***
Главная » Нариси з теорії права » 7.1. Основні правові доктрини і концепції та їх значення в поясненні права як соціального феномена



7.1. Основні правові доктрини і концепції та їх значення в поясненні права як соціального феномена

Праворозуміння не вичерпується лише тими уявленнями, які були викладені в попередніх темах. і
Правова думка людства відзначається винятковим розмаїттям. По-різному в різні часи намагались пояснити феномен права. Всі ці доктрини, концепції, теорії, школи, правові погляди — предмет вивчення спеціального навчального курсу, який в різні часи називався по-різному: в "дореволюційні" часи (1917 р.) — "Історія філософії права", пізніше — "Історія політичних вчень", "Історія правових і політичних вчень", "Історія вчень про право і державу" (найбільш адекватна назва, хоча з наукознавчої точки зору не виключається їх поділ на дві галузі знання).
Загальну теорію права цікавить не історичний підхід до з'ясування розвитку поглядів на пояснення права, а констатація можливості різних аспектів пояснення цього складного соціального феномена.
Далі спробуємо дати компактну та об'єктивну характеристику найважливіших правових вчень, вироблених світовою юриспруденцією.
На жаль, теорія права тоталітарних десятиліть неприховано вороже ставилась до теоретичних здобутків минулого, які не грунтувались на ортодоксальному марксизмі-ленінізмі. Правові теорії минулого беззаперечно, безапеляційно оголошувались ненауковими й такими, що виконують соціальне замовлення буржуазії. Про їх відкрите несприйняття офіційною наукою свідчать навіть самі назви праць, що видавались у ті часи. Одна з них — робота польського автора Гжегожа Леопольда Сайдлера "Юридические доктрини им-периализма" — є яскравою тому ілюстрацією.
Достатньо подивитись окремі тези цієї роботи, щоб переконатись, наскільки антагоністично^межуючи з втратою елементарного здорового глузду, тлумачились теоретичні погляди на право.
Так, з приводу однієї з концепцій Сайдлер пише (цитую мовою видання): "...концепция Петражицкого, родившаяся в период им-периализма, а следовательно, в момент острьіх классовьіх противо-речий, уводит юридическую науку от классовой действительности к внутренним змоциональньїм переживанням. Буржуазная наука признает доктрину Петражицкого соответствующей интересам гос-подствующего класса, поскольку автор в своих концепциях пол-ностью устраняет классовьій характер права, затушевьівает значе-ние разросшейся машиньї буржуазного государства, защищающей интересьі кадиталистов, и, подчеркивая воспитательную роль права, проповодует возможность формирования общественного созна-ния без изменения зкономической структурьі"1. Особливий подив викликає те, що навіть звертання уваги на виховну роль права ставиться теоретику в докір.
Що стосується іншого теоретика, то той же автор пише: "Дока-зьівая, что частная собственность вьшолняет социальную фун-кцию, Дюги оправдьівает зксплуатацию трудящихся при капита-лизме". А з приводу висловлювань Дюгі про приватну власність — "Она єсть, и она должна бьіть. Она — необходимое условие вели-чия и процветания общества, коллективистские же доктриньї явля-ются возвращением к варварству" — Г.Л. Сайдлер пише: "Таким образом, реакционньш характер доктриньї Дюги во всей своей пол-ноте вьіступает при анализе частной собственности — ключевой проблеми капитализма"2.
Зауважимо, що в українському законодавстві поняття "приватна власність" було відновлено лише в липні 1992 р. із внесенням змін, до Закону України "Про власність" (слова "індивідуальна власність" були замінені словами "приватна власність").
Необхідність ознайомлення із виробленими вченими-юристами минулого поглядами на право диктується ще й своєрідністю моменту, який переживає наша юридична наука. Нині, коли "завалилися" тіу що здавалися непорушними протягом десятиліть теорети-ко-ідеологічні канони, на яких грунтувалася вся вітчизняна теорія права й держави, може скластися помилкове, неадекватне справжньому стану враження, що вона (ця теорія) опинилась у вакуумі і треба починати все з нуля.
Насправді ж юридична наука минулого нашої та інших країн має значні теоретичні здобутки, якими важливо розумно скористатися, правильно їх інтерпретуючи та інтегруючи.
До числа основних, найважливіших теорій права можна віднести такі теорії, наукові напрями, школи, концепції тощо, як:
теорія природного права;
історична школа права;
теорія юридичного позитивізму (або концепція позитивізму в праві);
нормативістська теорія права (або "чиста" теорія права);
концепція юридичного функціоналізму;
соціологічна школа права;
реалістична школа права;
теорія солідаризму в праві;
психологічна теорія права;
теорія інтегративної юриспруденції.
У цій темі розглянемо лише декілька різних, багато в чому не схожих одна на одну теорій, що пояснюють "право". Це: теорія природного права; теорія юридичного позитивізму (та її напрям — реалістична школа права); солідаризм в праві як різновид соціологічного напряму в теорії права; психологічна теорія права.
Жодну з цих теорій не можна заперечувати, оскільки вона розкриває якийсь один аспект цього складного багатовимірного явища.
Ознайомлення з ними дозволить скласти не монохроматичне (одноколірне), а поліхроматичне (багатоколірне) бачення права як соціальної категорії.

Смотреть другие вопросы в разделе: Нариси з теорії права





Все материалы размещены исключительно с целью ознакомления и принадлежат их авторам. Любое копирование строго запрещено. Если вы являетесь автором того или иного труда и не хотите, чтобы он был здесь опубликован, свяжитесь с администрацией