***
Главная » Нариси з теорії права » 14.4. Зв'язок юридичної відповідальності з іншими формами державного примусу



14.4. Зв'язок юридичної відповідальності з іншими формами державного примусу

Арсенал засобів примусового впливу на правопорушників, які має у своєму розпорядженні держава, не вичерпується заходами юридичної відповідальності. До того ж іноді держава змушена вдаватися до примусу не тільки тоді, коли сталося правопорушення і постає питання про притягнення до юридичної відповідальності. Отже є багато інших заходів, що містять державний примус. Вони мають різну правогалузеву приналежність, оскільки регулюються нормами кримінального, цивільного, фінансового, процесуального права, а також нормами інших галузей права. Особливо багато серед них заходів адміністративно-правового характеру. Пояснюється це безпосередньо управлінською природою адміністративного права, що регулює діяльність органів державної виконавчої влади (адміністративну діяльність), у процесі якої поряд з методами виховного, організаційного та іншого непримусового характеру, можуть застосовуватися й заходи безпосереднього адміністративного примусу.
До примусових заходів, які не є виразом юридичної відповідальності, належать передусім ті, що є своєрідною "альтернативою" юридичної відповідальності, коли з огляду на певні характеристичні особливості суб'єктів діянь закон виключає (як і елементарний здоровий глузд) можливість застосування заходів відповідальності. Це також заходи безпосереднього впливу, які іноді наближуються до заходів відповідальності, але істотно, принципово, від них відрізняються. Це можуть бути й заходи, що не шють точок дотику з правопорушеннями.
Коли подивитись на систему заходів примусового характеру, які не є виразом відповідальності, під кутом зору їх зв'язку з правопорушеннями та юридичною відповідальністю, їх можна класифікувати за такими групами:
1) додаткові до юридичної відповідальності;
2) які заміняють юридичну відповідальність (еквівалентні заходи);
3) упереджуючі правопорушення;
4) припиняючі правопорушення;
5) забезпечуючі можливість юридичної відповідальності та досягнення її цілей;
6) не обов'язково пов'язані з правопорушенням;
7) не пов'язані з правопорушенням.
Окремі заходи з числа перелічених груп можуть поєднувати властивості заходів не однієї групи, наприклад, бути заходами, що припиняють правопорушення і водночас уможливлюють притягнення правопорушника до юридичної відповідальності.

1. Додаткові до юридичної відповідальності заходи

З притягненням до юридичної відповідальності (окремих її видів) може бути пов'язане не лише застосування покарань, стягнень та інших заходів державно-примусового впливу, про які йшлося. До них може додатися вжиття інших передбачених законом примусових заходів, що супутні заходам відповідальності (покарання), хоча самі такими не є. Вони можуть набрати вигляду додаткових обмежень та обов'язків.
Так, згідно із ч. З ст. 46-1 КК I960 р. ("Відстрочка виконання вироку") при відстрочці виконання вироку суд міг покласти на засудженого низку супутніх, додаткових зобов'язань, а саме — зобов'язати засудженого:
1) у певний строк усунути задодіяну шкоду;
2) піти на роботу або навчання;
3) не змінювати без згоди органу внутрішніх справ місце проживання;
4) повідомляти ці органи про зміну місця роботи або навчання;
5) періодично з'являтися для реєстрації до органу внутрішніх справ;
6) не відвщувати певні місця;
7) не виїжджати з місця постійного проживання без повідомлення органу внутрішніх справ;
8.) пройти курс лікування при зловживанні спиртними напоями або вживанні наркотичних речовин;
9) попросити публічно або в іншій формі вибачення у потерпілого, якщо виконання цих обов'язків може сприяти виправленню і перевихованню засудженого;
10) підкорятися виховному впливу, обумовленому тим, що суд може покласти на певний трудовий колектив або особу, за їх згодою, обов'язок з нагляду за засудженим і проведенню з ним виховної роботи.
Дещо вужче такі обов'язки сформульовано у ст. 76 КК 2001 р. ("Обов'язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням"). У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на засудженого такі додаткові обов'язки:
1) попросити публічно або в іншій формі вибачення у потерпілого;
2) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
3) повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;
4) періодично з'являтися для реєстрації до органів кримінально-виконавчої системи;
5) пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших людей.
Цілком очевидно, що перелічені заходи діють в унісон і для досягнення мети, передбаченої кримінальним покаранням.
Серйозність цих заходів та їх зв'язок з юридичною відповідальністю підтверджується й тим, що якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Супутні заходи, що обмежують можливості людини, до якої застосовано дисциплінарне стягнення, містить трудове законодавство.
Згідно зі ст. 151 КЗпП протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються. Протилежне було б несумісним зі станом дисциплінарної покараності, у якому перебуває правопорушник протягом певного строку (1 рік).

