***
Главная » Нариси з теорії права » 13.3. Акти застосування права (правозастосовні акти)



13.3. Акти застосування права (правозастосовні акти)

Як нам вже відомо, застосування права (норми права) як спосіб його здійснення (реалізації) полягає в розв'язанні конкретної правової ситуації відповідно до нормативно-правових актів. Завершується воно прийняттям рішення у конкретній справі, тобто винесенням правозастосовного акта. Призначення правозастосовного акта полягає у фіксуванні прийнятого компетентним органом рішення, яке являє собою не що інше, як конкретизацію, образно кажучи, "оживлення" правила, що міститься в нормативно-правовому акті, щодо конкретних правовідносин, конкретних суб'єктів, їх прав та обов'язків.
Будучи за своєю природою правовим актом, акт застосування права є індивідуальним в тому значенні, що він стосується конкретних осіб, приписуючи їм "модель" їх наступної поведінки, їх правовий статус, тобто відкриває можливість використання суб'єктивних прав та необхідність виконання юридичних обов'язків, які засновуються на нормативно-правових актах.
Акти застосування права завжди мають офіційний характер, вони виходять від органу або посадової особи, наділених владними повноваженнями.
Акти застосування права повинні відповідати певним вимогам. Основними з них є такі: законність, обгрунтованість, доцільність, справедливість.
Оскільки йдеться про рішення офіційного органу, то цілком природно, що воно повинно мати певну форму. Переважно вони виступають у вигляді документа, тобто їм надається письмова форма. Не виключаються, правда, й акти-дії, тобто акти, які виступають у формі усних {Розпоряджень, проте, як правило, з тими чи іншими елементами письмового оформлення, наприклад, фіксування у вигляді запису в протоколі (типовий випадок — у протоколі судового засідання).
Основні види (форми) актів застосування права, які виступають як акти-документи, залежно від органів та посадових осіб, які їх видають, можуть бути згруповані у відповідні блоки.
I. Найрізноманітніші вони у сфері судової діяльності: вирок суду;
рішення суду; постанова суду або судді; ухвала суду; окрема ухвала суду.
II. Акти застосування права у сфері прокурорсько-слідчої діяльності:
постанова органу дізнання, слідчого або прокурора; апеляційне подання прокурора; касаційне подання прокурора;
протест прокурора у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів.
III. У сфері виконавчої та господарської діяльності найтипові-шими є два види актів застосування права:
наказ;
розпорядження.
Наказ приймається практично на всіх рівнях виконавчої та розпорядчої діяльності: від центральних органів виконавчої влади — накази міністрів та керівників відомств — до нижчестоящих ланок безпосереднього управління виробничими структурами — накази керівників підприємств та організацій. Розпорядження можуть прийматись Кабінетом Міністрів (прем'єр-міністром, віце-прем'єрами), а також главами місцевих державних адміністрацій.
IV. Унікальним за суб'єктом прийняття є Указ Президента України як глави держави. Президент України приймає також такі індивідуальні акти, як розпорядження.
Акт-документ за формою повинен містити певні атрибути (реквізити). Основні атрибути письмового акта застосування права:
найменування;
дата і місце винесення акта (в наказах та розпорядженнях — ще й його номер);
найменування органу чи посадової особи, що винесли акт;
чітке викладення змісту справи й прийнятого рішення (за структурою цей найбільш складний і відповідальний, змістовий елемент акта може бути поділений на описово-мотивувальну та резолютивну частини);
і зрештою, підпис особи, яка виступає від імені органу або одноособово виносить акт застосування права. Акт, винесений таким колегіальним органом, як суд (наприклад вирок), підписується усіма суддями.
Стосовно певної частини актів застосування права (зокрема актів правосуддя) питання, пов'язані з формою, наявністю обов'язкових атрибутів, структурою акта, детально регламентуються законом (наприклад, статтями 332—335, 339 КПК).
Хоч це є спеціальним питанням окремих галузевих Юридичних наук, все ж таки зазначимо, що інколи прийняття аюга застосування права колегіальним органом ускладнюється відсутністю одноголосності щодо рішення, яке приймається. В такому разі починає діяти інститут окремої думки, згідно з яким особа, скажімо суддя, який залишився у меншості при прийнятті рішення, має право викласти письмово свою окрему думку, яка може стати предметом наступного розгляду (наприклад, у вищестоящому суді - ст. 339 КПК).
Іноді видання акта застосування права не виключає участі у його підготовці і прийнятті також інших суб'єктів. У випадках, передбачених законом, така участь є обов'язковою. Наприклад, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається без попередньої згоди профспілкового органу (за деякими винятками).
Отже, правозастосовний акт як акт індивідуально-правовий, за допомогою якого організується здійснення права щодо конкретних ситуацій і конкретних суб'єктів, і нормативно-правовий акт, що встановлює загальні правила поведінки для невизначеного числа суб'єктів, які діють в типових ситуаціях, є правовою основою для прийняття індивідуального акта, співвідносяться як окреме і загальне.

Смотреть другие вопросы в разделе: Нариси з теорії права





Все материалы размещены исключительно с целью ознакомления и принадлежат их авторам. Любое копирование строго запрещено. Если вы являетесь автором того или иного труда и не хотите, чтобы он был здесь опубликован, свяжитесь с администрацией