***
Главная » Історія філософії України » Тенденції і явища Передвідродження у другій половині XV ст.



Тенденції і явища Передвідродження у другій половині XV ст.


У другій половині XV ст. головними центрами суспільно-культурного руху на Україні були Київ і Галицька земля (Львів, Перемишль). Політичне відродження Київського князівства у цей час сприятливо вплинуло на його економічний і культурний розвиток. Саме тоді Київ став центром раціоналістично-гуманістичного руху, який охопив українсько-білоруські землі Великого князівства Литовського.
Помітні зрушення у сфері духовної культури відбуваються в той час і в Галичині, яка входила до складу польської феодальної держави і перебувала в безпосередній близькості до країн Західної Європи. 1491 р. в Кракові у друкарні німця Швайпольта Фіоля старанням галицьких культурних діячів виходять у світ перші друковані книги слов'янсько-руською мовою: «Осьмигласник», «Часословець», «Тріодь пісна» і «Тріодь цвітна». Хоча ці видання були здійснені поза межами східнослов'янського етнічного ареалу, немає сумніву, що їх поява була викликана перш за все потребами і запитами культурно-національного піднесення, яке переживали в той час українсько-білоруські землі.
Якісно нові зміни спостерігаються і в мистецтві західних земель України того часу. На ньому дедалі виразніше позначаються перші спалахи емпіричного споглядання природи, все відчутніше зростає зацікавлення людською особистістю, її внутрішнім духовним світом. До живопису проникають життєві елементи
з фольклорним забарвленням ,98.
Культурно-літературне пробудження на
українських землях в другій половині XV ст., звичайно, не вичерпується вказаними явищами. Якщо пильніше приглянутися до всіх доступних нам письмових пам'яток, що з'явилися тоді на Україні, то впадає в око значна кількість перекладної літератури. Причому ця література, що надзвичайно важливо, писалася мовоют максимально наближеною до народнорозмовної.
За своїм ідейним спрямуванням ця література ділиться на три основні групи. Перша група — це література релігійно-богословського змісту. В українсько-білоруських землях того часу були здійснені переклади багатьох старозаповітних книг, зокрема пророків Даниїла та Єремії, книги Руф і Естер та інших.
Зрозуміло, що переписування та розповсюдження біблійної літератури в епоху середньовіччя було явищем типовим і нічого нового тут не було. Проте в даному разі привертає увагу те, що згадані священні тексти були не просто переписані з традиційних церковнослов'янських зразків, а заново перекладені з староєврейських оригіналів. Цілком очевидно, що ініціатори цих перекладів уже добре усвідомлювали потребу мати священний текст не в сумнівному традиційному тлумаченні, а текст, який, на їхній погляд, міг би претендувати на більшу достовірність. «Шлях був один,— писав про це акад. В. М. Пе-ретц,— він привів до перекладів із єврейської, як і протестантських німецьких бо-гословів-гуманістів» 199. Це типологічне порівняння вказує на те, що в інтелектуальних колах суспільства України другої половини XV ст. вже гуртувались сили, близькі за своїм духом до гуманізму з його методом мовно-текстологічної критики священного писання та з відкиданням історично вироблених форм і догматів ортодоксального (католицького і православного) християнства.
Систему всесвіту «Космографія» подає за Птолемеєм («Птолемей повідаєть», «яко-жє рече Птолемей»). Небесних кіл дев'ять. Концентричне розташування сфер Птолемея дається в «Космографії» наочно: «Усіє небеса один ув одном, як цибуля». Тим часом «Земля бо у самой середині неба, а не виходить николиже містьца своєго» 213. Автор «Космографії» наполегливо відстоює думку, що «небеса круглі». Свій погляд він обґрунтовує тим, що якби вони не були круглими, то тоді б траєкторії їхнього руху перетиналися («біл бьі біг их соєдиначен») 214.
Відстоювання автором «Космографії» кулястості Землі («як цибуля») було значним кроком вперед у порівнянні з традиційними візантійсько-християнськими поглядами, за якими форма Землі визнавалася плоскою. Такі погляди мали досить значне поширення в той час на Україні, головним чином завдяки давнім перекладним творам типу різних «Шестидневів».
і особливо «Християнській топографії» Козьми Індикоплова 215. Цей візантійський автор, як відомо, наполягав, що Землю «немощно круглообразно порозуме-вати» 216.
