***
Главная » Економіка та підприємництво » Еволюція економічних реформ у Китаї



Еволюція економічних реформ у Китаї

Згідно зі стратегічними цільовими установками, розробленими китайським урядом, у справі економічного будівництва та модернізації Китаю намічено три етапи. На першому етапі: збільшити ВНП вдвічі в порівнянні з 1980 р., задовольнити потреби населення в їжі та одязі. На другому етапі: відповідно до завдання, поставленого XIV з’їздом КПК в 1992 р., щодо забезпечення прискорених темпів приросту ВНП по 8—9% на рік, досягти до кінця нинішнього століття чотирикратного збільшення ВВП в порівнянні з 1980 р. і вивести добробут народу на рівень середнього достатку. На третьому етапі, тобто приблизно до середини наступного сторіччя намічено в основному здійснити модернізацію економіки, довести середній показник ВНП на душу населення до рівня середньорозвинутих країн. Тоді народ заживе заможніше. Мета першого етапу вже була в основному досягнута в 80-х рр. Вступивши в 90-ті рр., китайський народ прискорив темпи реформи і розширення зовнішніх зв’язків в ім’я реалізації цілей другого етапу, він старанно працює над виконанням десятирічної програми (1991—2000) і восьмого п’ятирічного плану (1991—1995).

З часу проголошення Китайської Народної Республіки в 1949 р. й особливо в період політики реформи і відкритості, початої з 1979 р., успіхи Китаю в економічному будівництві привертають увагу всього світу. У 1993 р. валовий національний продукт країни становив 3138 млрд юанів, у порівнянних цінах зріс на 13,4% проти попереднього року, в 3,8 раза проти 1978 р. У 1979—1993 рр. середньорічне зростання ВВП дорівнювало 9,3%. У 1993 р. валова продукція промисловості та сільського господарства становила 2079 млрд юанів, надходження до держбюджету — 511,48 млрд юанів. За роки реформ Китай досяг дальшого розкріпачення продуктивних сил і значного зростання загальної потужності держави. За абсолютними показниками виробництва ряду найважливіших видів промислової і сільськогосподарської продукції Китай вийшов на перше місце в світі. Якщо взяти сектор продовольчих товарів, то КНР є першим з виробництва зерна, м’яса, птиці, яєць, продукції водних промислів, рослинних і тваринних жирів. Якщо взяти сектор палива і будматеріалів, то Китай посідає перше місце з вугілля й цементу. Що ж до товарів народного споживання, то КНР попереду всіх країн світу з вовни і пряжі з неї, з виробництва бавовняного текстилю, шерстяних і шовкових тканин, швейних виробів з трикотажу, а також з виробництва велосипедів, пральних машин, телевізорів. Крім того, з виплавки сталі, виробництва хімічних волокон, суконної матерії, кольорових металів, електроенергії Китай посів місце серед найбільших виробників світу. У цей час Китай здатний, спираючись виключно на власні технічні сили, здійснювати комплексне обладнання великих гірничо-добувних, енер¬гетичних, металургійних, хімічних, автомобільних, суднобудівних підприємств. Великого прогресу було досягнуто також у сфері мистецтва, науки і культури. Значно поліпшилося життя народу. Всі ці досягнення заклали матеріально-технічну базу для соціалістичної модернізації з китайською специфікою.

З 80-х рр. найпримітнішою подією економічною життя Китаю стала реформа економічної системи. У період з початку 50-х рр. до кінця 70-х рр. Китай дотримувався жорстко централізованої планової економічної системи, яка зіграла позитивну роль у справі концентрації фінансових і матеріальних ресурсів, технічних засобів для будівництва об’єктів загальнодержавного значення. Вона також сприяла раціональному розподілу ресурсів, поліпшенню економічної збалансованості регіонів, створенню початкової бази для індустріалізації. Проте в міру безперервного зростання масштабів виробництва і ускладнення структури економіки почали з дедалі більшою очевидністю виявлятися хибні сторони такої системи господарювання. А саме: одностороннє підвищення рівня усуспільнення, що не відповідало рівню розвитку продуктивних сил; відсутність чіткого розмежування функцій між адміністративним апаратом і підприємством, що призводила до довільного втручання в справи підприємств; голе адміністрування в управлінні економікою, що ігнорувало економічні та юридичні важелі. Ось чому постала насущна потреба планомірного і послідовного реформування економічної системи. До кінця 1978 р. на 3-му пленумі ЦК КПК 11-го скликання було ухвалено рішення про проведення реформи економічної системи. Реформа почалася з села, включаючи впровадження різних форм сімейного підряду і створення системи громадського обслуговування; поступове скасування централізованої закупівлі і планового постачання державі продуктів сільського господарства і підсобних промислів, звільнення значної частини цін на с/г і продукти підсобних промислів; упорядкування структури виробництва в селі, розвиток багатогалузевого господарства й обласних і господарських підприємств та ін.

