***
Главная » Нариси з теорії права » 11.2. Поняття системи права та критерії її побудови



11.2. Поняття системи права та критерії її побудови

Питання про систему права має на меті розкриття структури першого елементу правової системи, її нормативного складу, який відіграє функцію системоутворюючого фактора щодо правової системи у цілому. Йдеться про власне право, про одне із значень права як спеціально-юридичної категорії, а саме: про об'єктивне право. Право у цьому розумінні становить надзвичайно складну сукупність різноманітних правових норм. І саме це обумовлює необхідність з'ясування питання про систематизацію, про систему правових норм як впорядковану цілісність.
Система права як нормативне утворення асоціюється з національною та міжнаціональною системою об'єктивного права. Вона характеризується внутрішньою єдністю норм, яка є певною системною властивістю та виступає однією із двох закономірностей розвитку та^функціонування об'єктивного права. Ця внутрішня єдність норм набуває виразу як; органічна єдність основних правових ідей, понять та принципів регулювання, юридичної техніки і термінології; конкретизація найбільш загальних норм (наприклад, конституційних) в нормах менш загального характеру, сувора ієрархія юридичних норм відповідно до актів, в яких вони містяться (наприклад, закон та підзаконні акти). Додержання, застосування або порушення одних норм права тягне за собою вступ у дію інших норм (наприклад, зв'язок матеріального та процесуального права)1.
Другою закономірністю, притаманною системі права, є поділ усього нормативного фонду, що становить систему, на конкретні сукупності різного обсягу і характеристик, зокрема, на галузі та інші підсистеми. Взагалі процес побудови системи права здійснюється двома способами щодо норм: інтеграції та диференціації.
Критерії систематизації, як і підходи до неї достатньо різноманітні й різнопланові. Кожний з них збагачує уявлення про складність та багатогранність права як соціального явища, дає його розгорнуту панорамну картину.
Перший підхід основою має просторове охоплення норм, він дає можливість розрізняти сиетему внутрішнього (національного) права та систему міжнаціонального (міжнародного) права.
Підставою для такої макроструктуризації є: 1) спосіб створення норм права — вони є або продуктом правотворчості однієї держави (внутрішньодержавне, національне право), або продуктом вільного волевиявлення суб'єктів міжнародного права, тобто різних держав; 2) призначення права, відповідних його норм — вони служать врегулюванню відносин в рамках однієї держави (національне право), або на міждержавному рівні (міжнародне право). Але такий глобальний підхід не тільки не вичерпує можливостей побудови системи права, але й не задовольняє усіх потреб, пов'язаних із систематизацією.
Другий підхід в основі своїй має врахування особливостей різних типів норм права, що випливають із характеру регульованих відносин, специфіки та ролі в них суб'єктів правовідносин. Цей підхід дає підстави розрізняти дві якісно відмінні групи, які охоплюються поняттями "приватне право" та "публічне право". Основою для цього є: 1) характер регульованих відносин, інтересів, що з них випливають (відповідно — приватні або публічні), способи їх задоволення; 2) положення суб'єктів регульованих відносин (автономне чи підпорядковане). Для приватного права характерні так звані горизонтальні відносини, регулювання яких здійснюється погодженням між сторонами; для публічного права — так звані вертикальні відносини, регулювання яких відбувається шляхом імперативної субординації. Галуззю приватного права є, наприклад, цивільне право; галуззю публічного — адміністративне право.
Крім названих груп норм права, можна виділити специфічні сукупності норм, які в силу особливостей регульованих відносин можна визначити як приватно-публічне право (таким є, наприклад, трудове право, що включає норми і приватного, і публічного права).
Однак правова наука на цьому поділі не зупиняється. Поділ на приватне й публічне право, хоча й має підстави, проте не заперечує подальшої, більш диференційованої систематизації норм. ; Річ у тім, що право регулює надзвичайно різні за змістом суспільні відносини, які мають свою специфіку, свої характерні риси, відзначаються якісною своєрідністю. Це створює реальну можливість та необхідність поділу норм права на окремі однорідні сукупності, групи норм, обумовлені однорідністю певного кола відносин, породжує потребу розташування норм^у певному порядку. Іншими словами — право як система правових норм поділяється на підсистеми норм різного рівня, або інакше — складається із підсистем норм. Цими нормативними утвореннями різного масштабу, первісною ланкою яких є окремо взяті норми, виступають: галузь права, підгалузь права, правовий інститут, субінститут, комплексна Галузь права, міжгалузевий правовий інститут. Ь-. Отже, система права — це внутрішня організація, структура права, яка дістає вияв в заснованих на об'єктивних критеріях зв'язках норм права та їх сукупностей — правових інститутів, підгалу-зей і галузей права, що забезпечують соціальне призначення (функціонування) права як регулятора суспільних відносин.
