***
Главная » Економіка та підприємництво » Системне дослідження при визначенні конкурентоспроможності продукції



Системне дослідження при визначенні конкурентоспроможності продукції

Переорієнтування економіки України на ринкові відносини потребує розробки проблем ринку, досліджень економічних категорій, які характеризують ринкову економіку. Однією з таких категорій є конкурентоспроможність продукції.

Донедавна конкурентоспроможність продукції розглядалася в економічній літературі в основному в межах зовнішньоекономічної діяльності в тісному зв’язку з якістю експортної продукції. На сучасному етапі в умовах формування ринкових відносин є актуальним визначення економічного змісту конкурентоспроможності продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках.

В економічній літературі немає однозначного розуміння конкурентоспроможності продукції. Глибокі дослідження конкурентоспроможності продукції були проведені Литвиненко А. Н. та Татьянченко А. М., які запропонували розуміти під конкуренто¬спроможністю «характеристику товару, що відображає його відмінність від товару-конкурента, як за ступенем відповідності до конкретної суспільної потреби, так і за витратами на її задоволення. Показник, який виражає таку відмінність, визначає конкуренто¬спроможність аналізованого виробу проти товару-конкурента».

Для визначення такого складного та багатогранного поняття ринкової економіки як конкурентоспроможність продукції необхідне, на нашу думку, застосування системного дослідження.

Змістом системного дослідження є розв’язання двох проблем: по-перше, системного відокремлення об’єкта, вивчення взаємодій його елементів, емерджентних властивостей, механізмів його функціонування та розвитку; по-друге, системного моделювання об’єкта за деякими заданими властивостями з метою створення нових або перетворення апробованих систем.

Системне дослідження реалізується системним підходом та системним аналізом. Системний підхід спрямований на вивчення суцільності об’єкта, дослідження його зв’язків та умов існування, виявлення системоутворювальних чинників та їхніх взаємодій, вивчення структури та функції системи. Системний аналіз виступає як комплекс спеціальних процедур, прийомів та методів, що забезпечують реалізацію системного підходу.

Застосування принципів системного дослідження до визначення конкурентоспроможності продукції повинно зумовлювати розгляд конкурентоспроможності продукції як цілісного об’єкта-системи; вияв чинників, що утворюють конкурентоспроможність продукції, вивчення взаємозв’язків та взаємозалежностей між системоутворювальними факторами; вияв умов існування конкурентоспроможності продукції як системи.

Саме слово конкурентоспроможність щодо продукції означає її здатність витримати конкуренцію, тобто являє собою потенційну можливість продукції бути успішно реалізованою на ринку. Продукція може мати тільки потенційну конкурентоспроможність, про реальну конкурентоспроможність слід говорити лише щодо товару. Тож конкурентоспроможність продукції може проявитися лише при реалізації цієї продукції в умовах конкурентоспроможного ринку, виступаючи при цьому як конкурентоспроможність товару. Отже, конкурентоспроможність товару є шир¬шим поняттям, ніж конкурентоспроможність продукції, яке містить разом з чинниками, що утворюють конкурентоспроможність продукції, також ряд чинників, пов’язаних із реалізацією цієї продукції на ринку.

Метою забезпечення конкурентоспроможності продукції та конкурентоспроможності товару є отримання прибутку в результаті успішної реалізації продукції на ринку. Своєю чергою, товар може бути реалізований на ринку лише за умови його відповідності вимогам конкретного споживача. Купуючи, кожен споживач здійснює вибір необхідного йому виробу з-поміж цілої низки аналогічних, що пропонуються на ринку, та придбає той з них, який більшою мірою задовольняє його потреби.

Проводячи порівняння товарів, призначених для задоволення тієї самої потреби, споживач ураховує їхні споживні якості, виявляє ступінь відповідності власним потребам. При цьому він прагне досягти оптимального співвідношення між рівнем споживних якостей виробу і витратами на його придбання та використання, тобто отримати максимум споживного ефекту на одиницю витрат.

Щодо конкретної потреби вказане співвідношення може бути досягнуте цілим рядом різноманітних товарів, завдяки присутності в них аналогічних якостей. Відповідно всі вони матимуть здатність задовольняти дану потребу і стосовно неї можуть розглядатися як взаємозамінні. Наприклад, потреба людини в пере¬міщенні може бути задоволена шляхом використання автомобіля, мотоцикла, велосипеда, поїзда й т. ін.

