***
Главная » Нариси з теорії права » 1.3. Неюридичні науки, що пов'язані з правовою дійсністю, їх система та призначення



1.3. Неюридичні науки, що пов'язані з правовою дійсністю, їх система та призначення

Крім правових наук, що входять до складу правознавства, існують ще й інші науки, які в своїй назві містять прикметник "судова" або "правова", наприклад, судова медицина, правова психологія тощо. Чи входять ці та деякі інші подібні науки до системи правознавства? Чимало авторів однозначно відносять їх до правових наук. Так, навчальний посібник "Загальна теорія держави і права" до спеціальних юридичних наук відносить судову медицину, судову психологію1. Розбіжність думок щодо визначення природи окремих наук така велика, що інколи навіть в одному й тому ж виданні з цього приводу висловлюються протшфжні погляди. Так, в "Юридичному словнику" в одному місці "Правова психологія" однозначно визначається як галузь психології2, в іншому ж вона віднесена до спеціальних юридичних наук3.
Проте неважко помітити, що тут ми маємо особливу ситуацію. Беззастережно стверджувати, що всі зазначені науки також є правовими, немає підстав. Той факт, що такі навчальні дисципліни, як судова медицина, судова психіатрія та інші, викладаються також і на юридичних факультетах, ще не робить їх юридичними науками. Фахівців у зазначених галузях готують все ж таки у медичних навчальних закладах. А тому окрему, другу частину наук (за межами Правознавства) становлять неправознавчі, своєрідні квазіюридичні, тобто умовно юридичні, або нібито юридичні науки. Ці науки суміжні з правознавством та іншими відповідними науками — психологічними, статистичними, етичними, медичними тощо (правова психологія, правова статистика, юридична деонтологія, судова ме-дадина, судова психіатрія та ін.). Не будучи юридичними, але маючи певний зв'язок з правознавством, ці науки вивчають неюридичні аспекти юридичних явищ. Вони пояснюють феномен права
своїх позицій, або виконують певною мірою функцію інфраструктури юридичної діяльності, тобто відіграють щодо неї роль допоміжних галузей знання. їх можна^ визначити ще як параюридич-ні науки.
Квазіюридичні (або параюридичні) науки можуть бути поділені на дві групи, а в кожній з них можна виділити три підгрупи.
Схематично систему цих наук зручно представити у такому вигляді:
1. Загальнометодологічні науки: філософія права; соціологія права, політологія. Цілком очевидно, що перша є галуззю філософії, друга — соціології, а третя — однією з політичних наук.
2. Допоміжні та прикладні науки,
2.1. Науки, що узагальнено вивчають всі прояви юридичної дійсності як соціальні явища: правова, статистика (зокрема судова — цивільно-правова та кримінально-правова). Правова статистика — галузь статистичної науки1. ,
2.2. Юридизовані спеціальні науки, тобто науки, зміст яких виконує функцію інфраструктури юридичної діяльності (інфраструктури! юридизовані науки). Вони досліджують прийоми оптимальної професійної поведінки в певних сферах юридичної діяльності: юридична деонтологія — службова етика юриста — галузь етичних наук; правова психологія (кримінологічна, судова, виправна) -~ галузь психології; судова логіка2. Що ж стосується визначення» здо таке "деонтологія", то у виданні "Советский знциклопедический словарь", виданому у 1983 p., на с. 375 читаємо: "Деонтология" (от греч. deon, род. пад. deontos — должное и ...логия): 1) раздел зти-ки, рассматривающий проблеми долга и должного. ТерМИН бьщ введен Бентамом (1834) для обозначения теории нравстівнности в
целом; 2) учение о юридических, профессиональньїх и моральньїх обязанностях и правилах поведения медицинского работника глав-ньш образом по отношению кбольному".
До речі, основний твір Бентама (англійський філософ, соціолог, правознавець) так і називався "Деонтологія, або Наука про мораль". Отже, питання про те, до яких наук належить юридична деонтологія, аналогічне питанню щодо деонтології медичного працівника (медичної деонтології). Юридичну деонтологію раніше (менш ніж два десятки років тому) як науку ще не виділяли. Перший навчальний посібник з юридичної деонтології було видано в Україні декілька років тому. Подивившись на структуру одного з цих посібників, неважко переконатись, що чіткого уявлення про предмет цієї науки не було. За своїм змістом він був близький до підручників з "Основ права", значною мірою дублюючи їх (приблизно одна третина тексту)1.
Подивимось інше, більш солідне, академічне видання — "Юридичну енциклопедію"2. В статті "Деонтологія юридична" вона також визначається як "галузь юридичної науки...". Але подальше обгрунтування цієї тези не витримує ніякої критики, оскільки не узгоджується з логікою. Процитуємо окремі місця. Перше: "У тлумаченні терміна "деонтологія юридична" намітилися такі підходи:
а) у вузькому розумінні — наука про застосування загальних норм моралі в специфічних умовах діяльності юристів-професіоналів;
