***
Главная » Економіка та підприємництво » Використання інституційних чинників для досягнення макроекономічної рівноваги у країнах Латинської Америки



Використання інституційних чинників для досягнення макроекономічної рівноваги у країнах Латинської Америки

Наприкінці грудня 1999 р. новопризначений прем’єр-міністр України В. Ющенко запропонував укласти соціальний «стабі¬лізаційний пакт» для узгодження між урядом і підприємцями фіскальної та монетарної політики, а також політики заробітної плати, обмінного курсу і зовнішньої торгівлі. Подібний крок ще в 1995-1997 рр. пропонували консультанти Німецької консультативної групи [2, с. 50—59]. Протягом післявоєнних десятиліть різноманітні варіанти соціального пакту ефективно використовувалися в Західній Європі, проте нещодавній досвід їх прак¬тичного застосування в країнах Латинської Америки є достатньо суперечливим. Ефективнішими виявилися інші інституційні рішення - незалежний центральний банк та грошова рада.

Необхідність інституційних рішень

Під час фінансової стабілізації та переходу до стійкого економічного зростання інституційні рішення дозволяють: 1) реалізувати радикальну економічну політику, 2) посилити суспільну підтримку реформ, 3) сформувати очікування незворотності еконо¬мічних реформ, 4) гармонізувати політичне життя.

Інституційні решення на зразок соціального пакту, грошової ради чи незалежного центрального банку покликані нейтралізувати вплив дестабілізуючих суспільно-політичних чинників (популізм, корпоратизм, політичні антагонізми, корупція) і забезпечити опти¬мальне поєднання довготермінових економічних орієнтирів з короткочасними політичними інтересами. Інституції автоматично не гарантують економічного процвітання, але їхній вплив на процес прийняття рішень, наслідки економічної політики, перебіг політичних подій потенційно повинен прискорити досягнення певного рівноважного темпу зростання доходу, не виключено - через надійні гарантії цінової та грошової стабільності.

Потребу в інституційних рішеннях у Латинській Америці усвідомили наприкінці «втраченого десятиліття» 1980-х років. Перші спроби використання соціального пакту для консолідації гетеродоксних програм фінансової стабілізації на основі фіксованого обмінного курсу, адміністративного контролю цін та заробітної плати були невдалими — йдеться про плани «Сruzado» в Бразилії (1985-1986 рр.), «Austral» в Аргентині (1985-1987 рр.), «Inti» в Перу (1985-1988 рр.). Попри низку невдач в інших країнах регіону, в Мексиці у 1988 р. адміністрація Карлоса Салінаса не відмовилася від практики соціального пакту для підвищення ефективності рестрикційної фіскальної політики [4, p. 240].

Вважалося, що соціальний пакт допоможе подоланню інфляційної інерції та мінімізує короткочасні втрати від антиінфляційної політики та структурних перетворень. У соціальному пакті підприємці свідомо погоджувалися на державне регулювання цін, а профспілкові лідери - зобов’язувалися не висувати вимог підвищення заробітної плати понад обумовлене граничне значення. Уряд зобов’язувався підтримувати стабільність грошової одиниці - песо. Початково соціальний пакт виправдовував сподівання, однак в 19931994 рр. не перешкодив поновленню експансійної політики напередодні президентських виборів - за великим рахунком саме надмірна емісія урядових облігацій стала головною причиною глибокої фінансової кризи 1994-1995 рр.

У Чилі для інституційної підтримки радикальної економічної політики було вибрано інше рішення - надання незалежного статусу Центральному банку (1989 р.). Початково представники лівоцентристської коаліції Concertacion заперечували доцільність незалежного Центрального банку як засобу надмірно жорсткого управління монетарною політикою, однак згодом змінили свою позицію (цьому сприяло включення представників Concertacion до наглядової ради Центрального банку). Зважена монетарна політика незалежного Центрального банку полегшила підтримання додатнього сальдо бюджету протягом 1989-1998 рр., контроль потоків капіталу та інші заходи, що загалом забезпечили стабільне щорічне зростання ВВП на рівні 5—6%.