2. Примусові заходи, які заміняють юридичну відповідальність

Крім покарання як заходу юридичної відповідальності та замість нього, законодавство передбачає можливість застосування й інших заходів примусового характеру, які не є покаранням. Йдеться про ситуації, коли застосування юридичної відповідальності виключається тому, що хоча суспільно небезпечне діяння скоєне, але: 1) відсутні деякі з ознак, які у сукупності з іншими становлять склад правопорушення (злочину), і саме ті, що мають обов'язково характеризувати суб'єкт злочину; або 2) недоцільно застосовувати заходи юридичної відповідальності саме з огляду на характеристики, притаманні суб'єкту правопорушення. Це примусові заходи виховного характеру та примусові заходи медичного характеру.
Відповідно до кримінального закону застосування виховних заходів зі звільненням від кримінальної відповідальності може статися за однієї з двох обставин, що характеризують особу порушника:
1) до особи, яка вчинила у віці до вісімнадцяти^років (неповнолітнього) злочин невеликої тяжкості, якщо буде*) визнано, що її виправлення можливе без застосування кримінального покарання;
2) до особи, яка до виповнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК.
У першому випадку застосування інших заходів носить альтернативний характер, а в другому — безальтернативний. В обох випадках замість кримінального покарання суд застосовує примусові заходи виховного характеру. Номенклатура їх досить широка:
1) застереження;
2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
4) покладання на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;
5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.
Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя.
До заходів, що заміняють юридичну відповідальність і застосовуються за призначенням суду з огляду на певні особливості, що характеризують суб'єкта діяння, належать також примусові заходи медичного характеру. Такі заходи застосовуються у трьох випадках:
1) коли особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки, тобто діяла у стані неосудності. За таких умов кримінальна відповідальність взагалі виключається;
2) коли особа, яка вчинила злочин, перебувала у стані обмеженої осудності, тобто під час вчинення злочину через наявний у неї психічний розлад не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру;
3) коли особа, яка вчинила злочин, хоча й діяла у стані осудності, але до винесення судом вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. Але застосування судом примусових заходів медичного характеру за такої ситуації не виключає кримінальної відповідальності взагалі. Після одужання така особа може підлягати покаранню.
До примусових заходів медичного характеру належать:
1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;
2) госпіталізація до психіатричного закладу зі звичайним наглядом;
3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом;
4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом. Суд, визнавши за необхідне призначити примусовий захід медичного характеру, обирає його вид диференційовано, залежно від таких факторів: 1) психічного захворювання особи, 2) характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого нею діяння.
Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом щодо особи, яка за станом психічного здоров'я не потребує госпіталізації.
Госпіталізація до психіатричного закладу зі звичайним наглядом застосовується щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання в лікарні і лікування в примусовому порядку.
Госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом застосовується щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших людей, але потребує тримання в психіатричному заваді та лікування в умовах посиленого нагляду, що виключає можливість вчинення ним нового суспільно небезпечного діяння.
Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду.
В решті випадків, а також в разі припинення примусового лікування в лікарняних умовах суд може передати психічно хворого на піклування родичам чи опікунам при обов'язковому лікарському нагляді.
Заходи, які заміняють адміністративні стягнення, можуть застосовуватись й при скоєнні адміністративного правопорушення. Стаття 21 КпАП передбачає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, звільняється від адміністративн°і відповідальності з передачею матеріалів на розгляд товариського суду, громадської організації або трудового колективу, якНіР 3 урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
За таким же алгоритмом може вирішуватися питання й про дисциплінарну відповідальність. Власник або уповноважений ним орган має право замість накладання дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу.

