***
Главная » Нариси з теорії права » 12.2. Форми реалізації права



12.2. Форми реалізації права

Як вже зазначалось, реалізація права може відбуватися в одній з двох форм: 1) без створення правовідносин, тобто поза правовідносинами та 2) через правовідносини.
Реалізація права поза правовими відносинами.
До визначення способів (форм) реалізації норм права поза правовими відносинами можна підходити з урахуванням різних критеріїв. З'ясуванню цієї проблеми допоможе її аналіз з двох позицій:
Перший підхід (а отже й класифікація способів) грунтується на такому критерії, як характер поведінки, через яку реалізується норма права, ф
Відповідно до цього критерію реалізація норм права поза правовідносинами здійснюється або шляхом утримання від дій, заборонених правом (пасивна поведінка), або шляхом активних дій з реалізації правомочностей та виконання юридичних обов'язків, передбачених нормою (активна поведінка).
Ніяких інших специфічно-юридичних засобів, крім норм права, реалізація права поза правовідносинами не потребує.
Розглянемо зазначені форми (способи).
1. Утримання від дій, заборонених правом.
Виникає питання: коли, в якому разі реалізується норма права, що містить заборону будь-яких дій без створення правовідносин?
Відповідь на це питання однозначна. Правова заборона здійснюється (реалізується) не тоді, коли вона порушується (а отже виникають відповідні правовідносини), а в повсякденному житті, коли суб'єкти права, усвідомлюючи протиправний характер можливої іншої поведінки, не скоюють вчинків, щодо яких в праві є відповідна заборона, коли вони утримуються від неправомірної поведінки, узгоджуючи свої вчинки, дії з вимогами юридичних норм.
Наприклад, водій автотранспортного засобу утримується переїжджати перехрестя вулиць (або регульований залізничний переїзд) на червоне світло світлофора. Тим самим він додержується вимоги відповідного пункту Правил дорожнього руху. Але якщо він їх порушить, виникають, залежно від наслідків, що настали, правовідносини — адміністративно-правові або кримінально-правові. І тоді процес реалізації права піде іншим шляхом, через правовідносини.
Інший приклад: коли продавець відпускає товар, не допускаючи обмірювання, обважування, завищення встановлених роздрібних цін або іншого обману покупців в торговельних підприємствах, норми права також реалізуються, оскільки протилежні дії можуть створити колізію правового характеру, за якої виникає необхідність притягнення винного до юридичної відповідальності (ст. 225 КК).
2. Активні дії суб'єктів права з реалізації передбачених правовими нормами правомочностей та виконання юридичних обов'язків.
Активними будуть, наприклад, такі дії, в яких реалізується передбачене Конституцією право громадян збиратися мирно, без зброї, і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації. До таких дій належить також участь громадян України у виборах і референдумах.
Серед активних дій як форми реалізації норм права поза правовідносинами знаходиться і виконання обов'язку надати допомогу особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Невиконання цього обов'язку може породити правовідносини, передбачені ст. 136 КК, тобто кримінально-правові відносини, або, простіше кажучи, притягнення винного до кримінальної відповідальності.
Подібні за своєю природою вимоги про надання допомоги зустрічаємо й у Кодексі торговельного мореплавства (статті 59, 60).
Так, у ст. 59 ("Обов'язки надання допомоги людям, які зазнали лиха в морі") зазначається: "Капітан судна зобов'язаний, якщо це він може зробити без серйозної загрози для свого судна та осіб, які перебувають на ньому:
1) подати допомогу будь-якій виявленій у морі особі, якій загрожує загибель;
2) прямувати з найбільшою швидкістю на допомогу гинучим, якщо йому повідомлено, що вони потребують допомоги, і якщо на такі дії з його боку можна розумно розраховувати.
За невиконання зазначених у цій статті обов'язків капітан судна несе відповідальність згідно з чинним законодавством України".
Відповідних активних дій від капітанів суден з реалізації правових вимог потребує також ст. 60 цього ж Кодексу, яка називається "Обов'язки надання допомоги після зіткнення суден": "Капітан кожного із суден, що зіткнулися, зобов'язаний після зіткнення, наскільки він може зробити це без серйозної загрози для своїх пасажирів, екіпажу і судна, подати допомогу іншому судну, його пасажирам і екіпажу. Каштани суден зобов'язані, наскільки це можливо, повідомити один одному назву своїх суден, порти приписки, а також порти відправлення і призначення або найближчий порт, в який судно зайде".
Активне виконання приписів цієї норми буде реалізацією її вимог без набуття форми правовідносин. І навпаки, за порушення вказаних обов'язків капітан несе встановлену законом відповідальність, що тягне виникнення відповідних правовідносин.
Або ще один приклад: згідно з Повітряним кодексом України (ст. 78) всі підприємства, організації та установи, що мають засоби зв'язку, незалежно від їх відомчої чи іншої належності зобов'язані забезпечити негайне проходження сигналів і повідомлень про повітряні судна, що зазнають чи зазнали лиха, від кого б вони не надходили, до пунктів керування пошуково-рятувальними силами і засобами.
