***
Главная » Економіка та підприємництво » Цілі та правова основа науково-технічного співробітництва в ЄС



Цілі та правова основа науково-технічного співробітництва в ЄС

Система науково-технічного співробітництва, що склалася в ЄС, має свою досить тривалу історію. Вона стала відповіддю на необхідність пристосовуватися до зростання вимог у цій сфері в умовах загострення міжнародної конкуренції та технологічного відставання від США та Японії. Науково–технічна політика була визнана за цих умов як один з найважливіших пріоритетів ЄС.

Вона почала формуватися з моменту створення перших інтеграційних об’єднань у Західній Європі. Мета цієї політики до початку 70-х років полягала в сприянні розвитку науково–технічного потенціалу ЄС шляхом організації спільних наукових досліджень та їх координації. Її правові основи були закладені в 50-х роках угодами про створення Європейського об’єднання вугілля і сталі (ЄОВС) 1951 р. та Європейського співтовариства по атомній енергії (Євратом) 1957 р. Перший договір надавав наднаціональним органам необхідні повноваження для організації суспільних досліджень та розробок у вугільній та сталеливарній га¬лузях. Другий — передбачав проведення досліджень у галузі ядерної енергетики, які здійснювалися на контрактній основі, а також у Спільному науково-дослідному центрі (СНДЦ).

Зокрема, в ст. 2 договору про створення Євратома «розвиток спільних наукових досліджень» розглядається як одна з важливіших функцій Співтовариства з реалізації стратегічних завдань. У ст. 8 визначаються умови створення та функціонування СНДЦ [1, с. 586].

Римський Договір, який започаткував утворення Європейської економічної співдружності (ЄЕС), практично не містив у собі положень про спільні дослідження. В його 41-й ст. йшлося лише про координацію зусиль у професійній освіті, дослідженнях і розповсюдженні знань у галузі сільського господарства [1, с. 250—251]. Проте ст. 235, що передбачала можливість розширення повноважень ЄС у будь-якій галузі за рішенням Ради міністрів ЄС на основі одноголосності, створювала основу для розповсюдження спільних досліджень поза рамки вугледобувної та металургійної промисловості і ядерної енергетики.

В другій половині 60-х років ЄС робить перші кроки з розробки комплексної науково-технічної політики. З цією метою створюється група експертів для вивчення можливостей розвитку кооперації в галузі наукових досліджень (Комітет з науково-тех¬нічної політики). Метою служить об’єднання національних планів науково–технічної політики, надто в галузі новітніх технологій, інформатики, телекомунікацій, метеорології та ін.

Новий етап формування науково–технічної політики ЄС припадає на 70-ті роки. Він пов’язаний з прийняттям Радою міністрів ЄС 14 та 17 січня 1974 р. двох резолюцій:
1. Про більш широкі правові норми співробітництва країн — членів ЄС у галузі науки і техніки та розповсюдженні діяльності Співтовариства на всі галузі науки і техніки (крім сфер військового та промислового характеру);
2. Про конкретну програму наукових досліджень та розробок на 1974—1977 рр.

З прийняттям Радою міністрів ЄС січневих резолюцій 1974 року науково-технічна політика стала самостійним напрямом регіонального регулювання. Саме ця дата вважається «офіційним днем народження» спільної політики ЄС у галузі науки і техніки. До її розробки залучаються вчені, політичні діячі, промисловці всіх країн ЄС. Вона поширюється практично на всі важливі напрямки досліджень — як фундаментальних, так і прикладних, які зорієнтовані передусім на ті галузі науки і техніки, що не можуть розвиватися виключно за рахунок національних ресурсів чи де посилюється відставання від США та Японії. Особлива увага приділяється проектам зі створення науково-технологічної інфраструктури.

Проте головний наголос, як і раніше, продовжував робитися на тих галузях наукових досліджень, що вже тривалий час проводилися спільними зусиллями. Зокрема, із загальної суми прямих витрат ЄС на НДКР в 1976 р., що становила 168 млн ЕКЮ, майже половина припадала на програми в галузі енергетики — 75 млн ЕКЮ [2, с. 35].

У 80-ті роки, з розвитком НТР та вступом розвинутих країн у постіндустріальний період, акценти пріоритетних напрямків науково-технічного співробітництва змістилися в бік структурної перебудови економік країн — членів ЄС, переливу капіталу в такі галузі, як мікроелектроніка, біоінженерія, виробництво нових матеріалів, телекомунікації тощо. А з середини 80-х і впродовж останнього десятиліття спостерігається вихід науково-технічної стратегії за рамки ЄС і залучення до її орбіти асоційованих членів та інших європейських країн та інтеграційних об’єднань.

Вирішальний вплив на концептуальне та правове формування сучасної науково-технічної політики Союзу справили меморандум Комісії ЄС «До єдиного технологічного співтовариства» 1985 р., а також введення в дію 1987 р. Єдиного Європейського Акта (ЄЄА).