3. Упереджуючі правопорушення примУсові заходи

Заходи цього різновиду досить численні і різноманітні. Переважно за своєю природою вони належать до заходів безпосередньо адміністративного примусу, а отже не є заходами адміністративної (чи будь-якої іншої) відповідальності. Застосування цих заходів унеможливлює розвиток правопорушної поведінки (в напрямку до правопорушення).
За своїм характером зазначені заходи можуть бути поділені на декілька груп.
Одна група — заходи, що безпосередньо стосуються особи людини (адміністративно-особистісні).
Одним з таких заходів є відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан сп'яніння. Відстороненню від керування підлягають водії, судноводії та інші особи, які керують транспортними засобами, річковими і маломірними суднами і щодо яких є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння. Направлення зазначених осіб для огляду на стан сп'яніння і проведення їх огляду відбувається в порядку, що визначається МВС, Міністерством охорони здоров'я і Міністерством юстиції (ст. 266 КпАП).
Цілим комплексом адміністративно-особистісних заходів є заходи, пов'язані з адміністративним наглядом за особами, які звільнені з місць позбавлення волі. Відповідно до Закону України від 1 грудня 1994 р. "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі", особи, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, зобов'язані вести законослухняний спосіб життя, не порушувати громадський порядок і додержувати таких правил:
а) прибути у визначений виправно-трудовою установою термін в обране ним місце проживання і зареєструватися в органі внутрішніх справ;
б) з'являтися за викликом з питань, пов'язаних з виконанням правил адміністративного нагляду;
в) повідомляти працівників міліції, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання, а також про виїзд за межі регіону (міста) у службових справах;
г) в разі від'їду в особистих справах з дозволу міліції в інший населений пункт та перебування там більше доби зареєструватися в місцевому органі внутрішніх справ.
До осіб, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, за постановою начальника органу внутрішніх справ застосовуються частково або у повному обсязі такі обмеження:
а) заборона виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу;
б) заборона перебування у визначених місцях району (міста);
в) заборона виїзду чи обмеження часу виїзду в особистих справах за межі району (міста);
г) реєстрація в міліції від одного до чотирьох разів на місяць.
Під час здійснення адміністративного нагляду начальник органу внутрішніх справ з урахуванням особи піднаглядного, його способу життя і поведінки має право змінювати (зменшувати або збільшувати) обсяг обмежень, передбачених цією статтею.
З метою забезпечення виконання службового обов'язку з охорони громадського порядку особовому складу органів внутрішніх справ (зокрема міліції, військам внутрішньої та конвойної охорони) при виконанні покладених обов'язків надається право у виняткових випадках як крайній захід застосовувати зброю та спеціальні засоби. Вона застосовується також з метою припинення правопорушень. Аналогічним правом наділені військовослужбовці Служби безпеки України.
Інша група — заходи адміністративно-медичного та адміністративно-санітарного характеру. Ці заходи не лише упереджують правопорушення, але й мають на меті запобігти іншим шкідливим, небезпечним наслідкам.
До них належать: примусовий огляд на стан сп'яніння; заборона або призупинення до проведення необхідних санітарних та протиепідемічних заходів експлуатації діючих виробничих об'єктів, підприємств громадського харчування, торгівлі та інших об'єктів в разі їх незадовільного санітарного стану або наявності небезпеки шкідливого впливу на здоров'я людей.
Ще одну групу безпосереднього адміністративного примусу становлять заходи адміністративно-фінансового характеру. Начальники обласних управлінь Пенсійного фонду України та деякі інші посадові особи мають право припиняти операції підприємств, установ, організацій, громадян-підприємців, які використовують найману працю, за рахунками в установах банків у разі відмови їх від реєстрації як платників внесків до вказаних фондів.
Закон передбачає також можливість застосування примусових заходів цивільно-правової природи. Йдеться про способи забезпечення виконання зобов'язань. Безпосередньо законом як способи попередження цивільно-правових правопорушень передбачені і застосовуються неустойка і застава. Існують також способи, що можуть бути передбачені договором сторін. Ці заходи застосовуються не лише для упередження правопорушень, але й як способи, покликані забезпечити можливість юридичної відповідальності та досягнення її цілей.

