***
Главная » Нариси з теорії права » 5.1. Об'єктивне (позитивне) право як різновид соціальних норм та його місце в системі соціального нормування



5.1. Об'єктивне (позитивне) право як різновид соціальних норм та його місце в системі соціального нормування

Звернімось до первісного розгляду поняття об'єктивного права, тобто власне права, яке розуміється традиційно для нашої юридичної науки як право у нормативному смислі.
Але передусім зазначимо, що властивість нормативності, прагнення до унормованості притаманні самій природі людини і пов'язані з усім способом її життя.
Усі норми, які утворює людина в інтересах людей, норми, якими вона керується та які визначають її поведінку, можна розбити на дві великі групи: *
1) соціальні;
2) всі інші норми — умовно: технічні, технологічні тощо. Позитивне право, яке тлумачиться в нормативному значенні,
являє собою систему певного різновиду соціальних норм. Отже, всі соціальні норми за принципом дихотомії можна поділити, у свою чергу, на 1) правові та 2) неправові (багатьох різновидів).
У цьому розумінні право виступає як об'єктивна категорія. Це об'єктивне право, що виходить значною мірою від держави (хоча не лише від неї), яке сприймається як сукупність специфічних соціальних норм, що існують незалежно від волі окремо взятих індивідуумів — приватних або посадових осіб — та діють в тій чи іншій країні (право України, право Франції чи право будь-якої іншої країни) або навіть в планетарному масштабі (міжнародне право, правові норми міжнародних угод та договорів). Саме його іноді називають "юридичним" правом.
Це право є об'єктивним тому, що воно становить частину об'єктивно існуючого соціального середовища, в яке попадає людина від народження і в якому вона перебуває протягом свого життя, аналогічно тому, як вона існує й в іншому — природному середовищі.
Оскільки право як частина соціальних норм наділено усіма характеристиками цього більш загального поняття, важливо з'ясувати, що таке "соціальні норми".
Слово "норма" (від лат. norma) означає правило, зразок, взірець, мірило, встановлену міру, звичайний стан тощо. Отже, термін "норма" слід розуміти як загальновизнане, узаконене правило, міру, закон, взірець, звичайний стан1.
Соціальні норми — це норми, які визначаючи (регулюючи) дії (поведінку) людей, колективів, соціальних груп, тим самим регулюють суспільні відносини, тобто відносини між зазначеними суб'єктами. За своєю природою, функціональним призначенням соціальні норми є певним стандартом соціальної поведінки, засобом соціального управління. Існування цілісної системи соціальних норм — одна із необхідних передумов забезпечення повсякденної злагодженої взаємодії людей, функціонування соціальних колективів та суспільства в цілому. У цьому полягає головне призначення соціальних норм. Але чи вичерпується цим їх призначення? Звернімось до відомої історії з Робінзоном Крузо. Звично думати, що Робінзон, який опинився на безлюдному острові, сам по собі не потребував соціальних норм. Лише з появою на острові іншої людини — П'ятниці — в цьому, тобто в додержанні певних соціальних норм, могла виникнути і виникла потреба.
Якщо ж подивитись на цю проблему глибше, то стає зрозумілим, чому Робінзону важливо було додержуватися певного режиму праці і відпочинку, тобто режиму дня — щоб підтримувати себе як соціобіологічну істоту! І в цьому сенсі він не міг бути повністю вільним від нормування, якщо хотів зберегти себе як особистість. Така гіпотетична постановка проблеми приводить до визнання значення соціальних норм як засобу збереження особистості.
Отже, узагальнюючи питання про призначення та роль соціальних норм, можна дійти висновку, що вони необхідні як:
1) засіб регулювання поведінки людей в умовах реальних суспільних відносин;
2) засіб формування особистості, її психіко-етичного складу як
соціалізованої істоти;
3) засіб збереження особистості для її функціонування в умовах
соціального життя.
За умов первісного (первіснообщинного ладу), родоплемінного суспільства соціальні норми мали недиференційований характер. Це були монокорми, серед них не виділялись ті види норм, на які поділяє соціальні норми сучасна наука. І лише згодом людство почало розрізняти окремі їх види; а щодо норм об'єктивного права, то лише із виникненням держави почалось їх формування, коли держава стала наділяти норми природного, загальносоціального права новими властивостями, зокрема, загальнообов'язковістю та
державною підтримкою.
За своїми специфічними особливостями та діапазоном охоплення суспільних відносин набір соціальних норм досить широкий і різноманітний. Всі вони утворюють систему соціального нормування.