б) у широкому розумінні — наука, що аналізує (поряд із моральними) фахові, психологічні, політичні, етичні і естетичні вимоги, які регламентують ставлення спеціаліста до об'єкта праці — клієнта, а також до своїх колег і забезпечують у цілому режим найоптималь-нішого поводження осіб у стані їхньої взаємозалежності". Але яким чином вивчення зазначених норм (неюридичних) та вимог дає підстави стверджувати, що вона становить предмет юридичної науки, — залишається загадкою.
Або друге положення: "...юрист повинен володіти належною мірою основами психології, політики, етики, естетики. Предмет деонтології юридичної — оптимальний звід правил, якими має опанувати і керуватися юрист: система правових, політичних, психологічних, етичних, естетичних норм-вимог, що в сукупності визначає правовий режим професійного спілкування юриста з колегами і клієнтами..,". Але яким чином зазначена система норм (психологічних, етичних тощо навіть у сукупності із правовими) "визначає правовий режим" — ще одна загадка.
Це те ж саме, що стверджувати, нібито і "граматика" (в цьому разі, звичайно, "юридична") також "входить до системи юридичних наук, об'єднаних загальною назвою — правознавство", тільки тому, що слідчий у своїй діяльності складає протоколи допиту та інші документи, а вони повинні відповідати нормам граматики, тобто бути грамотними.
2.3. Судово-медичні науки, що допомагають розв'язанню правових питань: судова медицина, судова психіатрія (переважно використовуються в кримінальному та цивільному процесі для розв'язання процесуальних, деяких кримінально-правових та цивільно-правових питань)1. Спеціальна література однозначно характеризує судову медицину як самостійну медичну дисципліну, як галузь медицини. І це було відомо ще принаймні 50 років тому, про що свідчить таке визначення: "Судовою медициною називається галузь медицини, зміст якої становлять вивчення та розробка питань медичного та біологічного характеру, що виникають в правовій практиці"2. Зазначене не виключає того, що знання основ судової медицини необхідне й юристам, особливо судово-слідчим працівникам, яким постійно доводиться вирішувати у своїй практичній діяльності і судово-медичні питання3.
Інший спеціаліст в галузі судової медицини Г.Л. Крахмальник з цього приводу висловився так (цитуємо мовою оригіналу): "...в на-шей юридической литературе принята єдиная точка зрения, соглас-но которой зкспертьі вообще и судебно-медицинские зкспертьі в частности свои заключения обязаньї обосновьівать только теми специальньїми познаниями, которьіми они обладают, и не вправе решать какие-то правовьіе вопросьі"4.
В Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженій Міністерством охорони здоров'я СРСР 13 грудня 1952 p., зазначалось:
"1. Судово-медична експертиза служить цілям і завданням... правосуддя та здійснюється на основі та з додержанням чинного...кримінального і цивільного, кримінально-процесуального та цивільного процесуального законодавства, постанов і розпоряджень уряду, а також положень, правил, наказів та інструкцій, що видаються Міністерством охорони здоров'я...
Водночас метою судово-медичної експертизи є — в межах її функцій — всіляке сприяння охороні здоров'я, поліпшення якості лікарської допомоги населенню, боротьба за зниження захворюваності та смертності, за оздоровлення праці й побуту тощо.
5. Бюро судово-медичної експертизи перебувають у віданні органів охорони здоров'я та підпорядковані в адміністративно-господарському відношенні керівникам відповідних органів охорони здоров'я...
25. Судово-медичним експертом може бути лише особа, яка має звання лікаря, одержала спеціальну судово-медичну підготовку та обіймає штатну посаду судово-медичного експерта".
Покладемось на думку фахівців.
Отже, квазіюридичні науки можуть бути визнані юридичними за призначенням, за метою, тобто за потребами, для обслуговування яких вони використовуються. Вони покликані обслуговувати потреби юридичної дійсності (незважаючи на свою природу — психологічну, етичну тощо), і саме заради цього вони існують, цим обумовлена їх необхідність. І хоча результат досягається науковим інструментарієм, засобами, що належать іншим неюридич-ним наукам, проте сприяють вони розв'язанню завдань саме в юридичній сфері. Ці науки досліджують проходження психологічних, етичних та інших процесів в специфічних сферах юридичної дійсності.
Отже, пізнавальний потенціал цих наук спрямований на дослідження неюридичних аспектів правових явищ, які разом з юридичними становлять певну цілісність юридичного соціального явища.

Смотреть другие вопросы в разделе: Нариси з теорії права





Все материалы размещены исключительно с целью ознакомления и принадлежат их авторам. Любое копирование строго запрещено. Если вы являетесь автором того или иного труда и не хотите, чтобы он был здесь опубликован, свяжитесь с администрацией