Успішне здійснення реформи в селі створило сприятливі умови і допомогло нагромадити досвід для реформи економічної системи загалом. «Постанова відносно реформи економічної сис¬теми», прийнята на 3-му пленумі ЦК КПК 12-го скликання (жовтень 1984 р.), ознаменувала вихід реформи економічної системи Китаю на новий етап, коли в центрі уваги було поставлено міську реформу. Це означало: регулювання структури власності, тобто при домінуючому місці суспільної власності сприяти розвитку різних економічних секторів; розширення господарської самостійності державних підприємств, заохочення системи підрядної відповідальності; створення об’єднань підприємств і в порядку експеримента проведення акціонування; здійснення реформи цін і розвиток ринків усіх категорій; реформування системи планування, фінансової системи і грошового обігу, вдосконалення макроуправління економікою; здійснення реформи зовнішньої торгівлі; перетворення системи зарплати, системи соціального забезпечення.

На основі вищезгаданих реформ XIV з’їзд КПК (жовтень 1992 р.) встановив метою зміни економічної системи Китаю створення системи соціалістичної ринкової економіки. Це ознаменувало історичний поворот в розвитку народного господарства країни. Система соціалістичної ринкової економіки сполучається з основними системами соціалізму. Ми створюємо систему соціалістичної ринкової економіки саме для того, щоб ринок відігравав базисну роль у розміщенні ресурсів при здійсненні державою макрорегулювання і макроконтролю. Прийняте на 3-му пленумі ЦК КПК 14-го скликання (листопад 1993 р.) «Рішення ЦК КПК про деякі питання створення системи соціалістичної ринкової економіки» стало генеральним планом і програмою дій у роботі з реформування економічної системи Китаю. Його головні положення: дотримуватися курсу на спільний розвиток різних економічних секторів при домінуючому місці суспільної власності; продовжуючи трансформацію господарського механізму держпідприємств, створити систему сучасного підприємства, відповідну вимогам ринкової економіки, що передбачає чіткість у питанні власності, правах і від¬повідальності, в розмежуванні функцій уряду і підприємства, а також науково обґрунтоване управління; сформувати в масштабах усієї країни єдину систему відкритих ринків, тісно з’єднавши міські ринки з сільськими, пов’язати внутрішній ринок зі світовим, стимулювати оптимальне розміщення матеріальних ресурсів; перетворити урядові функції управління економікою з метою створення досконалої системи макрорегулювання, що спирається головним чином на непрямі методи: забезпечити здорове функці¬онування народного господарства; створити системи розподілу прибутків з наголосом на розподілі по труду, з пріоритетом ефективності та обліком справедливості, йти шляхом до загальної заможності, заохочуючи досягнення заможності деякими районами і деякими людьми з випередженням інших; створити багатоступінчасту систему соціального забезпечення, надаючи міському і сільському населенню соціальні гарантії, відповідні реаліям Китаю, стимулювати економічний розвиток і суспільну стабільність.

Загальний стан народного господарства в 1993 р. Це був рік величезних успіхів у галузі реформи, відвертості і модернізації країни. Економіка розвивається, наявна соціальна стабільність, національна згуртованість, прогрес у всіх сферах. Скрізь спостерігається атмосфера пожвавлення.

Народне господарство розвивалося швидкими темпами. У 1993 р. вартість валового продукту в країні вперше в історії перевалила за три трлн юанів і досягла 3131 млрд юанів, збільшившись проти попереднього року на 13,4% в порівнянних цінах. На селі був зібраний високий урожай. Відбувався стійкий розвиток землеробства, лісоводства, скотарства, підсобних промислів і рибальства. Приріст валового сільськогосподарського виробництва становив 4%. За винятком скорочення урожаю бавовни та цукрових культур виробництво всіх інших головних видів сільськогосподарської продукції помітно збільшилося, а виробництво зерна досягло найвищого за всю історію рівня — 456,44 млн тонн. Не припинявся стрімкий розвиток селищно-обласних підприємств. Приріст промислового виробництва становив 21,1%, помітно зросло виробництво деяких важливих видів продукції — скажімо, виплавка сталі піднялася до 88,68 млн тонн.

Прискорилися технічна реконструкція підприємств і коректування структури їх продукції. У 1993 р. різні райони і підприємства приділили увагу регулюванню структури продукції відповідно до потреб ринку, зберігаючи коефіцієнт реалізації промислової продукції приблизно на рівні 96,4%. В результаті значно зросла економічна ефективність. Темпи приросту податкових надходжень і прибутків стали випереджати темпи приросту валової промислової продукції і надходжень від збуту продукції.