Базовою категорією в системі права є галузь права. Галузь права— це самостійна відокремлена сукупність норм права, що визначається, головним чином, специфікою суспільних відносин, які підлягають їх регулюванню, а також особливим методом та юридичним режимом їх регулювання.
Поділ на галузі — це один із найважливіших видів класифікації норм права (принаймні у вітчизняній правовій системі), що має винятково важливе наукове, навчальне та практичне значення — причому практичне значення у найширшому розумінні: як право-творче, так і правореалізаційне.
Розрізняння галузей створює реальну основу для: 1) глибокого і повного засвоєння права, опанування ним як інструментом врегулювання суспільних відносин; 2) формування найбільш сприятли вих умов для налагодження сучасних цивілізованих людських взаємовідносин; 3) подальшого вдосконалення законодавства; 4) ефективного їх використання у суспільній практиці.
В основі класифікації правового матеріалу, його поділу на галузі, як було зазначено, лежить насамперед те, що є предметом правового регулювання, під яким розуміють певного роду суспільні відносини. Ці відносини відзначаються високим рівнем однорідності, скажімо: майнові, трудові, сімейні, управлінські тощо.
Інколи, крім основних відносин, предметом правового регулювання галузі можуть стати так звані суміжні суспільні відносини, які хоча fyне наділені в чистому вигляді властивостями однорідності з основними відносинами, але органічно та невід'ємно з ними пов'язані. Така ситуація складається, наприклад, у трудовому праві, де основними є трудові правовідносини, що не виключає й деяких інших — нетрудових, але з ними нерозривно пов'язаних, з управлінською специфікою.
Додатковою підставою і критерієм для розрізняння галузей є юридичний спосіб, або, як здебільшого його називають, метод правового регулювання. Необхідність додаткового критерію обумовлена тим, що не завжди можна провести розмежування між галузями права, орієнтуючись лише на предмет правового регулювання. Оскільки кожна галузь права має свій специфічний метод правового регулювання, то й з'ясування методу, за допомогою якого ті чи інші відносини регулюються, дозволяє в такому разі чітко визначити правову природу відповідних норм.
Візьмемо, приміром, майнові відносини. Майнові відносини регулюються нормами не однієї, а багатьох галузей права, отже, відповідно й методи регулювання в кожному разі будуть різними. А саме: метод договору — при укладенні майнових угод між фізичними особами (громадянами), при здійсненні господарської діяльності підприємств, які вступають в цивільні майнові правовідносини одне з одним як рівноправні сторони (цивільне право); метод паритетності, взаємодопомоги і підтримки— сімейні майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її утримання, між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком, між іншими членами сім'ї (сімейне право); метод владних розпоряджень — зокрема, щодо майнових відносин на казенному підприємстві, управління яким здійснюють органи, уповноважені управляти відповідним державним майном (міністерства та інші центральні органи виконавчої влади); казенне підприємство має право розпоряджатися закріпленим за ним на праві оперативного управління майном, що є у державній власності і належить до основних фондів підприємства, лише з дозволу цього органу; цей метод був домінуючим при плановому розподілі матеріалів і коштів, що переважав при адміністративно-командному управлінні державним сектором (адміністративне право); метод заборони під загрозою покарання — при злочинних посяганнях на власність (кримінальне право) або під загрозою адміністративного стягнення — при вчиненні адміністративних правопорушень, що посягають на власність (адміністративне право).