4. Примусові заходи, що застосовуються для припинення правопорушень

З метою припинення злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, орган дізнання вправі затримати підозрювану особу, якщо вона захоплена при вчиненні злочину.
Адміністративне затримання можливе з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші зЙаходи впливу.
Серед заходів кримінально-процесуального характеру слід назвати також заходи, що вживаються до порушників порядку судового засідання: якщо підсудний порушує порядок засідання або не підкоряється розпорядженням головуючого, той попереджає підсудного про те, що в разі повторення ним таких дій він буде видалений (виведений) із залу засідання. При повторному порушенні порядку судового засідання підсудний за ухвалою суду може бути виведений із залу засідання тимчасово або на весь час судового розгляду справи. В цьому разі вирок, після його винесення, негайно оголошується підсудному. Видалення із залу суду може бути також застосоване судом чи розпорядженням головуючого до інших осіб, які беруть участь в судовому розгляді (крім прокурора та захисника), а також до сторонніх осіб, якщо вони не підкоряються розпорядженням головуючого. Ці особи можуть бути також судом оштрафовані.
До адміністративно-санітарних примусових заходів належать обмеження, тимчасова заборона (призупинення) або припинення діяльності підприємств, установ, організацій та об'єктів в разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
До примусових заходів адміністративно-технічного характеру можна віднести:
примушення до посадки повітряного судна-порушника;
припинення будівництва, яке здійснюється з порушенням будівельного законодавства;
припинення роботи підприємств в разі порушення правил протипожежної безпеки.
Застосовуються також заходи адміністративно-фінансового характеру:
припинення бюджетного фінансування;
списання на рахунок бюджету певної суми з поточного рахунку для погашення недоїмки.
Заходом, що також має адміністративну природу, є позбавлення ліцензії, тобто дозволу, що видається компетентними державними органами?на здійснення деяких видів господарської діяльності.
Серед заходів конституційно-правового впливу, що мають на меті зупинити правопорушення, можна назвати скасування Президентом України актів Кабінету Міністрів, актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, що суперечать закону чи видані з перевищенням меж компетенції.

5. Примусові заходи, що застосовуються для забезпечення можливості юридичної відповідальності та досягнення її цілей