Процвітав внутрішній ринок. У 1993 р. обсяг роздрібного про¬дажу товарів масового вживання досяг 1223,7 млрд юанів, збільшившись, за вирахуванням чинника цін, на 11,6% проти поперед¬нього року.

Дещо поліпшилася структура капіталовкладень, посилилося будівництво провідних об’єктів. Помітними були успіхи в галузях енергетики, транспорту та зв’язку в 1993 р. Видобуток вугілля зріс на 8 млн тонн, нові електроенергетичні потужності становили 14,38 млн квт, видобуток нафти зріс на 15,43 млн тонн; успішно йшла прокладка Цзюлунської, Наньнин-Куньмінської та інших залізничних магістралей, прискорилося будівництво шосейних доріг вищого класу і провідних портів, швидко розвивався зв’я¬зок, число абонентів телефонної мережі в містах і селах країни збільшилося на 5,86 млн.

Нові зміни сталися у сфері реформи економічної системи. Не припинялося поглиблення реформи підприємств, надто трансформація їх господарського механізму. Право підприємств на самоврядування поступово стало реальністю, зміцнилася провідна роль ринку. Нарівні з розвитком державного і колективного секторів економіки продовжували розвиватися індивідуальний і приватний сектори, а також сектор, опертий на зарубіжний капітал. Були згармонізовані ціни: звільнені переважно закупочно-збутові ціни на зерно. Прискорилися кроки з розвитку ринків капіталу, робочої сили, землі, технологій, інформації тощо.

Продовжувала поширюватися відкритість зовнішньому світу. У 1993 р. помітно зросли інвестиції іноземних підприємців, збіль¬шилася сфера інвестування, поліпшилася його структура. Сума прямих інвестицій піднялася до 25,8 млрд доларів США і є найбільшою з 1979 р. Всебічно розвивалася зовнішня торгівля. Загальний обсяг імпорту й експорту сягнув 195,7 млрд доларів США, що на 18,2% більше, ніж у попередньому році.

Дальшого розвитку досягнуто в усіх сторонах суспільного життя. У 1993 р. досягнуті нові успіхи у сфері науки, техніки та освіти, фізкультури і спорту, в журналістиці і видавничій справі, в медицині і фармакології, в охороні навколишнього середовища. Поступово знижувався коефіцієнт дітородіння: з 23,33 дітей на тисячу населення в 1987 р. до 18,09 дітей на тисячу населення в 1993 р. Згідно з міжнародними критеріями, Китай уже ввійшов до числа країн з низьким коефіцієнтом народжуваності (оскільки він нижчий, ніж 20 дітей на тисячу населення).

Продовжує поліпшуватися життя городян і сільських жителів. У 1993 р. помітно зросли прибутки міського і сільського населення. У містах було побудовано житло площею 270 млн кв. м, в селі — 570 млн кв. м. Поступово зростає рівень споживання населення, все багатшим стає його духовне і культурне життя.

З 1994 р. реформа економічної системи Китаю вступає в етап, якому притаманні просування загалом і прорив у важливих напрямах замість здійснення реформи по окремих галузях і групах. Буде вжито ряд заходів для реформи системи підприємств, фінансово-податкової системи, системи грошового обігу, інвестиційної, зовнішньоторговельної та інших систем. Одночасно з цим прискориться законодавча діяльність з тим, щоб створити правову базу, що забезпечує формування системи соціалістичної ринкової економіки і діяльність у різних сферах реформи. Таким чином, до кінця XX ст. в Китаї буде в основному створена система соціалістичної ринкової економіки.

Позитивно оцінюючи успіхи, ми в той же час ясно бачимо недоліки в економічному будівництві в 1993 р. Головне, масштаби вкладень в основні фонди були понадмірними, досить високо піднялися ціни, як і раніше давалася взнаки нераціональність економічної структури, значна частина великих і середніх держпідприємств стикалася з труднощами в своїй виробничо-госпо¬дарській діяльності. Компетентні органи китайського уряду приділяють цим проблемам найсерйознішу увагу. Для практичного розв’язання проблем вживаються дійові заходи

Література:
1. Китай, видавництво «Сіньсін». — Пекін, 1998.
2. Газета «Женьміжибао». — Пекін, 1998.
3. Журнал «Економіка Китая», видавництво при Міністерстві зовнішньо-торговельних зв’язків КНР. — Пекін, 1998.
4. Бюлетень Міністерства іноземних справ. — Пекін, 1998.


Смотреть другие вопросы в разделе: Економіка та підприємництво





Все материалы размещены исключительно с целью ознакомления и принадлежат их авторам. Любое копирование строго запрещено. Если вы являетесь автором того или иного труда и не хотите, чтобы он был здесь опубликован, свяжитесь с администрацией