***
Главная » Історія філософії України » Філософські ідеї в духовній культурі періоду становлення української народності (ХІІІ-ХV ст.)



Філософські ідеї в духовній культурі періоду становлення української народності (ХІІІ-ХV ст.)


Соціальна історія українських земель у ХНІ—XV ст. характеризується прогресуючим розвитком усіх форм феодального укладу.; У політичному плані становище українських земель в той період було дуже складним. В результаті спустошливої ординської навали в 40-х роках XIII ст. ослаблені Київська земля, Волинь, Поділля поступово ставали здобиччю зміцнілої на той час Литовської держави. \У XIV ст. вони були повністю інтегровані у Велике князівство Литовське. Галицько-Волин-ське князівство, знекровлене героїчною, більш як столітньою боротьбою з татарськими завойовниками та угорськими і польськими феодалами, у другій половині XIV ст. опинилось під владою королівської Польщі.}
Пноземне панування, відсутність територіальної єдності, часті спустошливі набіги ординців (а згодом кримчаків) негативно позначалися на розвиткові духовної культури України.» Проте вони не змогли повністю загальмувати культурної та етнічної консолідації українського народу. ^Формування української народності із XIV ст. стало явищем невідворотним.-
ї У XIII — першій половині XV ст. українська культура продовжувала традиції Київської Русі.1 Серед сторонніх джерел використовувалися до певного часу головним чином болгарські та візантійські культурні зразки.Шродовжує розвиватися так звана агіографічна («житійна») література, значно зростає кількість перекладів творів східної патристики, активно поширюється візантійська та південнослов'янська література апокрифічного змісту. Одночасно поширюється й неорто-доксальна література, літописи, билини та численні твори народної культури, що містили в собі ідеї єретизму та вільнодумства.
XV ст. Україна разом з іншими східнослов'янськими країнами переживає так званий другий південнослов'янський вплив. (' •Вихідці з різних південнослов'янських країн,— Сербії, Македонії, Болгарії — переважно люди блискучої освіченості) (напр., київські митрополити Кипріан і Григорій Цамблаки), несли з собою думки та ідеї, які хвилювали інтелектуальне життя Візантії і їхніх рідних країн. У великій кількості вони привозять духовну і світську літературу і знайомлять таким чином грамотну публіку України з новинками культурного життя Константинополя.
1 Разом з літературним південнослов'янським впливом у другій половині XIV ст. проникають на Україну пізньовізан-тійський ісихазм — релігійно-філософське вчення візантійських богословів Григорія Синаїта і Григорія Палами, а також його болгарський різновид у викладах Евтимія Тарновського та його учнів. (Незадовго до цього, в 40-х роках XIV ст., це вчення, одержавши повну перемогу над його ідейними противниками — послідовниками візантійського раціоналізму Варлаама Ка-лабрійського, стало офіційною ідеологією візантійської церкви і держави.
І Ісихазм — це не просто релігійно-містичне вчення, а певна форма ідеології, яка охоплювала різні соціальні, політичні та філософські ідеї.' Його поширення серед освічених верств українського суспільства мало велике значення для засвоєння деяких важливих філософських учень того часу, зокрема неоплатонізму.
Слід зазначити, що візантійський неоплатонізм поширювався на Україні не тільки за посередництвом ісихазмського вчення, а й безпосередньо — через твори його основного теоретика Псевдо-Діонісія Ареопагіта та інших представників східної патристики. (Вже наприкінці XIV ст.,
разу ж після повного церковнослов'янського перекладу (1371 р.), праці цього вченого потрапляють на слов'янський Схід і з того часу стають активним чинником у розвитку духовної культури українського народуД
другій половині XV ст. сталися помітні зрушення в економічному, соціально-політичному та культурному житті українського народу.і Відчутно пожвавлюється господарське життя українських міст, що мало важливе значення для появи паростків нової світської культури. Такі міста, як Київ, Львів, Дрогобич, Луцьк, Кам'янець-Подільський, Перемишль та інші, стають важливими центрами ремесла, торгівлі, окремих промислів. Економічному розвиткові більшості українських міст сприяло також остаточне закріплення за ними в той період так званого Магдебурзького права.
.Специфічною прикметою українських міст доби феодалізму був багатонаціональний склад їх населеннр^Крім основного українського етнічнето елементу тут чималими групами проживали євреї, поляки, німці, вірмени, італійці, і Значною мірою це сприяло тому, що українські міста практично завжди були відкритими для проникнення різних культурно-ідеологічних віянь епохи.'
