***
Главная » Економіка та підприємництво » Перспективи співпраці страхових компаній та банків в Україні



Перспективи співпраці страхових компаній та банків в Україні

Про необхідність розширення співпраці страхових і банківських інститутів у вітчизняній економіці свідчить багато фактів, які випливають з невизначеності нинішньої ринкової ситуації. Відмінною рисою банківської діяльності є підвищений ризик, і насамперед неповернення кредиту, що може статися як із вини позичальника, так і в силу незалежних від нього обставин. Тому страхування на такий випадок — це форма отримання банками гарантій повернення виданих коштів. Крім того, співпраця зі страховими компаніями веде до розширення сфери послуг банку, що робить його привабливішим для потенційних клієнтів і приносить додатковий прибуток. Тісна взаємодія страхових і банківських інститутів є найважливішою умовою стабілізації економіки і початком виробничого зростання.

Банківському бізнесу притаманна велика концентрація грошових ресурсів, комп’ютерних технологій, він є джерелом корисної інформації. Все це приваблює і різні кримінальні структури. Спостерігається нездоровий інтерес та метушня навколо системи банківських розрахунків серед представників тіньової економіки. Рівень кваліфікації шахраїв зростає. Вони нерідко вдало використовують і розроблені проти них нові, більш вдосконалені технології. Обсяг збитків неухильно зростає і внаслідок злочинів, довершених висококваліфікованими шахраями в банківській сфері. З огляду на це банківське страхування є одним із способів забезпечення надійного функціонування банку. В разі нанесення банку шкоди страхові виплати дозволяють відновлювати нормальний фінансовий стан банку.

Українські банки зацікавлені в розробці та впровадженні нових страхових продуктів, спрямованих на захист від фінансових збитків, зумовлених шахрайськими діями. При емісії банками пластикових карт шахрайство може відбуватися як навмисно клієнтами в змові зі співробітниками банків, процесингового центра і торгових точок, так і ненавмисно шляхом втрати кредитної карти і використання її будь-якою сторонньою особою з метою отримання готівки, товарів і послуг у кредит.

За умови доброї роботи служби безпеки банків, легко відрізнити помилку персоналу банку від шахрайських дій співробітників. Основними показниками є дії співробітника, які були довершені для отримання вигоди для себе чи будь-якої іншої приватної особи або організації. Так само до шахрайства відносять дії, внаслідок яких банку завдано збитку, і він потребує страхового захисту, а саме внаслідок підробки, зміни, використання фальшивих письмових розпоряджень по операціях з кредитними картами. Цей вид страхування кредитних карт покриває (в розумних межах) витрати клієнта чи банку на юридичні консультації, судові позови тощо. Укладання таких угод страхування між банком, страховою компанією та клієнтом передбачає тривалий процес досліджень, обміну даними для отримання інформації, що дозволяє реально оцінити ризик. Для цього необхідно дослідити наступні питання, перелік яких варіюється в залежності від ситуації.

Організація розсилки, доставки, зберігання пластику (ризик перехоплення карт, що відправляються поштою; засоби боротьби — активізація карт лише після отримання клієнтом). Умови і терміни зберігання списаних карт з минулим терміном дії (реальний ризик використання матеріалу, бо це найдорогоцін¬ніша сировина для підробки діючих карт. З метою безпеки використання інформації тут не описуються способи підробки карток). Максимально наближена до повної інформація про торгову мережу (враховуючи конкуренцію інших банків у залученні торгових точок). Кількість випущених карт на певну дату й обсяги, що плануються. Обороти коштів по кредитних і дебітних картах (вивчення максимально можливих і реальних розмірів кредитних ліній, що використовуються по кожному типу карт). Терміни та організація постановки в стоп-список, інші заходи гарантування безпеки. Умови ембосування, організація і порядок обробки інформації (виключення ембосування дублікатів карт).

Особливу увагу під час аналізу ситуації приділяють розгляду кількості випадків шахрайства по картах, а головне — обсягу збитків, понесених як банком, так і клієнтами. Такі фінансові втрати банку, як «овердрафт» від шахрайського використання карт, не розглядаються в статистичних дослідженнях платіжних систем, а відносяться до категорії «кредитних ризиків банку».

