави.
Окремо слід сказати про професійну правову культуру фахівця — не юриста і особливо про володіння ним юридичними знаннями. Професійний (спеціально орієнтований) аспект володіння правовим мінімумом знань пов'язаний з необхідністю грамотної у правовому відношенн? організації своєї роботи кожним спеціалістом. Діяльність працівників будь-якого рівня на виробництві значною мірою запрограмована нормативно-правовими актами. Вони вказують на коло справ, що належать до їх відання, визначають їх функції, права і обов'язки, відповідальність, способи вирішення проб-, лем, що виникають, регулюють найважливіші сфери професійної роботи. Чим вищий статус працівника у виробничій (в широкому розумінні) ієрархії, тим багатшим має бути обсяг його правових знань й ширшим правовий кругозір.
Працівникам-спеціалістам в ході виробничого процесу доводиться вступати з іншими членами трудових колективів у численні стосунки, що регулюються правом. В належному налагодженні їх значною мірою полягає робота спеціаліста, з одного боку, а з іншого — від належного налагодження цих відносин вирішальною мірою залежать кінцеві наслідки спільних зусиль всього виробничого організму. В процесі праці можуть виникати різного роду перебої, що негативно впливають на нормальну роботу як окремих осіб, так і усього колективу (скажімо, індивідуальні й колективні трудові конфлікти). Працівники, керівники особливо, повинні володіти правовими засобами їх усунення й нормалізації ситуації.
Як учасник управлінського процесу спеціаліст виступає не лише в ролі керуючого — суб'єкта управління, але й як керований. Це породжує новий спектр відносин, регульованих правом.
Право, що регулює відносини людей в процесі виробництва та управління, — важливий елемент успішного функціонування відповідної системи — від невеликого структурного підрозділу до підприємств, їх об'єднань та галузей народного господарства. Воно вирішує завдання, що стоять в цілому перед усією системою. Тому спеціалісти й керівні працівники, управлінські кадри на виробництві, в установах та інших організаціях повинні знати основи чинного законодавства, чітко уявляти свою правову компетенцію, володіти навичками вдосконалення, оновлення своїх правових знань і правового виховання своїх підлеглих. Успіх будь-якої справи прямо залежить від спеціалістів, які бездоганно виконують свої обов'язки, що здебільшого фіксуються у відповідних нормативних актах.
Може виникнути думка, наскільки необхідно цим категоріям працівників знати право, чи не краще, коли цими питаннями будуть займатися фахівці-юристи? Справді, на виробництві, в органах управління є функціональні юридичні служби, юрисконсульти. Проте наявність їх, забезпечуючи нормальну у правовому відношенні діяльність, аж ніяк не виключає необхідності володіння правовим мінімумом кожним працівником. Фахівець комерційного, економічного, технологічного профілю повинен володіти не лише високою спеціальною, але й певною, досить значною правовою компетентністю.
На жаль, рівень правової культури окремих державних органів, їх посадових осіб, що особливо прикро, не відповідає бажаному. Про низький рівень правової культури свідчить, наприклад, такий факт. У рішенні про результати розгляду скарги, прийнятому заступником Голови Державної податкової адміністрації України, громадянинові, скарга якого на дії районної податкової інспекції відхилена, роз'яснюється, що рішення ДПА та податкове повідомлення податкової інспекції "можуть бути оскаржені до господарського суду" (?!). Але причому тут господарський суд?
Той, хто підписував рішення, посилається на статтю Закону, навіть не розуміючи, на яке коло осіб вона поширюється у відповідних своїх місцях. І це на рівні центрального органу виконавчої влади! «
Що стосується правової культури фахівця-юриста, тут можна сказати стисло — високий її рівень є свідченням високої фахової культури юриста та його відповідності виконуваним функціям.
Загальногромадянський аспект правової культури, зокрема правової освіченості, який охоплює все населення країни, виходить з того, що людина — соціальна істота, яка живе серед собі подібних, життєво важливі інтереси яких мають гармоніювати одне з одним. Право супроводжує людину протягом усього її життя від народження до смерті, регулюючи численні й різноманітні відносини, в які їй доводиться вступати — родинні, майнові, трудові, управлінські та інші. Саме з моменту народження виникає така юридична властивість людини, як цивільна правоздатність фізичної особи. В певних аспектах (у випадках, встановлених законом) право (суб'єктивне) може навіть передувати (умовно кажучи) появі людини на цей світ ("охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини" — ст. 25 ЦК). Є й протилежні ситуації, коли право після смерті людини продовжує захищати те, що було її інтересами.
Право як своєрідний компас визначає напрямок поведінки людини в конкретних життєвих ситуаціях, визначає міру можливого в її домаганнях до інших, міру того, що вона може вимагати від них за законом.
Право, яке служить утвердженню в країні законності і правопорядку, забезпечує надійну можливість реалізації кожним громадянином своїх суб'єктивних прав і обов'язків (в ідеалі), сприяє формуванню особистості у дусі поваги до законних інтересів партнерів.
Але право реалізується не автоматично, а впливаючи на свідомість людини. Правопорядок складається з узгоджених з законами вчинків, поведінки реальних людей, кожної особи. Тому так важливе засвоєння правових вимог кожним громадянином.
Набуття правових знань й усталення відповідних переконань — це елемент духовного розвитку людей. Правова освіченість й виховання служать формуванню правової культури, правового менталітету кожної людини. В цьому плані дуже важливе те, що рівень правової культури включає розуміння громадянином відповідальності перед суспільством і співгромадянами. Правова культура передбачає виховання у людини адекватної правосвідомості, дисциплінованості, поваги до закону. Громадяни, спеціалісти повинні добре знати свої обов'язки і права, вміти ними користуватися. А юристи — сприяти впровадженню відповідних переконань і навичок.

Смотреть другие вопросы в разделе: Нариси з теорії права





Все материалы размещены исключительно с целью ознакомления и принадлежат их авторам. Любое копирование строго запрещено. Если вы являетесь автором того или иного труда и не хотите, чтобы он был здесь опубликован, свяжитесь с администрацией