^Особливе значення в цьому плані мали контакти з італійцями. На Україні італійці були промисловцями, технічним персоналом, купцями. ,'Так, у Галичині значний вплив мала італійська родина Тедальді, яка орендувала соляні жупи в Дрогобичі. Італійці поселялися і у Львові, де купували будинки і земельні ділянки, робили багаті внески у розбудову міста. ІВже в XVI ст. весь міський ринок Львова, а також старі вулиці, зокрема Руська, красувались будівлями в стилі Відродження. Г\^_
Щісля падінняТїїд ударами турків італійських колоній у Криму частина генуезьких купців переселилася до Києваі Тут вони займалися не тільки торгівлею, а й вели освітню роботу. іЗа деякими даними, генуезці відкрили було в Києві свою школу.
В цей час на Україні бували не тільки ділові люди Італії. її відвідували також
відомі італійські гуманісти, що мало неабияке культурно-історичне значення. Гуманісти вивчали Україну і — що надзвичайно важливо — знайомили європейську громадськість з життям і культурою українського народу.(Тут передусім назвемо видатних гуманістів — Філіпа Буонаккор-сі Каллімаха (1437—1496) та Юлія Пом-понія Лета (1428—1498). Філіп Буонак-корсі післяіітєчі з Риму від переслідувань папської курії певний час жив у Львові. Він був учителем і другом українського латиномовного поета-гуманіста Павла Русина з Кросна. У своїх численних історичних розвідках про східноєвропейські народи Філіп Буонаккорсі багато місця присвятив українській проблематиці. ЙІом-поній Лет відвідав Україну 1479—1480 рр. Згодом у своїх історичних записках про «Сарматію», під якою розумів Польщу, Литву та Україну, він подав відомості з тогочасного життя та побуту українського народу.,])
Відкритий характер українських міст доби феодалізму сприяв і зворотньому процесові — виїзду українців до господарських та культурних центрів Західної Європи. Такі поїздки здійснювалися як в торгово-економічних інтересах, так і з метою отримання тодішньої вищої європейської освіти. [В XIV—XVI ст. у знаменитих європейських університетах, зокрема Паризькому, Падуанському, Болонському, Гайдельберзькому, Празькому, Краківському та інших, навчалась значна кількість вихідців із України. .
/Важливе значення для пробудження національно-культурного руху на Україні в другій половині XV ст. мало піднесення класової та політичної боротьби широких верств українського народу|яка в цей період була особливо напружена. Загострюється соціальна боротьба в містах, основним стержнем якої стали виступи цехових підмайстрів та учнів проти засилля майстрів. І Так, кінцем XV ст. датується перший відомий масовий виступ львівських цехових низів за свої права.Ш 90-х роках цього ж століття піднімаються на боротьбу ремісники та міські низи Києва, які виступили проти заборони магістратом користуватися нічним освітленням.
Наступ польсько-литовських феодалів на українські землі, який особливо посилився у другій половині XV ст., викликав широкий антифеодальний рух селянства. Збройні селянські повстання на Покутті й Буковині (під проводом Мухи), а також Поділлі (1490—1492 рр.) завдавали відчутного удару по феодально-кріпосницькій системі на Україні.|
ІВ результаті політичної боротьби, яка розгорнулася в середині XV ст., було відновлене автономне Київське князівство, яке проіснувало із 1440 до 1471 ру )Полі-тика київських князів Олелька (Олександра) Володимировича, його синів Семена та Михайла була орієнтована на союз і дружбу з Російською державою і знайшла підтримку широких верств населення..} Вона виражала прагнення українського народу скинути ненависне іноземне ярмо і з допомогою російського народу покінчити з національним гнітом, і Про глибоке усвідомлення найширшими верствами українського суспільства необхідності зі зброєю в руках відвойовувати умови свого існування виразно вказує поява в той час козацтва.)
/.'Отже, друга половина XV — початок XVI ст. в історії України позначені значними соціально-політичними зрушеннями! Зростання ролі міст в економічному житті краю, посилення соціальних рухів і класової боротьби у місті й на селі, загострення політичної боротьби з виразним народно-визвольним спрямуванням, нарешті, широкі економічні та культурні зв'язки із західноєвропейським світом — все це не могло не викликати якісно нових зрушень і в духовній культурі.


Смотреть другие вопросы в разделе: Історія філософії України





Все материалы размещены исключительно с целью ознакомления и принадлежат их авторам. Любое копирование строго запрещено. Если вы являетесь автором того или иного труда и не хотите, чтобы он был здесь опубликован, свяжитесь с администрацией