За умови розвитку різних форм кредитування, в тому числі споживчого, в найближчій перспективі потрібно чекати зростання купівель у кредит квартир, автомобілів і інших предметів тривалого користування, що дорого коштують, клієнтами навіть із середнім достатком. Ризик неповернення подібних кредитів досить великий — як внаслідок суб’єктивних обставин, відстеженням яких займаються служби безпеки комерційних банків, так і внаслідок обставин об’єктивного порядку, пов’язаних з випадковими, ненавмисними подіями, що є класичними страховими ризиками. Практика свідчить, що основною причиною, яка спонукає іноземні банки співробітничати зі страховими компаніями, є власний захист. Комерційні банки зацікавлені в страхових продуктах, що знижують саме ризик банку, і передусім забезпечують захист їхніх кредитних ресурсів. Чимало зарубіжних банків, враховуючи ризик неповернення заборгованості по кредиту, однією з обов’яз¬кових умов отримання кредиту пропонують укладення угоди зі страховою компанією. Вона в разі виникнення зумовленого договором випадку покриває відповідальність позичальника перед банком за непогашення кредиту. Поліс розглядається як порука страховика перед банком-кредитором за фінансовими зобов’язаннями його клієнтів-позичальників.

Взаємовідносини здійснюються за такою схемою:

1) Банк-кредитор кредитує клієнта-страхувальника.
2) Банк-кредитор сплачує страховій компанії страхову премію.
3) Страхова компанія сплачує банку комісію.
4) Клієнт-страхувальник сплачує до банку суму платежів, що складаються з процентів за кредит, страхових внесків, і всієї суми кредиту.
5) При невиконанні позичальником його зобов’язань перед банком, тобто настанні страхової події, страхова компанія, що несе відповідальність, відшкодовує банку суму заборгованості, включаючи відсотки і витрати по погашенню кредиту, зазначені в договорі.

Під страховий захист мають потрапити як кредитор, так і позичальник, тобто надається комплекс страхових послуг, що забезпечують реальний захист одночасно кредитних ресурсів банку і майнових інтересів позичальника. Це, з одного боку, мінімізує ризики банку, а з іншою — посилює привабливість банківських послуг для клієнтів, передусім захистом від фінансових втрат конкретного позичальника, а також страхуванням життя. Страхування життя і медичних витрат власників пластикових карт, що емітуються українськими банками, має позитивні результати, приваблює клієнтів послугами, що надаються як в Україні, так і за кордоном, на світовому рівні.

Питанням, що обговорюється, залишається страхування життя позичальника. Даний договір передбачає погашення всієї заборгованості перед банком, включаючи проценти, в разі настання страхової події. Основними страховими подіями є смерть з будь-якої причини та постійна втрата працездатності, тобто інвалідність усіх категорій, отримана внаслідок пригоди.

Подібні договори надають захист майнових інтересів усім сторонам. Позичальнику вони дають можливість зменшити витрати на утримання непрацездатного члена сім’ї на розмір заборгованості перед банком, а так само втрати, пов’язані з відшкодуванням заборгованості померлого позичальника, родичам якого вже завдані моральні та матеріальні втрати. Кредитору надається можливість ретельніше захистити свої кредитні ресурси, оскільки такого роду угода зменшує ризик неповернення кредиту, судові витрати, пов’язані з даним процесом, а також витрати з реалізації застави в разі іпотечних кредитів фізичним особам. Страхувальнику надається розгорнута мережа кредитора і джерел отримання прибутку, при цьому зменшуються витрати на залучення клієнтів.
Договорами страхування передбачаються умови, за яких страхувальником виступає сам позичальник — фізична особа, він же є застрахованим.

Страхувальником також може бути і кредитор, а застрахованими особами — позичальники. У першому випадку плата за страхові послуги стягується з клієнта, в другому входить у вартість послуг при отриманні кредиту. Страховий захист залишається при цьому однаковим і поширюється на випадки, пов’язані з життям і працездатністю застрахованої особи. Основним вигодонабувачем є кредитор, тобто основна виплата по полісу доводиться на кредитний договір, решта коштів іде позичальнику (чи спадкоємцям згідно із законом). Як у кредитному договорі, так і в договорі страхування необхідне дотримання умов, за якими страхувальник направляє кошти страхового забезпечення насамперед у погашення заборгованості за кредитним договором, потім частина страхової суми (після сплати кредитору), що залишилася, виплачується спадкоємцям або в разі інвалідності — самому застрахованому позичальнику. Кошти, що надходять від щорічного страхування життя, є складовою частиною довготермінових пасивів банку, а отже, довготермінових інвестицій у реальні виробничі проекти. Мережа комерційних банків дозволяє реалізовувати поліси зі страхування життя позичальників. Це реальний спосіб переливу багатомільйонних валютних накопичень населення, що, на превеликий жаль, не працюють на економіку України.