Найрадикальніше інституційне рішення - грошова рада - використовується з 1991 р. в Аргентині. Практично система грошової ради означає: 1) підтримання фіксованого обмінного курсу, 2) повне забезпечення грошової бази валютними резервами, 3) забо¬рону придбання центральним банком урядових облігацій. Хоча ефективність грошової ради оцінювалася досить скептично, протягом 1991-1994 рр. переконливе гальмування інфляції з 2314% у 1990 р. до заледве 4,2% та поновлення економічного зростання (в середньому темп зростання ВВП становив 7%) переконали у зворотному. В 1995-1996 рр. Аргентина успішно подолала наслід¬ки мексиканської, а в 1999 р.- бразильської фінансових криз. Показово, що восени 1999 р. збереження грошової ради було головною вимогою ділових кіл та громадськості на президентських виборах.

У Бразилії інституційні рішення не використовувалися, проте це лише підкреслює їх переваги. Вже через півроку після початку антиінфляційного плану «Real» (липень 1994 р.) поновилася експансійна фіскальна політика. В неокейнсіанському дусі вважалося, що дефіцит бюджету є неминучим «побічним наслідком» переходу до низькоінфляційного середовища (інвесторів перекону¬вали, що важить не стільки дефіцит сам по собі, а тенденція до його скорочення). Якщо в 1990-1994 рр. підтримувалося додатнє сальдо бюджету (окрім 1992 р.), то протягом 1995-1998 рр. середньорічний дефіцит бюджету становив 6,4% від ВВП. За умов високої реальної процентної ставки на рівні 15—20% це створило загрозу стабільності грошової одиниці. Девальвація бра¬зильського реала в січні 1999 р. продемонструвала, що ейфорія щодо можливостей економічного реформування без інституційних рішень була передчасною.

Використання інституційних рішень недвозначно допомагає гальмуванню інфляції. Передусім це пояснюється підвищеною довірою до економічної політики, яку створюють інституційні рішення. Матеріальним виявом зазначеної довіри найперше слугує стабільність обмінного курсу грошової одиниці. Навпаки, девальвація грошової одиниці - є інфляційною. Також помітно, що інфляція в Латинській Америці є інерційною (коефіцієнт є високим і статистично значущим на рівні 1%). Збільшення інвестицій ІNV не має помітного впливу на інфляцію (відповідному коефіцієнту бракує статистичної значущості). Так само не можна стверджувати наявність тенденції до зниження інфляції з часом у країнах Латинської Америки.

Особливості окремих інституційних рішень

Наведені вище емпіричні результати можна інтерпретувати на користь використання жосткіших рішень - незалежного центрального банку чи грошової ради. У порівнянні з ними соціальний пакт є надто вразливим до суб’єктивних чинників. По-перше, бракує політично нейтральних механізмів дотримання економічно доцільної політики. Навпаки, зовнішню привабливість соціального пакту легко використати для прикриття експансійної політики та зволікання з назрілими структурними перетвореннями. По-друге, надто багато залежить від балансу політич¬них сил, присутності консолідуючого лідера та випадкових чинників. Загалом соціальний пакт не виключає ризику поновлення циклу «девальвація — стабілізація», постаючи надто слабким інституційним рішенням, якщо йдеться про здатність нейтралізувати «особливі» інтереси. Цілком можливо, що під натиском внутрішніх або зовнішніх обставин корпоративні структури узгод¬жують власні інтереси, укладаючи соціальний пакт. Проте ніщо, крім моральних чинників, не перешкоджає несприятливим змінам в економічній політиці.

Більшість економістів і практиків переконані, що незалежний центральний банк є запорукою дієвого протистояння інфляційним процесам [3, с. 22]. Аргументи проти незалежного статусу центрального банку стосуються можливих втрат доходу внаслідок браку належної гнучкості в монетарній політиці, підпорядкованій досягненню цінової та грошової стабільності будь-яким коштом.