Застосування цих заходів перешкоджає правопорушникові зникнути від правоохоронних органів, а отже уникнути відповідальності, а також забезпечує можливість дослідження всіх обставин, пов'язаних з правопорушенням та з'ясування яких необхідне для його розкриття.
Значною мірою ці заходи мають особистіший характер (спрямовані безпосередньо на особу правопорушника), але розрізняються за своєю правовою природою (регулюються різними галузями права).
Передусім до них належить затримання підозрюваного у скоєнні злочину органом дізнання або слідчим за підставами та в порядку, передбаченими кримінально-процесуальним законодавством.
До них належать також такі заходи кримінально-процесуального примусу, як запобіжні заходи. їх застосовують до обвинуваченого (у виняткових випадках і до підозрюваного), коли є достатні підстави вважати, що він, перебуваючи на волі: 1) переховуватиметься від слідства і суду, 2) перешкодить встановленню об'єктивної істини в справі, 3) займатиметься злочинною діяльністю, а також 4) для забезпечення виконання вироку.
Запобіжними заходами кримінально-процесуального характеру є: підписка про невиїзд; особиста порука; порука громадської організації або трудового колективу; застава; взяття під варту; нагляд командування військової частини; віддання неповнолітнього обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячого закладу, якщо він виховується в ньому.
В кримінальному процесі застосовується також привід обвинуваченого, свідка, тобто примусове доставляння їх до слідчого, прокурора або суду, якщо вони ухиляються без поважних причин від добровільної явки за викликом у призначений строк. В певних випадках, визначених законом, привід застосовується також в цивільному процесі. Здійснюється привід органами внутрішніх справ (міліцією).
Адміністративним законодавством передбачено такий примусовий захід особистісного характеру, як доставлення порушника в міліцію або інший офіційний орган працівником міліції або іншою уповноваженою на те особою з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення та встановлення особи правопорушника, якщо у нього немає документів, що посвідчують особу.
Передбачено також інші адміністративні заходи з метою: 1) встановлення особи та складання протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складання його на місці вчинення правопорушення, 2) забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та 3) виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення. До них відносять адміністративне затримання особи та особистий огляд. З тією ж метою дозволяється провадити огляд речей і вилучення речей та документів.
Згідно з кримінально-процесуальним законодавством слідчий може (зобов'язаний) вживати заходів до забезпечення поданого в кримінальній справі цивільного позову. Він також зобов'язаний у справах про злочини, за які КК передбачена конфіскація майна, вжити необхідних заходів для забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна.
Забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладання арешту на грошові вклади, цінності та інше майно обвинуваченого або підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці внески, цінності та інше майно не знаходились, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт.
Майно, на яке накладено арешт, описується і може бути передано на зберігання представникам підприємств, установ, організацій або членам сім'ї обвинуваченого, або іншим особам. Особи, яким передано майно, попереджаються під розписку про кримінальну відповідальність за його незбереження. Арешт майна можуть здійснювати також й інші посадові особи, яким таке право надане законом, і не лише в кримінально-процесуальному порядку (судові виконавці, фінансові та страхові органи, нотаріус, міліція).
Заходом примусового характеру є також обшук та виїмка, що провадяться в ході досудового слідства у справах про злочини. Обшук провадиться слідчим тоді, коли він має достатні підстави вважати, що знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети й документи, які мають значення для встановлення об'єктивної істини в справі чи забезпечення цивільного позову та виявлення осіб, які розшукуються, сховані в певному приміщенні або місці, чи у будь-якої особи. Відповідно виїмка як примусове вилучення провадиться тоді, коли слідчому точно відомо, що предмети або документи, що мають значення для кримінальної справи, знаходяться у певної особи чи в певному місці (установі). Посадові особи і громадяни не мають права відмовлятися пред'явити або видати документи чи їх копії, а також інші документи, які вимагає слідчий під час обшуку та виїмки. До примусових заходів відносять також обшук особи, накладання арешту на кореспонденцію та її вилучення з поштово-телеграфних установ, особистий огляд, направлення обвинуваченого на стаціонарну експертизу (судово-медичну, судово-психіатричну).
До заходів аЙміністративно-майнового характеру належить секвестр — заборона чи обмеження права користування будь-яким майном за розпорядженням органів державної влади (нотаріату) з метою забезпечення виконання судового рішення.
До примусових заходів цивільно-процесуального характеру, що мають на меті забезпечити позов, тобто виконання судового рішення у цивільних справах, відносять такі способи забезпечення позову:
накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві і знаходяться у. нього або в інших осіб;
заборона провадити певні дії;
заборона іншим особам провадити платежі або передавати майно відповідачеві;
зупинення продажу описаного майна, якщо подано позов про визнання права власності на майно або про виключення його з опису;
зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, коли боржник оскаржує цей напис у судовому порядку.
Застосування способів забезпечення позову не є юридичною відповідальністю. Проте порушення заходів із забезпечення позову може потягти за собою відповідальність цивільно-процесуального характеру — особи, винні в порушенні заборони провадити певні дії, а також провадити платежі або передавати майно відповідачеві, за ухвалою суду можуть бути оштрафовані. Крім того, позивач вправі притягти їх до цивільно-правової відповідальності — стягнути з цих осіб збитки, завдані невиконанням ухвали про забезпечення позову (статті 152—154 ЦПК).