Повертаючись до повного спектра страхових послуг, що пропонуються комерційними банками нарівні з уже діючим страхуванням майна, транспорту, життя і здоров’я клієнтів і співробітників, хочеться наголосити на актуальності напряму, що розробляється українськими банками спільно зі страховиками, — страхування відповідальності позичальника за неповернення кредиту.

У ситуації, що склалася на ринку угод страхування життя і відповідальності позичальника, альтернативно договорам поруки можуть виступати вагомими інструментами мінімізації ризику при кредитуванні. У банківській практиці кредитна діяльність є джерелом значної частки прибутку. Проте неповернення кредиту, особливо великого, може заподіяти банку серйозної шкоди. Це, в свою чергу, ставить під удар стан економіки в Україні, веде до банкрутств пов’язаних з даним банком підприємств, банків-кореспондентів і приватних осіб. Тому страхування відповідальності позичальника за неповернення кредиту має стати невід’ємною частиною стратегії і тактики виживання й розвитку будь-якого комерційного банку. Портфель банківських позик схильний до всіх видів ризику, що супроводжують фінансову діяльність, — ризику ліквідності, ризику процентних ставок, кредитного ризику, тобто ризику неплатежу по кредиту. Варіюючи між прибутковістю і ризиком, банкіри вимушені обмежувати норму прибутку, страхуючи себе від зайвого ризику.

Українські банки проводять політику диверсифікації ризику і намагаються не допускати концентрації кредитів у декількох великих позичальників. Ризик неповернення кредиту багато в чому залежить від стану економічної ситуації в країні, а також безпосередньо від внутрішньої ситуації, зумовленої неправильною політикою банку. Можливості правління банків у регулюванні економічного становища обмежені, та все ж розумні дії банку можуть пом’якшити вплив зовнішніх чинників і запобігти великим фінансовим втратам. Мінімізація ризику неповернення кредиту цілком перебуває в сфері внутрішньої політики банку. Співпраця банків і страхових компаній визначається не лише теоретичними ретельно розробленими напрямами, а й практичними діями фахівців банку, які вдосконалюють страхові продукти при подальшому їх втіленні в життя.

Незважаючи на те, що сучасний вітчизняний досвід кредитування і страхування багато в чому ще не склався внаслідок невеликого терміну співпраці комерційних банків і акціонерних (приватних) страхових компаній, останні здатні реально взяти на себе ризики. Вивчення іноземного досвіду і використання його українськими фахівцями допоможе уникнути багатьох проблемних ситуацій, з якими стикаються суб’єкти банківського страхування, чималій кількості яких елементарно бракує знань.

Таким чином, на стабілізацію економіки загалом в Україні, і на збільшення надходжень до бюджету впливає процвітання банківського і страхового бізнесу, впровадження перспективних проектів, що мають світові аналоги. Спільна робота банків і страхових компаній дозволяє взаємопідтримувати фінансові інструменти економіки за умови впровадження конкретних банківських і страхових продуктів.

Література:
1. Закон України «Про страхування» // Урядовий кур’єр. — 1996. —
18 квітня.
2. Закон України «Про банки і банківську діяльність» // Відомості Верховної Ради. — 1991. — 20 березня. — № 25 .
3. Законодавство України про страхування. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — К.: Юрінком, 1997.
4. Базилевич В. Д. Страховий ринок України. — К.: Знання, 1998.
5. Страхування: Підручник / Під ред. С. С. Осадця. — К.: КНЕУ, 1998.
6. Страхова справа: Підручник / Під ред. Л. И. Рейтмана— М.: Рост, 1992.
7. Страхование финансовых гарантий. — М.: Анкил, 1992.
8. Страхування депозитів // Фінанси України. — 1996. — № 11.
9. Управління ризиками комерційного банку / Під ред. Мери Е. Уорд.


Смотреть другие вопросы в разделе: Економіка та підприємництво





Все материалы размещены исключительно с целью ознакомления и принадлежат их авторам. Любое копирование строго запрещено. Если вы являетесь автором того или иного труда и не хотите, чтобы он был здесь опубликован, свяжитесь с администрацией