***
Главная » Нариси з теорії права » 4.2. Право в загальносоціальному розумінні як природно-історична категорія



4.2. Право в загальносоціальному розумінні як природно-історична категорія

Слід зазначити, що поняття "право" в загальносоціальному розумінні для нас порівняно нове. В загальнотеоретичній науці права, що розвивалась на теренах колишнього СРСР, його не існувало. Вперше це поняття було названо в 1987 p. C.C. Алексєєвим. Але розкриття зазначеного поняття відзначалось нечіткістю та розпливчастістю, в ньому було мало чого спільного із сучасним його розумінням1. Воно значною мірою пов'язувалось з правилами громадських організацій, а в ілюстративній частині переважали права типу "право жінки на повагу з боку чоловіка", "право члена ВЛКСМ бути обраним до керівних органів", "право на знаки уваги в день народження" та "право народу на революцію" тощо.
Пізніше уявлення про право в загальносоціальному розумінні (або право як загальносоціальне явище) зазнали суттєвої еволюції, набравши вигляду безпосередньо-соціальних прав, пов'язаних з природним правом, відмінним від права, яке творять в державі люди2.
Глибоко і грунтовно розкриває поняття права як загальносоці-ального явища український вчений П.М. Рабінович в ряді своїх
праць3.
Не важко помітити, що поняття права в загальносоціальному смислі особливо активно почало розроблятися в юридичній науці України та Росії саме в останні роки (про що свідчать не лише твори названих авторів).
Передумовами для цього стали такі основні фактори:
1) широкий інтерес у світі до проблем прав людини;
2) опрацювання цієї проблеми на рівні галузевих правових наук;
3) докорінні політичні зміни в Україні та інших колишніх соціалістичних країнах;
4) необхідність загальнотеоретичних узагальнень з цієї проблеми;
5) звільнення теоретико-правового пізнання від догм ідеологічного тоталітаризму, що дозволило йому піднестися на рівень нового правового мислення, здатного визнавати досягнення правових наук минулого (зокрема, концепції природного права) та переосмислювати їх у світлі сучасного загальнолюдського досвіду.
Право як загальносоціальне явище є первісним порівняно з державою, незалежне від держави та виникає раніше від неї.
Відтак воно (право в зазначеному розумінні), як вже зазначалось, є первісним поняттям і щодо його спеціально-юридичних значень — об'єктивного та суб'єктивного права. А це означає, що право як встановлювана державою система норм (тобто позитивне право) є похідним від права як загальносоціального явища.
Право в загальносоціальному розумінні — це соціальне усвідомлення загальновизнаних, властивих природі людини можливостей абстрактно взятої людини у її взаєминах з іншими абстрактно взятими людьми. Визначальними в цьому аспекті є дві категорії: свобода та справедливість.
Право в загальносоціальному розумінні пов'язане з поняттям свободи і, зокрема, свободи волі (волевиявлення). "Свобода волі — один з аспектів свободи, в якому розкривається здатність людини приймати рішення із знанням справи, панувати над самою собою"1. З'ясовуючи зв'язок між свободою і необхідністю, голландський філософ Бенедикт (Барух) Спіноза визначив свободу як усвідомлену необхідність.
Висуваючи поняття права в загальносоціальному розумінні юридична наука прагне теоретично осмислити та систематизувати зміст свободи. Поняття права в загальносоціальному розумінні — це категоріальний вираз свободи людської особистості.
Право як загальносоціальна категорія засновується на сприйнятті свободи як цілісного й неподільного природного блага людини. Свобода робить людей особистостями. Свобода набуває різних проявів, що дає підстави виділяти свободу економічну, політичну, релігійну, творчу, особисту тощо. Вони, у свою чергу, можуть бути поділені на окремі підвиди. Наприклад, економічна свобода — на свободу підприємництва, свободу власності на майно (володіти, користуватися, розпоряджатися) тощо.
Право в загальносоціальному розумінні однозначне із справедливістю. Це водночас:
1) природна властивість нормальних людських стосунків, яка дозволяє функціонувати людині у відповідності з її природою як соціально-біологічній істоті;
2) природна потреба людей в однаково справедливому ставленні один до одного в умовах спілкування між собою.
Справедливість (і несправедливість) як соціально-етичне поняття відображає уявлення певних соціальних суб'єктів (окремих індивідів та груп) про ступінь відповідності існуючого чи можливого стану речей їхнім потребам, інтересам та ідеалам. Категорія справедливості виступає як міра, масштаб добра2.
Близько до справедливості стоїть и така властивість нормальних людських стосунків, як толерантність (від лат. tolerans, tolerantis — терплячий), тобто терпимість до чужих думок і вірувань.
У Декларації принципів толерантності, прийнятій Генеральною конференцією ЮНЕСКО (Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури) 16 листопада 1995 p., дається таке визначення поняття толерантності (стаття 1):
"1.1. Толерантність означає поважання, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті і переконань. Толерантність —- це єдність у різноманітті. Це не тільки моральний обов'язок, а й політична та правова потреба...