Ці правомірні дії прямо випливають із нормативного акта та, як правило, не породжують ніяких юридично значущих наслідків. Навпаки, невчинення (невиконання) їх може призвести до таких наслідків. Лише у випадках, зазначених у ЦК, дії з рятування майна можуть стати юридичним фактом для виникнення правовідносин, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, якої зазнав рятівник.
Більш глибокому з'ясуванню специфіки реалізації права поза правовідносинами, а також визначенню ареала норм, які можуть бути реалізовані в такій формі, сприяє проникнення у зміст норм, що підлягають реалізації.
В цьому полягає другий підхід до визначення способів реалізації права поза правовідносинами. Отже, інша класифікація спосо-бів-форм реалізації права поза правовідносинами пов'язана із проникненням у змістову характеристику (специфіку) норм, що реалізуються.
В основу класифікації покладено характер норм (обов'язків, прав), що реалізуються шляхом виконання (додержання, використання), яке не тягне виникнення конкретних правових відносин. Іншими словами, цей підхід дає відповідь на питання: які за змістом норми можуть бути реалізовані поза правовідносинами (скажімо, чи може мати місце набуття майна поза правовідносинами?)
Реалізація права шляхом виконання норм, яке не тягне виникнення конкретних правовідносин, тобто поза правовідносинами, охоплює такі види норм:
1. Виконання юридичних обов'язків загального характеру, встановлених забороняючими нормами (додержання правових норм). Ігнорування заборони, що встановлена нормою, виключає можливість її реалізації поза правовідносинами.
Протиправна поведінка, а саме вона має місце в разі порушення правової заборони, виступає як юридичний факт, що породжує відповідні правовідносини.
2. Використання та виконання загальних прав та юридичних обов'язків, що встановлюються деякими зобов'язуючими та уповноважуючими нормами.
Наприклад, здійснення обов'язків та прав, що визначають правовий статус суб'єкта — фізичної або юридичної особи, зокрема: додержання кожним громадянином Конституції та законів України, утримання від посягань на права і свободи, честь і гідність інших людей, сплачування встановлених законом податків та зборів, реалізація особистих прав і свобод громадян, наданих Конституцією (недоторканність і свобода особи, недоторканність житла, таємниця листування, телефонних розмов тощо). Що стосується посадових осіб, то приклади вже наводились, коли йшлося про капітанів морських суден, які зобов'язані надавати допомогу суднам, з якими вони зіткнулись.
3. Виконання (додержання) загальних юридичних обов'язків, що випливають з норм, які встановлюють абсолютні суб'єктивні права, які на відміну від суб'єктивних прав, що належать до змісту правовідносин, не стосуються конкретних осіб.
До таких, зокрема, можна віднести: право власності, авторське право та деякі інші. До кожного суб'єкта права звернена вимога додержувати юридичного обов'язку не посягати на закріплені законом та набуті у встановленому порядку абсолютні права.
4. Використання абсолютних суб'єктивних прав, передбачуваних дозволяючими нормами, коли воно не потребує опосередкування правовідносинами.
Загальний висновок: для реалізації правових норм поза конкретними правовідносинами характерне те, що жодних реальних юридичних зв'язків, які опосередковували б фактичні суспільні відносини, взагалі не встановлюється; вони існують лише потенційно. Зазначене не виключає юридичної специфіки реалізації права поза правовідносинами, оскільки модель поведінки визначає все ж таки норма права.
Реалізація норм права через правовідносини.
Правові відносини, що виникають на основі права, служать його реалізації по-різному.
Залежно від характеру взаємовідносин між сторонами (суб'єктами) та механізму їх утворення розрізняють дві форми реалізації норм права через правовідносини (два типи).
Перша форма (тип) реалізації права через правовідносини може бути названа договірною. Вона використовується у правовідносинах між суб'єктами, які є формально рівними, автономними щодо один одного. Тут утворюються так звані горизонтальні відносини (цивільно-правові, трудові правовідносини тощо).
Суб'єктами в цих випадках виступають громадяни, недержавні організації, а також державні організації, але не як органи, наділені владними повноваженнями, а як юридичні особи, тобто суб'єкти цивільно-правових відносин (ст. 2 ЦК 2003 p.). Вказані суб'єкти укладають угоди-правочини (договори) — договір купівлі-прода-жу (ст. 224), договір поставки (ст. 245), договір перевозки (ст. 358 ЦК 1963 р.) тощо. Укладаючи договори, сторони щодо одна одної не здійснюють функцій веління, вони рівноправні, а договір є результатом їх добровільного волевиявлення. Механізм утворення правовідносин, а також реалізації права в цьому разі має консенсусний, погоджувальний характер.
