***
Главная » Маркетинг » 7.5. Застосування поправок на ціни



7.5. Застосування поправок на ціни

Процес розрахунку остаточної (кінцевої) ціни завершується після врахування певних поправок (рис. 7.14).


Виділяють певні види поправок на ціни (рис. 7.15), які залежно від свого характеру можуть збільшувати або зменшувати величину остаточної ціни порівняно з базовою.
Встановлення кінцевої ціни з урахуванням комерційних умов поставки. Реальна ціна, за якою здійснюється продаж товару, відрізняється від її вихідного рівня. Складовою частиною контракту є фіксування комерційних умов поставки товару. Залежно від комерційних умов контрактна ціна підхиляється віл вихідної(базової) ціпи в бік збільшення або зменшення.


Поправки на умови платежів (отримання авансу, надання кредиту, прискорення платежів, розрахунки готівкою):
• оскільки, сплачуючи аванс (часткова попередня оплата замовлення), покупець кредитує постачальника та вилучає зі свого обороту часом значну суму коштів, продавець найчастіше встановлює йому знижку;
• у разі надання кредиту навпаки — продавець кредитує покупця, тому ціна має бути підвищена;
• під знижкою за прискорення платежів та розрахунки готівкою («сконто») розуміють зниження ціни для покупців, що оперативно оплачують рахунки. Типовим прикладом є умова «2/10, нетто 30». Це означає, що платіж має бути здійснений протягом 30 днів, але покупець може відняти під суми платежу 2%, якщо розрахується упродовж 10 днів. Такі знижки допомагають поліпшити стан ліквідності продавця.
Знижки за кількість товару, який купують. Ці знижки стимулюють придбання товарі в у великій кількості, що веде до економії витрат на зберігання, транспортування і реалізацію товарів, а також прискорює швидкість обороту капіталу фірми-виробника. що дає їй змогу отримувати додаткові прибутки.
Бонусні знижки. Надають їх постійним споживачам, якщо вони за певний період придбали обумовлену кількість товару. Найчастіше під кількісним бонусом розуміють знижку з річного обороту.
Функціональні знижки. Це знижки для сфери торгівлі. Виробники пропонують їх фірмам, які спеціалізуються на організації товарного руху і збуту товарів. їх різновид — дилерські знижки, які дають можливість дилерам компенсувати витрати на реалізацію товарів і надання сервісу, а також забезпечують їм обумовлений прибуток.
Сезонні знижки. Надають їх споживачам, які здійснюють позасезонні покупки товарів чи послуг. Ці знижки дають можливість виробникові (продавцеві) підтримувати стабільніший рівень виробництва і збуту впродовж року.
Наприклад, виробник лиж надає весняні та літні знижки роздрібним торговцям, щоб ті заздалегідь замовляли його продукцію. Дуже поширені знижки на різні послуги, попит на які має значні сезонні коливання: туристичні послуги, авіаперевезення тощо.


Ціноутворення як об'єкт вивчення маркетингу - складний та неоднозначний процес.
Починається процес ціноутворення з формування цілей. Цілі ціноутворення реалізують цілі маркетингу, які, у свою чергу, мають на меті досягти загальних цілей підприємства. Виходячи з цього, можна виділити три основні цілі ціноутворення, орієнтовані: па збут; на прибуток; на існуючий стан справ. Установлення цілей ціноутворення обумовлює загальний ціповий напрям, в якому буде рухатися підприємство у власній ціновій політиці. Проте існують певні фактори впливу на ціпову політику (підприємство, ринок, середовище, покупці), які в сукупності з цілями ціноутворення формують стратегічну політику підприємств щодо ціноутворення.
Ця політика втілюється у конкретні стратегії (які складаються з таких груп, як стратегії єдиних та перемінних цін, стратегії ціноутворення щодо товарного асортименту, стратегії ціноутворення щодо цінового рівня) і застосовується на практиці за допомогою доцільного методу ціноутворення.
Для того, щоб установлена ціна забезпечувала конкурентоспроможність продукції та була привабливою для споживачів, маркетологи мають крок за кроком пройти увесь процес ціноутворення і врахувати всі його особливості, наприкінці якого внести необхідні корективи та цінові поправки.
А з огляду на непередбачуваність та мінливість ринку, відділ маркетингу має постійно переглядати та вдосконалювати свою цінову політику, якщо прагне зробити продукцію і підприємство конкурентоспроможними на цьому ринку.