У цьому напрямку розглядається взаємозв’язок між конкурентоспроможністю продукції, конкурентоспроможністю товару та формами конкуренції: предметної та функціональної.

Предметна форма конкурентної боротьби передбачає конкуренцію між товарами-аналогами, які призначені для задоволення тієї самої потреби, але відрізняються за ціною, рівнем якості. В основі цієї форми лежить явище диференціації продукції, вельми поширене на ринку високорозвинутих країн. Фірми-виробники там прагнуть кожний з виготовлюваних предметів споживання поставити на ринок у різних варіантах виконання, спираючись на смаки, запити та фінансові можливості споживачів. До речі, диференціація охоплює не лише продукцію, а й засоби виробництва, виражаючись у поглибленні спеціалізації, підвищенні частки дрібносерійного типу виробництва.

Зв’язок між предметною формою конкуренції та конкуренто¬спроможністю продукції, конкурентоспроможністю товару має наявний характер. Виходячи на конкурентний ринок зі своєю продукцією, виробник (продавець), як правило, передбачає наявність на ринку товарів-аналогів та враховує це в процесі забезпечення конкурентоспроможності своєї продукції.

Взаємозв’язок між функціональною формою конкуренції та конкурентоспроможністю продукції носить дещо прихований характер. При функціональній формі конкуренції в конкурентну форму боротьби вступають товари різноманітних галузей, які задовольняють різні конкретні потреби. У даному разі мова йде про взаємозамінні товари, які можуть бути функціонально однорідними, тобто призначеними для виконання визначених робіт або отримання визначеного споживного ефекту, чи функціонально різнорідними, призначеними для виконання різних робіт або отримання різних споживних ефектів, однак здатних замінити один одного в окремих сферах застосування. Крім того, при низьких рів¬нях доходів, платоспроможного попиту покупців (споживачів) та високих цінах конкуренція може виникнути поміж функціонально різнорідними товарами, які не є взаємозамінними, що пов’язано з бажанням споживачів максимізувати корисність при обмеженому доході. Останній різновид функціональної форми конкуренції спостерігається на теперішньому ринку товарів та послуг.

Тож, виходячи на ринок, продавець повинен передбачити, що його продукція зіткнеться з конкуренцією не лише з боку товарів-аналогів, а й з боку функціонально відмінних груп товарів.

Виходячи з того, що конкурентоспроможність продукції визначається її здатністю витримати конкуренцію, складові елементи конкурентоспроможності будуть безпосередньо випливати з методів конкуренції. Як відомо, за методами здійснення конкуренцію поділяють на цінову та нецінову.

Цінова конкуренція передбачає продаж товарів за нижчими цінами, ніж у конкурентів. Цінова конкуренція має багатоцільове призначення:
 низька ціна може слугувати інструментом проникнення на нові ринки;
 низька ціна використовується фірмою як бар’єр проти виходу на ринок нових конкурентів;
 у ряді випадків фірми проводять зниження цін як відповідь на дії конкурентів.

У підсумку цінова конкуренція спрямована на підвищення конкурентоспроможності товару на ринку, тобто ціна виступає складовим елементом конкурентоспроможності продукції та конкурентоспроможності товару. При цьому слід відмітити, що покупця цікавлять повні витрати на придбання та експлуатацію (або споживання) даного виробу.

Відповідно, як складовий елемент конкурентоспроможності продукції, товару, слід розглядати ціну споживання, що містить продажну ціну та витрати на експлуатацію (або споживання) на весь термін служби даного виробу.

Нецінова конкуренція базується на відмінних особливостях товарів порівняно з конкурентами. Ці відмінні особливості можуть бути пов’язані безпосередньо з якостями самої продукції, з умовами продажу товару, а також із країною, в якій виготовлено даний товар.

Складовим елементом конкурентоспроможності продукції вис¬тупає якість продукції. Спеціалісти з управління вважають, що конкурентоспроможність продукції на 70—80% залежить від її якості.