Друга форма (тип) реалізації права умовно може бути названа адміністративною. Вона має місце у правовідносинах між суб'єктами, з яких одна сторона наділена функцією веління (повеління), користується спеціальними владними повноваженнями, які й реалізуються в цій ситуації. Це відносини влади-підпорядкування, вони можуть бути охарактеризовані як вертикальні. В них обов'язково бере участь державний орган або посадова особа, іноді -— інший орган за уповноваженням держави.
Адміністративна форма реалізації права має два різновиди залежно від того, яка зі сторін — підлегла чи владна — виступає ініціатором правовідносин.
Перший різновид адміністративної форми притаманний правовідносинам, що виникають з ініціативи стогни, зацікавленої в розв'язанні питання, проте не наділеної повноваженнями самостійно його вирішувати. Це може бути:
а) сторона, не наділена функцією веління (громадянин, організація);
б) сторона — орган, що знаходиться з органом, який приймає рішення, у відносинах адміністративної підлеглості (підлеглий орган);
в) сторона — орган, що не знаходиться у відносинах адміністративної підлеглості з органом, який наділений прерогативою розв'язання питань, ініційованих першою стороною.
Зазначені правовідносини мають в своїй основі однобічну заяву, яка виходить (базується) на тій чи іншій нормі права і має на меті розв'язати по суті будь-яке питання чи вирішити спір. Наприклад, заява про призначення пенсії; подання касаційної скарги або касаційного прання на судове рішення; клопотання громадської організації або трудового колективу перед судом, прокурором, слідчим про передачу на поруки особи, яка вчинила діяння, що містить ознаки злочину; опротестування акта прокурором.
Сторона, яка виявила ініціативу, не може вирішити питання, оскільки його розв'язання, по суті, належить до компетенції спеціального органу, але має право вимагати його вирішення. Орган, який наділений владними повноваженнями, несе в цьому разі обов'язок розглянути в певній формі та в передбачені строки заяву, скаргу, клопотання, протест і винести з цього приводу мотивоване рішення. Проте покладенням такого обов'язку не зумовлюється зміст самого рішення. Наприклад, принесення протесту прокурором у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів не означає скасування або зміну опротестованого акта.
Другий різновид адміністративної форми реалізації права притаманний (характеризує) правовідносинам, що виникають на основі владного розпорядження компетентного органу, який наділений функцією веління. Цей орган виступає активною стороною, його воля відіграє вирішальну роль. Наприклад, рішення органу соціального захисту населення про призначення пенсії; наказ керівника установи про прийняття працівника на роботу; вирок суду тощо — всі названі акти є обов'язковими для всіх, до кого можуть бути звернені.
Тут має місце владна, авторитарна діяльність органів держави (не слід плутати з авторитаризмом як антидемократичною системою політичного владування). Ці органи держави, використовуючи свої спеціальні повноваження, видають акти індивідуального значення на основі норм права, вирішуючи по суті конкретні питання багатогранного життя людей (в системі управління, здійснюваного органами виконавчої влади, такі акти називають ще адміністративними актами). Це і буде здійсненням того способу реалізації права, який має назву застосування права. Він є прерогативою державних органів, керівників державних та недержавних організацій.
Розглянуті форми реалізації норм права цілком самостійно виконують свою функцію. Проте самостійність кожної із форм реалізації права через правовідносини не виключає того; що вони існують, діють у тісному зв'язку між собою, взаємно доповнюючи одна одну. В деяких випадках для того, щоб правовідносини цивільно-правового типу, що виникли внаслідок укладення угоди між суб'єктами, мали бажаний юридичний результат, потрібне її владне затвердження, яке є продуктом адміністративних правовідносин. Так, тільки після посвідчення в нотаріальному порядку договір ку-півлі-продажу жилого будинку, якщо хоча б одна із сторін є громадянином, набуває юридичного значення. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 227 ЦК 1963 p.).
Часто застосуванню норм права передує подання громадянином (або іншим суб'єктом) заяви, що має на меті викликати такі юридичні наслідки, які вимагатимуть прийняття акта застосування права. Так, подання позовної заяви передує розглядові справи у суді; тільки після пред'явлення позову може відбутися акт застосування права. Або інша ситуація: заява громадянина про прийняття на роботу передує виданню відповідного наказу як індивідуального адміністративного акта, заснованого на статтях КЗпП.
Реальна і повна реалізація норми права здійснюється лише тоді, коли у повному обсязі здійснені суб'єктивні права та виконані юридичні обов'язки. Правовідносини є опосередковуючою ланкою між нормою права та її втіленням в реальних діях конкретних організацій та осіб з використання своїх прав та виконання обов'язків.

Смотреть другие вопросы в разделе: Нариси з теорії права





Все материалы размещены исключительно с целью ознакомления и принадлежат их авторам. Любое копирование строго запрещено. Если вы являетесь автором того или иного труда и не хотите, чтобы он был здесь опубликован, свяжитесь с администрацией