|
|
|
|
6.1. Система основних характеристик об'єктивного права |
Щоб мати більш повне і глибоке уявлення про право як специфічну систему соціальних норм (об'єктивне право), необхідно розглянути ознаки (властивості, визначальні риси), що його характеризують. Це має бути більш глибоке проникнення в характеристики права, ніж його порівняння з іншими соціальними нормами або відмежування від них (у попередній темі).
Усі ознаки права умовно можна об'єднати у дві групи, що розрізняються за критерієм їх агрегування:
1) ознаки та властивості, притаманні праву $к такому (самому по собі), тобто специфічному інституційному утворенню;
2) ознаки та властивості, що характеризують зв'язок права з державою, або що випливають із зв'язку з державою — іншою інституцією суспільства, яка йде поряд з правом.
Право як специфічне інституційне утворення характеризується низкою ознак і властивостей, що іманентно йому притаманні, тобто відображають саму його сутність. Це внутрішні органічні властивості та характеристики, що представляють право як цілісну систему єдиної нормативної природи. Багато з них взаємопов'язані та доповнюють одне одного, у сукупності даючи загальну картину права як складного суспільного явища.
До основних властивостей, характеристик, права першої групи є підстави віднести такі:
1) моделююче-регулятивний характер;
2) антиентропійно-охоронний характер;
3) нормативність (нормативний характер);
4) системність;
5) динамізм та стабільність;
6) загальнообов'язковість правових приписів;
7) формально визначений характер правових установлень;
8) моральний характер;
9) здатність служити способом розв'язання соціальних конфліктів;
10) загальнолюдська цінність;
11) тенденція до інтегрування у світовий правовий простір.
До другої групи характеристик, ознак і властивостей об'єктивного права, що обумовлені йЬго органічним зв'язком з державою, можна віднести такі:
1) об'єктивне право разом із державою є взаємодіючим знаряддям вирішення спільних проблем та поступового розвитку суспільства;
2) визначеність історичного розвитку права і держави та однакова обумовленість їх соціального змісту (призначення) конкретно-історичними умовами соціальної дійсності;
3) встановлення права або визнання його державою;
4) вираз в праві державної волі народу країни;
5) підвищення рівня гуманізації права в умовах правової держави як особливого стану зв'язку права і держави;
6) можливість забезпечення реалізації правових настанов (приписів) не лише засобами переконання заохочувально-виховного та організаційного характеру, тобто добровільно, але й, в разі потреби, засобами державного примусу;
7) наділеність права можливістю здійснення зворотного впливу
на державу.
|
|
|
|
|
|
