***
Главная » Нариси з теорії права » 4.4. Співвідношення права в загальносоціальному розумінні та об'єктивного (позитивного) права



4.4. Співвідношення права в загальносоціальному розумінні та об'єктивного (позитивного) права

Розглянувши поняття та зміст права в загальносоціальному смислі, не важко помітити, що це право (права) є в певному розумінні базою, платформою, джерелом для розвитку позитивного Гоб'єктивного) права. Воно знаходить в об'єктивному праві більш чи менш розгорнуте, більш чи менш повне нормативне закршлен-
Ш ЇЇоав^у загальносоціальному смислі є, образно кажучи, сукупністю природних прав людини, які виступають (відіграють роль) еталоном для наступного створення юридичних норм, тобто норм
Об'їкиТоНспроТувати узагальнити зв'язок права в загальносоціальному смислі з правом, умовно кажучи, "юридичним в юридичному" смислі, тобто об'єктивним (позитивним) правом, можна виокремити такі типи (варіанти) цього зв'язку:
1. Право в загальносоціальному смислі знаходить пряме закріплення та розвиток в юридичних законах.
Пряме закріплення та докладна регламентація загальносощаль-ного права в нормативно-правових актах об'єктивного права є ідеальним вирішенням проблеми юридичної інституалізаци природ-шіх прав людини. Тут маємо абсолютне сприйняття права в загальносоціальному розумінні об'єктивним (позитивним)м^°нМяхолять
Багато прав, які стосуються безпосередньо людини, знаходять саме такий вираз у відповідних нормативно-правових акт^х.
Найбільш рафіновано й компактно права загальносоціальної природи виражені в тому акті об'єктивного права, який зветься Конституцією, а саме в розділі про права, свободи та обов'язки людини й громадянина. Наприклад, Конституція України (ст. 27) прямо фіксує, що "кожна людина має невід'ємне право на життя". Право на власність всебічно регламентується в законодавстві — Цивільному кодексі України, Законі України від 7 лютого 1991 р. "Про власність". Розмежування Конституцією України державної та комунальної власності викликає потребу в прийнятті відповідного закону, тобто подальшої нормативної деталізації.
Право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, тобто гіраво на безпечне природне середовище (або ще простіше — право "вільно дихати чистим повітрям") охороняється екологічним законодавством.
Тут ми не говоримо про ефективність цієї регламентації і про те, що de-facto часто положення, закріплені de-jure, просто ігнорувались. Наприклад, недоторканність особистого життя громадян, яка була передбачена ст. 54 Конституції УРСР, безсоромно порушувалась партійним втручанням й публічними обговореннями на зборах тощо.
2. Право в загальносоціальному смислі часто закріплюється опосередковано.
Це означає, що воно не завжди знаходить пряме юридичне закріплення. Наприклад, й до конституційного ^кріплення право на життя, можна думати, охоронялось забороною посягань на життя людини в кримінальному законодавстві. Правда, міра такої заборони, або, конкретніше, покарання за посягання могли бути різними: так званий вергельд — грошове відшкодування за вбивство вільної людини у звичаєвому праві раннього феодалізму; смертна кара (була передбачена, зокрема, Кримінальним кодексом УРЄР 1960 p., скасована в 90-х роках як така, що суперечить Конституції України 1996 р); довічне позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, обмеження волі, виправні роботи — за чинним Кримінальним кодексом (КК) України. Але доречно нагадати, що в XX столітті ці заборони не перешкоджали фактично безкарному позбавленню життя мільйонів людей шляхом штучного голодомору (в Україні в 1932—1933-х роках загинуло 7 млн.) та їх знищенню шляхом масових репресій.
3. Право в загальносоціальному смислі нерідко обмежується в юридичних законах.
Це означає, що не завжди право в загальносоціальному смислі гармоніює (перебуває в гармонії) з правом "юридичним", тобто об'єктивним правом. Не виключені випадки, коли позитивне (об'єктивне) право не сприймає повною мірою право загальносо-ціальне, оскільки не завжди об'єктивне право є адекватним відображенням загальнолюдських інтересів.
Наприклад, в умовах тоталітарно-соціалістичної системи право власності суттєво урізувалось юридично. Так звана "прописка" громадян обмежувала свободу вибору місця проживання; свобода слова, тобто свобода вираження та поширення своїх переконань, обмежувалась Кримінальним кодексом (не маються на увазі умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті).
4. Норми об'єктивного права можуть вступати в суперечність з постулатами права в загальносоціальному розумінні.
Для цієї ситуації характерне невизнання, негативне ставлення до уявлень (нормативних уявлень) загальносоціального права і навіть їх заборона.
Наприклад, зайняття підприємницькою діяльністю є загально-соціальним правом людини. Але тривалий час воно заборонялось, причому навіть кримінальними законами. Тоді як за ідеального розв'язання проблеми протиправним (в аспекті об'єктивного права) має бути визнане лише те, що є суспільношкідливим, що суперечить правам людини, а не навпаки.
5. Право в загальносоціальному смислі нерідко залишається за межами юридичної регламентації, реалізуючись в інших неправових соціальних нормах.
Значною мірою це пояснюється тим, що не будь-яке (не кожне) загальносоціальне право правовий менталітет того чи іншого народу, країни сприймає як таке, що має юридичне забарвлення. До таких, зокрема, належать права, пов'язані з іншими неправови-ми нормами, наприклад, моральне право подружньої вірності — подружня зрада не тягне юридичної відповідальності. Державна ж зрада передбачена юридично як особливо небезпечний злочин. По-іншому вирішується аналогічна ситуація в мусульманському праві, де за законами шаріату й досі передбачається смертна кара жінки "за подружню невірність".
Співвідношення, зв'язок норм моралі та норм об'єктивного права може набувати різного характеру:
заповіді "не вбий, не вкради" знайшли правове втілення (правове оформлення);
заповідь "не бажай дружини ближнього твого" залишилась на
рівні моральних установок.
Аналогічно права членів об'єднань громадян, зокрема політичних партій, фіксуються лише в нормах статутів відповідних організацій.
Отже, фактичний зв'язок між загальносоціальним та об'єктивним правом будується на засадах від повного визнання до повного нехтування, заперечення.

Смотреть другие вопросы в разделе: Нариси з теорії права





Все материалы размещены исключительно с целью ознакомления и принадлежат их авторам. Любое копирование строго запрещено. Если вы являетесь автором того или иного труда и не хотите, чтобы он был здесь опубликован, свяжитесь с администрацией