Крім норм права, до цієї системи входять такі основні види соціальних норм: моралі (морально-етичні), релігії (релігійної моралі), звичаї, традиції, правила пристойності, політичні, організаційні норми, корпоративні, норми громадських організацій та багато
інших.
Для того, щоб глибше осягнути специфіку та особливості права (об'єктивного), доцільно хоча б в загальних рисах розглянути окремі, основні підсистеми соціальних норм.
Норми моралі (морально-етичні норми) — правила поведінки, які: 1) склались в людському суспільстві природно-історичним шляхом, 2) в своїй основі мають принципи, що визначають ставлення людей один до одного, до жінки, дітей, старих, у виробничих та інших колективах, до суспільства в цілому, та 3) змістом яких є уявлення людей про добро, зло, справедливість, обов'язки, честь, гідність та інші етичні категорії.
Норми моралі виникають внаслідок закріплення у свідомості людей соціальної значущості певних форм поведінки. Загальним логічним вираженням моральних норм є імперативне твердження: "Всі люди повинні діяти саме так".
Звичайно, вказана загальна імперативність не виключає конкретизації чи відмінностей (модифікацій) тих або інших норм у відповідних національних, історичних та інших соціальних умовах.
В колишній "нашій" філософській науці та суспільній практиці дуже популярно було розрізняти мораль буржуазну і мораль комуністичну на користь останньої. Та чи робилось це обгрунтовано? Особливо, коли взяти до уваги, що*гасла і реальна практика часто йшли паралельно, або гірше того — в протилежних напрямах.
Однією із заповідей офіційно проголошеного так званого "морального кодексу будівника комунізму" було: "людина людині — друг, товариш і брат". Насправді люди були поділені в офіційному світі на дві нерівні групи: "начальники" (компартсовітська номенклатура, номенклатурна еліта, клас бюрократії — меншість) та "підлеглі" (решта — народ).
Щодо співвідношення права і моралі за сферами дії; тобто у регулюванні суспільних відносин, слід зазначити, що ці сфери можуть: 1) збігатися (охорона життя, здоров'я; сім'я); 2) не збігатися — бути ширшими чи вужчими: деякі відносини регулюються лише мораллю, не входячи до сфери правового регулювання (наприклад, кохання, дружба), деякі — лише правом, не містячи у собі моральних оцінок (наприклад норми, що регламентують компетенцію державних органів; на противагу цьому норми, які регламентують обов'язки службовців, містять моральний елемент).
Навряд чи можна погодитись з уявленням (твердженням), яке побутує, що "норми моралі регулюють більш широке коло суспільних відносин, ніж норми права".
Норми моралі і права можуть взаємодіяти в регулюванні суспільних відносин, доповнюючи одне одного. Так, приниження честі і гідності людини — аморальний вчинок, але за певних умов кривдника можна притягнути до відповідальності, а саме — примусити його через суд відшкодувати моральну шкоду за нормами Цивільного кодексу; зазначене приниження могло перерости й у кримінально карану образу (ст. 126 КК 1960 p.).
Інший приклад: згідно зі ст. 41 Кодексу законів про працю (КЗпП) України підставою для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням такої роботи.
В старих підручниках ми не знайдемо згадування про норми релігії (норми^ релігійної моралі). 1 це цілком зрозуміло. Адже в тодішніх друкованих працях вона всіляко принижувалась та ганьбилась, її оголошували "опіумом для народу". В Політичному словнику, виданому у Києві в 1976 р. (с. 453) вказувалось: "Релігія переживає глибоку кризу. Ця криза зумовлена насамперед перевагами та успіхами соціалізму перед капіталізмом у всіх галузях соціально-політичного життя. В СРСР та інших соціалістичних країнах релігія відмирає".
Проте релігія живе та виконує роль соціального регулятора, а релігійна мораль виявилась для багатьох привабливішою, ніж комуністична.
Релігійна мораль (як поєднання двох видів соціальних норм) безперечно відіграє конструктивну роль: достатньо згадати Свято Благовіщення —. свято сімейної благодаті, миру, злагоди.
Звичаї — повторювані, звичні способи поведінки людей в певних ситуаціях; загальноприйняті і поширені в даному суспільстві форми взаємовідносин людей у праці, побуті та сім'ї, ритуали та інші повторювані дії, що відображають особливості життя народу. Звичаї мають силу суспільної звички та впливають на поведінку людей.
Традиції (близькі до звичаїв) — це обряди, суспільні установлення, норми поведінки тощо, які історично склалися і передаються від покоління до покоління. Розрізняють традиції прогресивні та негативні.