Утверджуючи уявлення про кулястість і сферичність неба, арістотелівсько-птоле-меївський напрям у астрономії пояснював рух небесних світил самообертанням сфер, тобто законами природи і відсував божественну засаду в глибини Всесвіту. Як бачимо, цей напрям був прогресивнішим не тільки тому, що він апелював до законів природи, а й тому, що від нього було набагато легше перейти до системи Коперніка, ніж від першого2І7.
Вчення про кулястість Землі мало ще один важливий аспект: воно логічно підводило до висновку про неминучість її саморуху. Справді, якщо Земля, як і Всесвіт, має форму кулі, то вона володіє всіма властивостями кулі. У кулі втілюється найвищий ступінь рухомості, а оскільки Земля має таку форму, то, зрозуміло, легко можна здогадатися, що вона має володіти і рухами, властивими небесним сферам.
Цінність «Космографії» полягала ще й в тому, що в ній на рівні тогочасної астрономічної науки давалося пояснення причин затемнення Місяця і Сонця. В окремій статті цієї праці, присвяченій «поги-бели лунной и сонечной» (тобто місячному й сонячному затемненню), вказувалося, зокрема, що затемнення Місяця (і відповідно Сонця) залежить від взаємороз-міщення Сонця — Землі — Місяця («тонди Земля посреди их, а тінь тот падаєт на Луну»).
Розглядаючи питання про загострення інтересу до астрономічно-астрологічної проблематики на Україні, слід згадати і видатного українського вченого того часу Юрія Дрогобича (бл. 1450—1494 рр.). Його науковий доробок в галузі астрономії є вершиною в розвитку цих наук українськими вченими другої половини XV ст.
Сказане дає підставу для таких висновків. Друга половина XV — початок XVI ст. в історії України позначені значними соціально-політичними зрушеннями. Зростання ролі міст в економічному житті країни, посилення соціальних рухів і класової боротьби у місті і на селі, загострення політичної боротьби з виразним народно-визвольним підтекстом, розширення економічних та культурних зв'язків із західноєвропейським світом — все це спричиняло до певних змін і в сфері суспільної надбудови, зокрема в духовній культурі.
В даний період духовна культура України дедалі більше звільняється від середньовічних церковних пут. Візантійський конфесійний універсалізм, який протягом століть тяжів над південносхідним регіоном слов'янщини, починає поступатися тут перед паростками нової світської культури. Це виразилося передусім у широкому залученні народнорозмовної мови до процесу творення духовних цінностей, у відродженні літературних традицій Київської Русі, у творчому використанні культурних надбань Західної Європи та арабо-єврейської культурної спадщини.
У другій половині XV ст. на Україні помітно зростає інтерес до реального світу й людини. Природа з об'єкту замилування поступово стає об'єктом наукового вивчення. Астрономія, геометрія, логіка, математика — ось науки, популярність яких в цей період особливо помітна. Людська особистість дедалі більше вивільняється з пут суворого середньовічного аскетизму, вона прагне жити земним повнокровним життям. її духовні запити вже не задовольняються читанням релігійно-богословських трактатів, вона потребує книг, які б допомагали вдосконалювати та гармонійно розвивати і тіло. Книги з питань особистої гігієни, медицини, етики, астрології інтенсивно розповсюджувалися тоді на Україні.
Слід, однак, підкреслити, що через ряд несприятливих соціально-політичних умов другої половини XV ст. (низький рівень розвитку продуктивних сил, відсутність національної державності і політичної єдності) зазначені вище прогресивні зрушення у сфері духовного життя не змогли у всій повноті розвинутись до рівня цілісного стану національної ренесансної культури. Тому мова тут може йти лише про елементи Відродження, окремі ренесансно-гуманістичні явища і тенденції в розвитку культури на Україні того часу.
Процес секуляризації та омирщення української культури, започаткований' в цю епоху, тривав і в кінці XVI — першій половині XVII ст. досяг нового, якісно вищого рівня свого розвитку.


Смотреть другие вопросы в разделе: Історія філософії України





Все материалы размещены исключительно с целью ознакомления и принадлежат их авторам. Любое копирование строго запрещено. Если вы являетесь автором того или иного труда и не хотите, чтобы он был здесь опубликован, свяжитесь с администрацией