|
1.1. Поняття правознавства як системи спеціальних наукових знань |
Знання (інформація) про право, державу, правову дійсність здобуваються, а отже й опрацьовуються, теоретично узагальнюються багатьма науками — різними за своєю природою, системою основних засобів дослідження, спрямованістю вивчення. Для одних з них правова дійсність є основним об'єктом вивчення, для інших — похідним аспектом (чи одним з аспектів) вивчення.
Тому якщо для означення системи знань про правову дійсність микористовувати термін "правознавство", слід враховувати, що ним не охоплюється вся багатоманітність цих знань. Є підстави виділити передусім правознавство в прямому, буквальному розумінні слова як систему правових наук, систему юридичних наук, тобто наук про право, державу, правову дійсність у "чистому вигляді".
Проте треба пам'ятати, що система знань, які здобуваються при вивченні правових наук, і система знань про правову дійсність взагалі — це не тотожні за обсягом поняття. Друге поняття більш широке за обсягом. Річ у тім, що воно представляє, умовно кажучи, правознавство в широкому розумінні, оскільки охоплює систему ліань, джерелом яких є не тільки правові, а й будь-які інші за природою знань науки.
Знання про право, правову дійсність та її різноманітні прояви, про об'єктивні явища іншої, неправової природи, але які мають певне правове забарвлення — це знання, що здобуваються не тільки юридичними, а й багатьма іншими, неюридичними науками. Таке розуміння грунтується на тому, що поняття "юридичне" — це складне багатоаспектне явище соціальної дійсності, в якому взаємодіють власне юридичні та іншої природи, іншого характеру прояви соціальної дійсності, становлячи певну юридичну цілісність.
Саме на цьому, мабуть, й побудовані розбіжності думок, що зустрічаються інколи в підручниках, коли окремі автори, не враховуючи зазначену обставину, оголошують певні наукові галузі "правовими".
Відповідно систему наук про право, державу, правову дійсність можна поділити на два розділи — неоднозначних за природою знань, за обсягом, за кількістю галузей конкретних наук, що входять до їх складу:
перший — це власне правознавство, юриспруденція, юридична наука.
Але до системи наук про право та правову дійсність, крім правознавства, можна віднести також і ті, які, насправді, не є правовими, оскільки вивчають зазначені об'єкти в специфічних аспектах та специфічними, притаманними лише їм методами;
другий розділ становлять інші різноманітні науки, які не можна беззастережно віднести до правознавства, але вони пов'язані з вивченням правової дійсності. Це науки, в яких правовий елемент (зміст) відіграє більшу або меншу роль і розглядається через призму понять і прийомів (методології) наук іншої природи та є інструментом використання можливостей неправових наук для потреб юридичної практики.
Отже, є достатньо підстав для висновку, що виділення поняття "правознавство" в широкому розумінні практичного значення не має, оскільки цей термін вживається переважно в буквальному розумінні, тобто як система правових наук.
Теорія держави і права — одна із правознавчих наук, завданням якої є, зокрема, конструювання загальної системи наук про право, державу, правову дійсність (тобто суспільну дійсність, опосередковану правом).
Правова або юридична наука (науки), правознавство, юриспруденція — це слова-синоніми, вони відображають сукупність наук про право та державу, що вивчають їх у взаємодії/Ці терміни вживаються як взаємозамінні. Термін "юридичний" та похідні від нього ідуть від латинського слова jus (родов. відмінок — juris), одне із первісних значень якого — "право, справедливість". Юриспруденція (від лат. prudentia — знання, передбачення, наука, розсудливість) у перекладі на українську означає правознавство, правова наука.
Фактором, який об'єднує численні й різноманітні юридичні науки в єдину юридичну науку, а отже тим об'єктом, на дослідження якого вони спрямовані, є, кажучи узагальнено, правова матерія, тобто об'єктивна правова дійсність в усіх її проявах, а саме: правові та державно-правові явища. Якщо ж: визначити конкретно, то об'єктом дослідження, вивчення всієї юридичної науки (або правознавства) є право і держава як специфічні функціонуючі суспільні явища. Держава в цьому контексті виступає як особлива форма (спосіб) політичної організації життя суспільства, як особлива організація (організаційний засіб, знаряддя), особливий апарат влади, яка здійснюється в його інтересах (суспільства), а право — як засіб унормування соціального життя людей із надзвичайно багатим і складним змістом і, зокрема, як система правил поведінки, наділених державною обов'язковістю та забезпечуваних державою з метою захисту інтересів людини, збереження та розвитку відповідних суспільних відносин та порядків.
Тому правознавство можна визначити як галузь спеціальних гуманітарних, соціально-політичних наук, що забезпечують теоретичне пізнання та прикладне обслуговування державно-правової дійсності. Вивчення держави та права юридичними науками орієнтоване на те, щоб задовольнити потреби багатоманітної юридичної практики, які пов'язані з потребами реалізації прав людини, з роботою державних і недержавних органів і організацій.
Правознавство — це складна і розгалужена система знань. Галузями правознавства (в буквальному розумінні слова) є численні цілком самостійні юридичні науки, що розрізняються між собою передусім за предметом вивчення та особливою специфічною системою понять, які відображають накопичені знання. |
|
|