Потреби суспільного життя породжують необхідність модифікації певних соціальних норм та їх пристосування до конкретних умов та сфер життєдіяльності. Можливі різні варіанти таких перетворень.
1. Деякі з перелічених систем норм дають імпульс для розвитку спеціальних підсистем норм.
З моралі розвинулась професійна етика — деонтологія. Так, професійна етика медичних працівників (деонтологія медиків) — це сукупність принципів і правил поведінки медичного персоналу, спрямованих на максимальне підвищення корисності, ефективності лікування. Розвинулась професійна юридична етика — юридична деонтологія як сукупність правил морально-етичного характеру, які прийняті в сфері юридичної діяльності (працівника міліції, слідчих, прокурорських, судових працівників тощо).
2. Спеціалізовані підсистеми норм можуть також виникати на стику різних систем соціальних норм.
Так, на стику моралі та правил пристойності, а також певних організаційних норм виникають спеціалізовані види етикету як звід правил поведінки, порядок дій і правил шанобливості. Такими є придворний етикет (при дворах титулованих осіб; двір у зазначеному контексті — це монарх та наближені до нього особи); дипломатичний етикет, або дипломатичний протокол як сукупність загальноприйнятих в міжнародних відносинах правил, які визначають порядок здійснення різноманітних дипломатичних актів, форми зносин дипломатів і керівних державних діячів різних країн.
3. На грунті норм різної природи можуть створюватися якісно нові норми, норми з новими властивостями.
Таким, наприклад, є звичаєве право, що являє собою обов'язкові до виконання звичаї, які внаслідок санкціонування їх державою набувають властивостей норм права (про це докладніше в іншій темі). Ще одним прикладом модифікації соціальних норм однієї природи у норми іншого різновиду, набуття ними нової якості може служити канонічне право — тобто норми християнського церковного права як сукупність правил (канонів), що визначають внутрішню організацію християнської церкви*та її взаємовідносини з віруючими.
Різновидами соціальних норм є також норми безпосередньої демократії як своєрідний вираз організаційних норм. Деякі з них, до речі, можуть згодом набувати правового закріплення. Так, наприклад, практика виборів керівників в трудових колективах державних підприємств, структурних одиниць об'єднань та інших структур одержала правове оформлення і в 1988 р. була включена до КЗпП (ст. 252-4). Правда, через кілька років (в 1993 р.) ця система комплектування кадрів керівників була замінена заміщенням посад на контрактній основі з вилученням із КЗпП згаданої статті.
До соціальних норм можна також віднести методичні, методи-ко-рекомендаційні норми, організаційно-методичні та організаційно-технічні норми і стандарти.
Певну нормативність у специфічній сфері життя мають вимоги, що диктуються модою (недарма її створювачів, творців іменують законодавцями мод).
У ракурсі далекого історичного минулого до соціальних норм можна віднести навіть міфологію, яка містить в собі певну орієнтацію на вчинки, поведінку міфологічних героїв (зокрема, подвиги Геракла).
Зіставлення різних видів соціальних норм з нормами об'єктивного права дозволяє побачити суттєві відмінності між ними. Ці відмінності лежать у площині зв'язків права та держави: саме держава як певне організаційне знаряддя утверджує об'єктивне право та своїми можливостями підтримує його додержання.
Наприклад, якщо додержанню норм моралі, правил пристойності слугує, головним чином, виховний вплив різних суспільних інституцій та громадська думка (тобто побоювання, небажання постати в очах оточення у негативному вигляді, громадський осуд), то неухильне додержання норм права може бути в разі необхідності забезпечене також застосуванням державного примусу. Або, скажімо, крайнім заходом, що загрожує членові громадської організації, який порушує її норми, є виключення його із цієї організації. Порушник же норм права в певних випадках може бути підданий такому суворому покаранню, як позбавлення волі на досить тривалі строки.
Відмінності між правовими та соціальними нормами існують й за іншими критеріями.
В найбільш узагальненому вигляді ознаки, що відрізняють право (як об'єктивне явище) від інших різновидів соціальних норм, можуть бути зведені до такого:
1) коло суб'єктів правового нормотворення закріплене в законі.
Так, згідно з Конституцією України єдиним законодавчим органом в Україні є Верховна Рада. Вона ж чітко визначає суб'єктів законодавчої ініціативи;
2) процес правового нормотворення (тобто процедура, порядок встановлення норм, їх змін та скасування) відзначається чіткою визначеністю та врегламентованістю.