Основні ідеї теми. Терміни та поняття

1. Процес ціноутворення — це складний поступальний процес, який передбачає реалізацію таких етапів: формулювання цілей ціноутворення; аналіз факторів, що впливають на цінову політику; ви бір цінової стратегії; вибір методу ціноутворення; пристосування цін.
2. Виділяють три основні цілі ціноутворення, орієнтовані: на збут; на прибуток; на існуючий стан справ.
3. Формування цінової стратегії відбувається як наслідок дії цілей ціноутворення та факторів впливу на цінову політику.
4. Фактори впливу на цінову політику — це підприємство (тобто фактори, які може контролювати саме підприємство — стратегія просування продукту, його життєвий цикл, асортимент продукції підприємства, позиціонування продукту і собівартість); ринок (фактори залежать від ринку, на якому конкурує продукт - присутність конкурентів та їх цінова політика, наявність замінників, сприйняття продукції на ринку порівняно з продукцією конкурентів); покупець (на ці фактори впливають потреби покупців та ціна, яку вони готові платити за задоволення своїх потреб, серед них — рівень попиту, розуміння благ, які дає продукт, і співвідношення якості і ціни, яке влаштовує покупців); середовище (це зовнішні фактори, такі, як обмінний курс, митні платежі, податки тощо).
5. Стратегія ціноутворення розробляється у три етапи: збір первинної інформації; стратегічний аналіз; формування стратегії.
6. Залежно від обраних стратегій ціноутворення підприємство має прийняти рішення про методи встановлення цін на товари та послуги. У практиці ціноутворення використовують різноманітні методи визначення вихідної ціни на товари, які можна об'єднати в базові моделі: модель ціноутворення, що базується на витратах виробництва; модель ціноутворення, що базується па попиті; модель ціноутворення, що базується на конкуренції; комбінована модель ціноутворення.
7. Кожна модель містить конкретні методи ціноутворення.
8. Модель ціноутворення, що базується на витратах виробництва, передбачає встановлення ціни методом надбавок (ціну товару визначають додаванням до витрат на його виробництво і збут певної надбавки) та методом забезпечення цільового прибутку (дозволяє підприємствам використовувати ці ну продукції як стабільний фактор отримання бажаної норми прибутку).
9. Модель ціноутворення, що базується па попиті, передбачає встановлення ціни методом максимізації поточного прибутку (збільшення поточного прибутку підприємства відбувається внаслідок встановлення оптимальної величини ціни на продукцію, якій властивий еластичний попит) та на аукціоні.
10. Модель ціноутворення, що базується на конкуренції, передбачає встановлення ціни методом ціноутворення на основі поточних цін (коли еластичність попиту складно виміряти, фірмам здається, що рівень поточних цін ніби втілює колективну мудрість галузі, є запорукою справедливої норми прибутку і дає змогу зберігати ринкову рівновагу); методом визначення ціни за рівнем конкурентоспроможності товару (ціна визначається на основі зіставлення рівня конкурентоспроможності, відповідно до цінових і нецінових факторів конкуренції) та за допомогою торгів.
11. Остаточну ціну на продукцію розраховують із урахуванням поправок на ціни, серед яких: поправки на комерційні умови поставки, поправки на умови платежів; поправки на кількість; бонусні знижки; функціональні знижки; сезонні знижки.

Смотреть другие вопросы в разделе: Маркетинг





Все материалы размещены исключительно с целью ознакомления и принадлежат их авторам. Любое копирование строго запрещено. Если вы являетесь автором того или иного труда и не хотите, чтобы он был здесь опубликован, свяжитесь с администрацией