> Значним набором методів відрізняється й правове регулювання відносин, пов'язаних із додержанням дисципліни. Вони можуть регулюватися нормами трудового, адміністративного, цивільного, фі-йансового, кримінального та інших галузей права, залежно від конкретного характеру дисциплінарних відносин. г Нарешті, ще однією, третьою підставою (критерієм) поділу норм на галузі є особливий юридичний режим регулювання, або галузевий юридичний режим регулювання, оскільки кожна галузь за №м параметром має свою специфіку. Не всі автори називають цей Критерій виокремлення галузі права, об'єднуючи його специфічний Шіст зі змістом методу правового регулювання. £Ц Особливий (галузевий) юридичний режим регулювання до сво-;fq змісту включає сукупність різного роду засобів: 1) набір спеціальних юридичних засобів і форм, які відіграють роль механізму Здійснення методів правового регулювання; це своєрідна юридична інфраструктура, яка забезпечує функціонування відповідної га-4їузі; 2) форми захисту прав і спонукання до виконання обов'язків; ^існування особливого галузевого законодавства, що здебільшого Завершується галузевим кодифікованим актом (кодексом або іншим актом), в якому нормативно закріплено принципи, загальні Положення, основні правові засоби та міститься розгорнута правова регламентація відповідного роду суспільних відносин. ' Набір зазначених засобів буде різним в різних галузях права. ^Наприклад, майнові відносини (цивільне право) та трудові відносини (трудове право) регулюються методом договору. Проте зміст, Іумови, порядок реалізації методу договору, способи захисту правових інтересів будуть різними при укладенні цивільно-правової угоди та угоди про трудові відносини. Так, інтереси, що випливають із договору купівлі-продажу, можуть бути захищені цивільно-правовою (майновою) відповідальністю; інтереси, що випливають із трудового договору, — шляхом притягнення до дисциплінарної відповідальності, до адміністративної відповідальності або навіть до кримінальної відповідальності. Згідно зі ст. 21 КЗпП трудовий договір є угодою, яка серед іншого передбачає, що "власник підприємства... або уповноважений ним орган... зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату...". Стаття 265 КЗпП встановлює: "Особи, винні в порушенні законодавства про працю, не-сщь відповідальність згідно з чинним законодавством". А ст. 175 J&K передбачає: "Безпідставна невиплата заробітної плати... більше ніж за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства*., незалежно від форми власності, — карається..." відповідним покаранням.
а Сукупності (системи) норм, що будуються на послідовному врахуванні розглянутих критеріїв — предмет правового регулювання, метод та особливий юридичний режим регулювання, в правовій науці прийнято називати основними галузями права (на відміну від інших нормативно-правових утворень, зокрема комплексних галузей права). Конструкція "основні галузі права" дозволяє правовій науці враховувати складний характер та практично невичерпний обсяг нормативного змісту сучасної правової системи, характер взаємозв'язків норм відповідної галузевої приналежності та відносин, що ними регулюються, а також ті класифікаційні нюанси і труднощі, які при цьому виникають. Звичайно, як і будь-яке узагальнююче абстрактне поняття категорія "основні галузі права" не може відобразити усі особливості конкретних галузей права на кожному даному етапі розвитку правової системи. Скажімо, система основних галузей права виходить із розрізняння матеріальних та процесуальних галузей права. Проте серед них є галузі, що охоплюють як матеріальні, так і процесуальні норми (адміністративне право).
Систему основних галузей внутрішньодержавного права становлять такі галузі (разом 12): конституційне, цивільне, сімейне, трудове, земельне, адміністративне, фінансове, кримінальне, цивільне процесуальне, господарське процесуальне, кримінально-процесуальне, кримінально-виконавче право.
Якщо поєднати поділ на основні галузі права із розрізнянням публічного та приватного права, то система матиме такий вигляд:
1. Конституційне право — як юридична база усієї нормативно-правової системи — галузь публічного права.
2. Приватне право: цивільне право; сімейне право.
3. Галузі, що поєднують елементи приватного та публічного права:
трудове право; земельне право.
4. Публічне право: адміністративне право; фінансове право; кримінальне право; цивільне процесуальне право; господарське процесуальне право; кримінально-процесуальне право; кримінально-виконавче право.
Система основних галузей права — більш-менш стабільна категорія. Проте це не означає абсолютної відсутності її розвитку, а отже рухливості та змін, що значною мірою обумовлюється історичними умовами життя конкретного суспільства, а також поглибленням та чіткішою викристалізацією науково-правових уявлень, а значить, і безпосередньо законодавства. Скажімо, свого часу до системи основних галузей включали колгоспне право. Зараз воно в цій системі не представлено. Проте система основних галузей поповнилась господарським процесуальним правом у зв'язку з утворенням господарських (спочатку арбітражних) судів та необхідністю правового врегулювання їх діяльності. Окремі галузі набули адекватної назви, наприклад, кримінально-виконавче право (раніше — виправно-трудове).
Мабуть на цьому процес не закінчиться. Умови побудови правової держави вимагатимуть більш диференційованого підходу й до деяких інших сукупностей норм права.

Смотреть другие вопросы в разделе: Нариси з теорії права





Все материалы размещены исключительно с целью ознакомления и принадлежат их авторам. Любое копирование строго запрещено. Если вы являетесь автором того или иного труда и не хотите, чтобы он был здесь опубликован, свяжитесь с администрацией