1.2. ...Толерантність — це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини... Толерантність повинні виявляти кожна людина, групи людей та держави.
1.3. Толерантність — це обов'язок сприяти утвердженню прав людини, плюралізму (в тому числі культурного плюралізму), демократії та правопорядку...
1.4. ...кожен може дотримуватись своїх переконань і визнає таке саме право за іншими. Це означає визнання того, що люди з природи своєї відрізняються зовнішнім виглядом, становищем, мовою, поведінкою і мають право жити в мирі та зберігати свою індивідуальність. Це означає також, що погляди однієї людини не можуть бути нав'язані іншим"1.
Право в загальносоціальному розумінні — це сукупність уявлень про можливості, якими мають бути наділені (користуватися) людина та природні людські спільноти — сім'я, нація (народ), людство.
В цьому смислі загальносоціальне право є по суті гуманітарним правом, тобто становить сукупність не зафіксованих юридичних уявлень (норм), що стосуються людини як біосоціальної істоти і не пов'язані з державою. Вони є еталоном для держави при творенні юридичних норм — позитивного (об'єктивного) права, бо є природними правами людини, з якими держав не повинна була б не рахуватися, тобто яких вона не мала б нехтувати, оскільки вони є відображенням об'єктивної природної дійсності, яка впливає на моделювання соціальної дійсності. В такому контексті слушно, наприклад, в Основах законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 р. зазначається: "Кожна людина має • природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я" (Преамбула).
Загальносоціальне право не охоплює тих норм, які регулюють діяльність людських спільнот, пов'язаних з державою, тобто набирають форм органів держави -— утворень, значною мірою породжених умовами соціального та державного життя і які можуть сприйматись не як природні, а як штучні похідні (утворили, реорганізували, скасували).
Твердження про природне походження загальносоціального права не виключає можливості його документальної фіксації і передусім виходячи з планетарних масштабів його поширення, в міжнародних політичних та міжнародно-правових актах.
Серед них насамперед слід назвати збірку актів, прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН, що увійшли в наше життя під назвою Міжнародна Хартія прав людини (хартія від грецьк. — назва документа важливого суспільно-політичного значення). До Хартії входять:
Загальна декларація прав людини (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р.);*
Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (прийнятий 16 грудня 1966 p.);
Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (прийнятий 16 грудня 1966 p.);
Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (прийнятий 16 грудня 1966 p.).
Загальна декларація прав людини, на відміну від зазначених Міжнародних пактів та Факультативного протоколу, не потребувала схвалення (ратифікації) з боку держав. Норми, що містяться в Загальній декларації, є рекомендаційними. Декларація є систематизацією основних природних прав людини, тобто прав в за-гальносоціальнбму розумінні. Про це свідчать такі слова з преамбули Декларації: "... Генеральна Асамблея проголошує цю Загальну декларацію прав людини як завдання, до виконання якого повинні прагнути всі народи і всі держави з тим, щоб кожна людина і кожний орган суспільства, завжди маючи на увазі цю Декларацію, прагнули шляхом освіти сприяти поважанню цих прав і свобод і забезпеченню, шляхом національних і міжнародних прогресивних заходів, загального і ефективного визнання і здійснення їх...".
Декларація виходить з того, що: "Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні ставитися один до одного в дусі братерства" (ст. 1). Констатацію (визнання) того, що право в загальносоціальному розумінні безпосередньо випливає з природи людини, зустрічаємо й в актах внутрішнього законодавства. Так, в преамбулі Закону України від 16 червня 1992 р. "Про об'єднання громадян" зазначається: "Право громадян на свободу об'єднання є невід'ємним правом
людини".
Підіб'ємо підсумок. По-перше, право в загальносоціальному розумінні в контексті загальної теорії права (тобто як категорія правової науки) є продуктом (наслідком, результатом) теоретичного осмислення двох філософських категорій, що виражають властиві природі людини в умовах соціального життя прагнення — до свободи та справедливості, які є найістотнішими (найсуттєвішими) благами в умовах суспільного співжиття.
По-друге, в зазначеному розумінні право має первісний характер стосовно права як юридичної категорії, тобто такої, яка, не втрачаючи свого соціального призначення, набуває спеціально-юридичних вяастивост ей.

Смотреть другие вопросы в разделе: Нариси з теорії права





Все материалы размещены исключительно с целью ознакомления и принадлежат их авторам. Любое копирование строго запрещено. Если вы являетесь автором того или иного труда и не хотите, чтобы он был здесь опубликован, свяжитесь с администрацией