6. Примусові заходи, не обов'язково пов'язані з правопорушенням

Значна частина цих заходів має адміністративно-медичний та адміністративно-санітарний характер. До них відносять:
примусовий огляд та лікування осіб, що страждають гострозаразними захворюваннями, в разі їх відмови від добровільного лікування;
заборона використання для харчування людей харчових продуктів в разі визнання їх непридатними для вживання в їжу.
Заходом конституційно-правової природи є право вето на певного характеру укази Президента, яким наділена Верховна Рада (п. 31 ст. 85 Конституції України), право відкладального вето, яке є у Президента (п. ЗО ст. 106 Конституції України). До заходів безпосереднього конституційно-правового примусу належать: визнання виборів окремих народних депутатів недійсними; скасування Президентом актів Кабінету Міністрів. Інколи висловлювана в спеціальній літературі думка, що скасування актів є заходом юридичної відповідальності, непереконлива.
Скасування Кабінетом Міністрів актів органів виконавчої влади (міністерств тощо) — це захід адміністративно-правової природи.

7. Примусові заходи, не пов'язані з правопорушенням


Незважаючи на непов'язаність з правопорушеннями (ні в плані реагування на них, ні в плані запобігання їм), застосування цих заходів є суспільно необхідним та виправданим. їх метою також є недопущення шкідливих, небезпечних наслідків.
До адміністративно-медичних та адміністративно-санітарних заходів, зокрема, відносять:
тимчасове відсторонення від роботи осіб, які є бактеріоносіями і можуть бути джерелом поширення інфекційних хвороб у зв'язку з особливостями виробництва, на якому вони зайняті, або роботи, яку вони виконують; '
заходи з санітарної охорони державного кордону.
З метою санітарної охорони кордону застосовують такі заходи:
заборона окремим особам в'їзду в країну або виїзду із країни;
заборона ввезення або вивезення вантажів;
закриття кордону.
Санітарна охорона кордону включає медико-санітарний, ветеринарний та фітосанітарний контроль.
До адміністративно-технічних заходів належать:
припинення державною автомобільною інспекцією експлуатації транспортних засобів, технічний стан яких загрожує безпеці руху;
припинення уповноваженими на те державними органами діяльності з впровадження відкриттів, винаходів та раціоналізаторських пропозицій, застосування нової техніки, імпортного устаткування, технологій та систем, якщо вони не відповідають встановленим в Україні вимогам щодо охорони атмосферного повітря.
Існують ще й заходи адміністративно-майнового характеру, наприклад:
реквізиція;
скидання в польоті багажу, вантажу й пошти, якщо це необхідно для забезпечення безпеки польоту й посадки повітряного судна.
Адміністративним заходом є також надане особовому складу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи право тимчасово обмежувати або забороняти доступ громадян на окремі ділянки місцевості чи об'єкти при ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.
До числа конституційно-правових заходів можна віднести висловлення вотуму недовіри (державному органові чи посадовій особі).

Смотреть другие вопросы в разделе: Нариси з теорії права





Все материалы размещены исключительно с целью ознакомления и принадлежат их авторам. Любое копирование строго запрещено. Если вы являетесь автором того или иного труда и не хотите, чтобы он был здесь опубликован, свяжитесь с администрацией