|
|
|
|
Висновки і література |
1. Найважливішим політико-правовим інститутом сучасного суспільства є держава. Воно є основним джерелом законів і призначено для організації життя обще
ства, самої держави і його структур в системі політичних і правових стосунків.
2. Стосунки між державою і особою повинні здійснюватися на основі взаємної відповідальності. Характер взаємин держави і особи є найважливішим показателем стани суспільства в цілому, перспектив його розвитку.
3. Найважливішим завданням перехідного періоду розвитку посттоталітарного суспільства є створення правової держави. Його основними рисами є: формування цивільного суспільства, розділення влади, верховенство права, реальність прав і свобод громадян, політичний і ідеологічний плюралізм і ін.
4. Одній з найскладніших проблем юриспруденції України, інших пострадянських країн є проблема правотворчості і правозастосування в перехідному суспільстві. У її основі лежить ряд причин: здійснення правотворчості і правозастосування в умовах посттоталітарного хаосу, дезорганізації правової системи; амбивалентность правосвідомості особи в перехідний період; широко поширений в суспільстві правовий нігілізм; низький рівень правової культури біля населення і ін.
Контрольні питання
1. Яка роль політико-правових інститутів в соціальному житті людини?
2. Чому не може бути здійснене право без політико-правових інститутів?
3. Що таке влада? Як співвідносяться право і влада?
4. Що таке легітимація і які існують її види? У чому сенс понять «легітимності» і «легальність»?
5. Як співвідносяться суверенітет народу і права людини як принципи легітимації?
6. Як співвідносяться держава і право і в чому сенс понять «Правління права» і «верховенство права»?
7. Що таке правове суспільство? Які перспективи його формування в Україні?
Рекомендована література
1. Алексєєв С. С. Філософія права. – М.,1997. – С. 64-78.
2. Бачинін В. А. Морально-правовая філософія. – X., 2000.-С. 113-169.
3. Даншьян О. Г. Соцшльш протщмччя біля посттоталггарних системах: методолопя дослщження та розв'язан- ня.-Х., 1998. - С. 6-89.
4. Зандкюлер X. Й. Демократія, загальність права і реальний плюралізм // Питання філософії. – 1999. - №2. - С. 35-50.
5. Ільін І. А Про єство правосвідомості // Ільін І. А. Собр. соч.: У 2 т. - М., 1993. - Т. 1. - С. 166-208.
6. Керімов Д. А. Методология права. – М., 2000. - С.484-501.
7. Максимов С. I. Правове суспшьство: до проблеми формування // Правова держава Укршна: проблеми, перспективи розвитку. – X., 1995. – С. 12–14.
8. Нерсесянц В. С. Філософія права: Учебникдля вузів. - М., 1998. - С. 323-398.
9. Рахимов Р. А., Хабібулін А. Г. Політічеськая влада і право: проблеми семіотичного аналізу // Правознавство. - 2000. – № 2. - С. 16-27.
10. Рац М. Ст До концепції відкритого суспільства в сучасній Росії // Питання філософії. – 1999. – №2. - С. 23-33.
11. Спіркин А. Р. Філософія. - М., 1999. - З 658-669.
12. Тіхонравов Ю. В. Основи філософії права. – М., 1997. - С.299-348,420-426.
13. Франк С. Л. Духовниє основи суспільства. – М., 1992. – С.136-146.
14. Хеффе О. Політика. Право. Справедливість. Основоположення критичної філософії права і государства. - М., 1994. - С. 33-39, 215-236.
15. Четвернін В. А. Демократічеськоє конституційна держава: введення в теорію. – М., 1993.
16. Щепаньський Я. Ю. Елементарниє поняття соціології: Пер. з польск./ Общ. ред. акад. А. М. Румянцева. – М, 1990.
|
|
|
|
|
|
