|
|
|
|
12.1. Правове регулювання та реалізація права: загальне поняття |
Центральною проблемою розглядуваної теми є з'ясування понять реалізації норм права та її юридичного механізму. Але перш ніж з'ясовувати власне "механізм юридичного регулювання", розглянемо більш широке поняття — "правове регулювання" як процес, як діяльність численних суб'єктів, в якій реалізація права виступає одним з етапів.
Правове регулювання суспільних відносин — це вольова діяльність численних та різноманітних суспільних суб'єктів, в процесі якої: 1) визначаються моделі цих відносин, 2) докладаються зусилля до перетворення цих моделей в об'єктивну правову дійсність суспільного життя та 3) оптимальним здобутком (підсумком) якої є фактичне досягнення модельованих результатів, тобто бажаного стану регульованих відносин.
Процес правового регулювання залежно від конкретних обставин (або в конкретних ситуаціях) може бути більш-менш складним та деталізованим. Можна назвати такі основні етапи цього процесу:
створення правових норм, тобто розробка й прийняття нормативно-правових актів або санкціонування усталених звичаїв та ділових узвичаєнь як правових норм;
надання їм статусу еталона суспільної поведінки. Цей етап включає: а) видання, оприлюднення правових актів та доведення їх до відома громадян і конкретних виконавців, або, використовуючи спеціальний термін, — промульгацію, що означає обнародування будь-якого державного акта (від лат. promulgatio — публічне оголошення) та б) сприйняття їх в такій ролі (еталона) суспільством;
реалізація правових норм, що означає фактичну реалізацію правових приписів в реальній суспільній практиці в різних формах з використанням різних засобів і способів.
Отже, реалізація правових норм являє собою завершальний етап правового регулювання.
Реалізація правових норм — це така поведінка суб'єктів права, яка узгоджується з приписами норм права та виходить з них, це практична діяльність людей зі здійснення суб'єктивних прав і виконання юридичних обов'язків. Реалізація правових норм — це
правомірна поведінка, яка може здійснюватись в різних формах та різними способами.
В юридичній науці проглядаються розбіжності в підходах до визначення форм і способів реалізації права. Але в усіх випадках висхідним (первісним) загальним підходом до розрізняння форм реалізації є їх поділ за принципом дихотомії, тобто на дві частини. Критерієм поділу виступають правовідносини як найважливіший засіб впорядкування поведінки людей, на яку впливає право.
У загальному вигляді виділяють дві принципово різні форми, або два шляхи реалізації норм права:
1) реалізація права через правові відносини — шляхом їх встановлення (виникнення), зміни та припинення;
2) реалізація права поза правовідносинами, тобто без їх створення і будь-яких наступних модифікацій.
Як було зазначено, крім форм реалізації, розрізняють ще й способи реалізації норм права. Спосіб здійснення права дістає вияв у конкретній специфічній поведінці, в результаті якої реалізується норма права. Спосіб реалізації знаходиться в прямій залежності від змісту норми, тобто можливостей або вимог, які відповідно надаються або пред'являються (ставляться) до суб'єкта.
Способи здійснення (реалізації) права:
1) додержання юридичних норм, тобто вимог, що становлять їх зміст. Цей спосіб полягає в утриманні від вчинків, що заборонені нормами права, та не вимагає активних дій;
2) виконання юридичних обов'язків. Цей спосіб передбачає активні дії. Відмова від виконання або неналежне виконання обов'язків, як правило, спричиняє застосування санкцій;
3) використання суб'єктивних прав. Цей спосіб дістає вияв в активних діях. Здійснення їх або утримання від них повністю залежить від розсуду самого суб'єкта — носія прав. Утримання від дій для використання наданих законом прав не може тягти за собою застосування санкцій;
4) застосування норм права. Цей спосіб дістає вияв в активній діяльності посадових осіб та органів, яка має спонукати інших осіб до здійснення права. Наслідком його є прийняття правозастосов-ного акта.
Перші три способи реалізації права — додержання, виконання, використання — мають на меті узгодження власної поведінки суб'єкта з приписами правової норми. Цими трьбма способами правова норма може бути реалізована в будь-якій формі — як поза правовідносинами, так і через правовідносини.
Наприклад, додержання юридичних норм здебільшого відбувається без створення правовідносин — суб'єкт просто утримується від заборонених вчинків. Але додержання юридичних норм можливе і в процесі правовідносин, приміром, при укладенні цивільно-правових угод. Коли виникають відповідні правовідносини, суб'єкти утримуються від дій, які згідно із законом можуть викликати визнаєш уґоди недійсною.
Що стосується четвертого способу — застосування норм права — то він завжди пов'язаний з правовідносинами, тобто з їх виникненням, зміною або припиненням. Наприклад, реагування компетентного державного органу на правопорушення завжди відбувається в процесі розвитку відповідних правовідносин.
Досі йшлося про форми і способи реалізації норм права з юридичною специфікою, коли вона (ця реалізація) пов'язана зі здійсненням прав та юридичних обов'язків.
Але як форму реалізації права окремо можна виділити ще й за-гальноідейний вплив права, який виходить за рамки специфічно юридичних форм його реалізації, яка пов'язана зі здійсненням прав та юридичних обов'язків. Розглядуване в такому ракурсі право реалізується в плані освітньо-виховного впливу на людину і суспільство, підвищення їх моральної, політичної та правової культури.
|
|
|
|
|
|