Справжнім недоліком незалежного центрального банку є вразливість щодо політичного впливу - це дуже актуально для країн зі слабкими демократичними традиціями та поширенням олігархічних структур. Мексиканський «епізод» (1993—1994 рр.) переконує, що незалежність центрального банку може бути формальною і не забезпечити проведення зваженої монетарної політики. У березні-грудні 1994 р. Центральний банк Мексики стерилізував монетарні ефекти платіжного балансу, незважаючи на стрімке зменшення валютних резервів: із $18 млрд у квітні до $4 млрд на початку грудня 1994 р. Виходячи з реалій президентської кампанії, Центральний банк Мексики замість економічної доцільності підтримував політичні амбіції правлячої партії.

Порівнюючи з незалежним центральним банком, головна перевага грошової ради - в надійному захисті монетарної політики від будь-яких проявів політичного втручання. Не маючи можливостей монетизації дефіциту бюджету, уряд змушений проводити щонайменше відповідальну фіскальну політику, а комерційні банки не можуть розраховувати на пільгові кредити рефінансування центрального банку. Це дозволяє подолати становище, коли замість підви¬щення добробуту вражений «особливими» інтересами уряд обслуговує вузькогрупові інтереси олігархічних структур [6, p. 13].

Грошова рада є ідеально прозорою внаслідок відсутності суб’єк¬тивного чинника у формуванні пропозиції грошової маси (цей показник залежить виключно від валютних резервів) та високої інформативності (дані про валютні резерви публікуються щоденно). Зрозумілі правила монетарної політики, прозорість, захист від політичного втручання ефективно нейтралізують інфляційні очікування і підвищують довіру до економічної політики уряду загалом та фіксованого обмінного курсу зокрема. Ступінь довіри додатково підвищується ускладненою процедурою зміни обмінного курсу. Девальвація не виключається, однак її проведення потребує щонайменше ухвали парламенту. Така законодавча нор¬ма усуває політично мотивований волюнтаризм, а неминучий суспільний резонанс сам по собі захищає від поспішності. В окремих випадках пропонується зробити запис про значення обмінного курсу в конституцію країни [5, p. 7].

Потенційними обмеженнями грошової ради є можливість значного підвищення реального обмінного курсу, втрата монетарних інструментів адаптації до несприятливих макроекономічних шоків та висока ймовірність значних коливань у пропозиції грошової маси. Окрім того, впровадження грошової ради вимагає дотримання низки економічних (наявність значних валютних резервів), політичних і соціально-психологічних умов, що справедливо розглядаються істотною перешкодою для використання грошової ради в перехідних економіках [1, с. 29].

Висновки

Інституційні рішення допомагають консолідації економічної політики переходу від фінансової стабілізації до стійкого економічного зростання. Проте немає підстав вважати, що достатньо гнучкі інституційні рішення на кшталт соціального пакту забезпечать очікуваний результат. У принципі ступінь жорсткості інституційного рішення, що відповідає конкретним економічним та політичним умовам конкретної країни, залежить від глибини кризових явищ та низки передумов (рівень валютних резервів, політичні антагонізми, присутність міцної виконавчої влади тощо). Для України оптимальним можна вважати надання додаткових гарантій незалежного статусу Національного банку.

Література:
1. Ворожейкина Т. Воздействие финансового кризиса на Латинскую Америку // Международная экономика и международные отношения. - 1999. — № 1. — С. 25—29.
2. Гоффман Л. Стабілізаційний пакт для України // Зрушення до ринкової економіки / Під ред. Л. Гоффмана та А. Зіденбурга. - К.: Фенікс, 1997.
3. Файфель Г. Деякі міркування про надання незалежності Національному банку України // Банківська справа. - 1995. — № 1.
4. Cordoba J. Mexico. In The Political Economy of Policy Reform. J. Williamson (ed.). ― Washington: The IIE, 1994.
5. Hanke S., Jonung L., Schuler K. Russian Currency and Reform: a Currency Board Approach to Reform. — London; N. Y.: Routledge, 1993.
6. Naim M. Latin America’s Journey to the Market: From Macroeco¬nomic Shocks to Institutional Therapy. ― San Francisco: ICS Press, 1995.


Смотреть другие вопросы в разделе: Економіка та підприємництво





Все материалы размещены исключительно с целью ознакомления и принадлежат их авторам. Любое копирование строго запрещено. Если вы являетесь автором того или иного труда и не хотите, чтобы он был здесь опубликован, свяжитесь с администрацией