Сам порядок правотворення може досягати високої міри складності та нормативного врегулювання (як наприклад, процедура прийняття законів у Верховній Раді — законодавчому органі). Процедура має на меті створити оптимальні умови для прийняття норм права, які б у найкращий спосіб регулювали реальні суспільні відносини;
3) характер викладення змісту норм — чіткість, визначеність, фіксованість;
4) форма фіксації норм права — здебільшого у вигляді спеціальних нормативно-правових актів (закони, укази, постанови, накази тощо), які наділені загальнообов'язковою силою;
5) фіксованість сфери та меж регулювання:
а) за сферами регулювання, тобто за колом суспільних відносин, на які поширюється дія норм права;
6) за часовими вимірами (як мінімум заздалегідь визначено початок дії норми права);
в) за просторовими параметрами (тобто за територією дії в широкому розумінні слова);
г) за колом осіб, на яких поширюється регулювання, тобто дія відповідних норм права;
б) універсальність системи норм за охопленням регульованих суспільних відносин, які відзначаються надзвичайною багатоманітністю (майнові, трудові, управлінські тощо);
7) можливість застосування особливого характеру засобів забезпечення, тобто засобів державного впливу, в тому числі державного примусу;
8) наявність розгорнутої нормативно врегульованої процедури захисту норм права від порушень, тобто охорони їх непорушності.
Завершуючи розгляд питання про місце норм об'єктивного права в системі соціального нормування, слід зазначити, що за наявності численних найрізноманітніших видів соціальних норм необхідна ще й система (підсистема) специфічних правових норм, які були б наділені особливими можливостями.
Необхідність правових норм (норм об'єктивного права) обумовлена принципом доповнюваності, а саме:
1) необхідністю регулювати відносини, які не охоплені іншими системами соціальних норм (наприклад, державно-управлінські відносини, які потребують норм адміністративного права);
2) необхідністю встановлення правил, які не можуть бути вироблені в рамках інших соціальних норм в силу різноманітності суб'єктів відносин, що обумовлено міграцією населення. В цих умовах починають даватися взнаки відмінності за віросповіданням, за звичаями, мораллю, традиціями, правилами пристойності, за приналежністю до різних соціальних груп тощо і всі ці "природні" регулятори не спрацьовують;
3) необхідністю підтримання соціальних правил (вимог) заходами, які не можуть бути забезпечені іншими соціальними нормами, а лише нормами права, тобто в разі потреби — заходами державно-примусового характеру. 4
Соціальним нормам притаманні процеси взаємодії. Взаємодія норм права з іншими нормами може набувати різних проявів. Право може підтримувати норми іншого соціального характеру, посилюючи ефективність їх дії, трьома способами:
1) поглинаючи ці соціальні норми, надаючи їм нових, правових властивостей, тобто перетворюючи їх на норми права (як це має місце в ситуації "звичай — правовий звичай");
2) не змінюючи природи цих соціальних норм. У цьому разі норми права посилюють регулюючу силу цих інших норм, створюючи для їх функціонування більш сприятливі умови.
Так, у Законі України від 7 червня 1996 р. "Про захист від недобросовісної конкуренції" зазначається, що він "спрямований на встановлення, розвиток і забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні підприємницької діяльності в умовах ринкових відносин" (преамбула), тобто Закон покликаний стримувати ті "дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності" (ст. 1);
3) надаючи їм окремих своїх властивостей.
Йдеться про ті норми неправової соціальної природи, які мають спільний момент (властивість) з правом, що виражається у процедурі їх усталення — вони створюються за участю органу держави, переважно органу виконавчої влади, що посилює їх авторитетність та додає їм й інших властивостей (зокрема, формально визначений характер).
Зазначений Закон (ст. 33) передбачає можливість розробки господарюючими суб'єктами за сприяння Торгово-промислової палати України та за наступним погодженням з Антимонопольним комітетом України правил професійної етики у конкуренції для відповідних сфер підприємницької діяльності, а також для певних галузей економіки. Правила професійної етики у конкуренції можуть використовуватися при укладанні договорів, розробці установчих та інших документів господарюючих суб'єктів (підприємців). Зазначені правила набувають певною мірою правового характеру, перебуваючи на межі корпоративних норм та норм корпоративного права.

Смотреть другие вопросы в разделе: Нариси з теорії права





Все материалы размещены исключительно с целью ознакомления и принадлежат их авторам. Любое копирование строго запрещено. Если вы являетесь автором того или иного труда и не хотите, чтобы он был здесь опубликован, свяжитесь с администрацией