Вихідним науково-методологічним питанням у дослідженні змісту поняття «якість продукції» та його взаємозв’язку з «конкурентоспроможністю» є вивчення категорій «споживна вартість» та «корисність».

Споживна вартість є продуктом конкретної праці. Виробник, перетворюючи вихідну речовину природи, наділяє продукт своєї праці сукупністю природних властивостей, які спрямовані на задоволення певних потреб. Потреби носять суспільний характер, оскільки породжуються безпосередньо суспільством.

З категорією споживної вартості тісно пов’язана категорія корисності. В основі корисності лежить пристосування природних властивостей предметів до потреб людини шляхом суспільної праці. Ці природні властивості предметів визначають потенційну можливість речі задовольняти конкретну потребу. Тож будь-яка споживна вартість містить у собі потенційну корисність, яка може бути реалізована лише в процесі споживання даного продукту. Вступаючи у товарно-грошові відносини, споживач «оцінює» пропонований товар, тобто визначає, якою мірою споживна вартість даного продукту праці відповідає його потребам. При цьому, даючи таку «оцінку», споживач бере до уваги не всю цілісну сукупність якостей, що складають дану споживну вартість, а лише ті з них, які потрібні для задоволення його потреб, тобто є корисними з погляду конкретного споживача.

Відтак, споживна вартість становить собою цілісну сукупність якостей продукту праці, завдяки яким він здатен задовольняти потреби. Здатність даної споживної вартості до задоволення визначених потреб складає корисність даного продукту, а категорія якості означає міру, якою дана споживна вартість здатна задовольнити ту чи ту потребу, тобто виражає міру корисності даної споживної вартості.

Якість продукції, яка виступає як складовий елемент конкурентоспроможності продукції, проявляється шляхом міри корисності даної споживної вартості для конкретного споживача. Виходячи з цього, під якістю продукції розуміємо цілісну сукуп¬ність її споживних властивостей, що зумовлюють міру спроможності даної продукції задовольняти визначені потреби відповідно до її призначення у фіксованих умовах споживання.

Необхідність оцінки якості у фіксованих умовах споживання визначається деякими особливостями, притаманними якості продукції. Споживна вартість та якість продукції формуються на етапі розробки та забезпечуються в процесі виробництва, тобто безпосередньо не пов’язані з конкретними умовами використання. Разом з тим, якість як міра корисності даної споживної вартості може бути реально оцінена лише в конкретних умовах споживання.

Крім того, оцінюючи якість продукції як складовий елемент її конкурентоспроможності, треба розглядати лише ті якості продукції і рівень параметрів, що їх визначають, які становлять цікавість для споживачів та забезпечують задоволення даної потреби споживача. Всі інші параметри виробу, які виходять за вказані межі, при оцінці конкурентоспроможності розглядатися не повинні як такі, що не стосуються її в конкретних умовах споживання.
Вищенаведені дослідження чинників, що створюють конкурентоспроможність продукції, дають змогу сформулювати таке визначення.
Конкурентоспроможністю продукції є її здатність задовольняти потреби конкретного споживача в умовах певного ринку й періоду часу за показниками якості та витрат споживача на придбання та експлуатацію (чи споживання) даної продукції.

Література:
1. Горбашко Е.А. Конкурентоспособность промышленной продукции: Учеб. пособие. — СПб.: Университет экономики и финансов, 1991.
2. Долинская М.Г. Маркетинг и конкурентоспособность промышленной продукции, 1991.
3. Литвиненко Е., Стариков А. Конкурентоспроможність української продукції // Економіка України. — 1996. — №10.
4. Опыт внедрения международных стандартов ИСО серии 9000 / Под ред. К. М. Рахлина — Л.: Знание, 1990.
5. Тихонов Р.М. Конкурентоспособность промышленной продукции. — М.: Издательство стандартов, 1985.
6. Фатхутдинов Р.А. Менеджмент конкурентоспособности товара. — М.: АО «Бизнес-школа «Интел-синтез», 1995.


Смотреть другие вопросы в разделе: Економіка та підприємництво





Все материалы размещены исключительно с целью ознакомления и принадлежат их авторам. Любое копирование строго запрещено. Если вы являетесь автором того или иного труда и не хотите, чтобы он был здесь опубликован, свяжитесь с администрацией