В меморандумі була висунута ідея створення європейського технологічного простору (ЄТП), який сприяв би посиленню технологічного базису західноєвропейської економіки [3, с. 6]. У документі зазначалося, що використання результатів спільних науково-технічних проектів сприяло б посиленню потенціалу націо¬нальних науково-дослідних програм і «сінергізму» (взаємозбагаченню) в ході проведення загальноєвропейських НДКР. Розроблена в меморандумі цільова настанова науково-технічної політики була представлена в підписаному всіма 12 країнами — членами ЄС у 1986 р. Єдиному Європейському Акті. «Мета Співтовариства повинна виражатися у зміцненні наукового та технологічного базису європейської промисловості та в посиленні міжнародної конкурентоспроможності» [4, с. 14].

Підписання цього документа остаточно усунуло недоліки, що існували в правовому забезпеченні комунітарної науково-техніч¬ної політики в ЄС. Згідно зі ст. 24 цього акта Договір про ЄС доповнювався новим, шостим розділом «Наукові дослідження та технологічний розвиток», де були визначені цілі, основні напрямки науково-технологічного співробітництва.

Згідно з цим документом ЄС отримав повноваження з підтримки діяльності підприємців (включаючи малі та середні компанії), стимулювання співробітництва в галузі науки і техніки між науково-дослідницькими центрами та вищими навчальними закладами, сприяння мобільності наукових кадрів у рамках ЄС, а також розвитку наукового співробітництва з третіми країнами та міжнародними організаціями.

Цільова орієнтація науково-технічної політики, однак, не оз¬начає прагнення ЄС впливати на всі напрямки НТР. Йдеться лише про спільні проекти, оскільки саме вони можуть бути найефективніше реалізовані на європейському рівні. Тому заохочення науково-технічного розвитку не розглядається як новий канал субсидування, визначну роль при цьому відіграє інноваційний потенціал науково-дослідного проекту.

Головна увага в науково-технічній політиці ЄС зосереджується на трансграничній координації та кооперації, підвищенні мобільності кадрів, а також інтегруванні науково-технічного співробітництва в концепцію Єдиного внутрішнього ринку насам¬перед шляхом гармонізації технічних норм і стандартів, створення єдиної системи вищої освіти та її інтеграції з бізнесом та наукою. В лютому 1999 р. Комісією ЄС розпочато реалізацію програми дій з удосконалення патентної системи ЄС. Згідно з нею до кінця року повинен бути представлений проект директиви про гармонізацію умов патентування винаходів у галузі комп’ютер¬них програм, а також підготовлено проект регламенту щодо створення єдиного патентного простору ЄС. Крім того, пере¬дбачається пристосувати патентну систему ЄС до специфічних потреб малого бізнесу та продовжити гармонізацію національних законодавств у цієї галузі [5].

Як бачимо, в Європі склалася досить гармонійна система координації науково-технічних дій. Політика в галузі досліджень та технологій є однією з найдинамічніших складових політики ЄС в цілому. Вона має чітку правову основу й спрямована на якомога ефективніший розподіл праці між країнами Союзу, досягнення конкурентоспроможності їхньої продукції на світовому ринку.

Здається, Україна з її потужним науково-технічним потенціалом змогла б успішно адаптуватися до взаємодії з європейським науково-технічним комплексом. Проте реальність доводить зовсім інше.

Відсутність досконалої концепції науково-технічної політики, а надто зовнішньої її компоненти, не дозволяє Україні протидіяти тенденції до складання асиметричного типу зв’язку з країнами західноєвропейського регіону. Внаслідок цього за Україною дедалі виразніше закріплюється роль сировинного додатку Європи та ринку збуту застарілих технологій.

Другим, але за значимістю першочерговим чинником, який підриває процес наближення України до технологічної Європи, є поглиблення економічної кризи в країні. Внаслідок проведення непродуманої економічної політики у ринкових перетвореннях, а також спровокованої на початку реформ руйнівної гіперінфляції і кризи платежів, різкого падіння валового і товарного виробництва, реальних доходів і нагромаджень, одночасно відбувся також відповідний спад інвестиційної та інноваційної активності. Інфляція постійно «з’їдала» навіть ті малі фонди нагромаджень і амортизаційних відрахувань, що формувалися товаровиробниками, паралізуючи цим інвестиційні можливості для здійснення структурних перетворень і якісних оновлень виробничого потенціалу.

Саме такі вищезгадані обставини і є сьогодні тим «каменем спотикання», що заважають входженню України в європейську економічну систему, в тому числі в науково-технічній галузі.

Література:
1. Traites institua`its sles Communautes europeennes. Traites portans revisior de ces traites/ Actes relatifs a l`adhesion. (1978). — Luxembourg.
2. Wissenschaftlich-techniche Revolution und die Krise des Staats¬monopolischen Kapitalismus. (1988). — Frankfurt am Main: IMSF.
3. Report on Eurohean scientific and technological cooperation: towards a new institutional framwork. (1987) // Doc. 5784. — Annex «A». Parla¬mentary Assembly. — Strasburg.
4. Einheitliche Europaische Akte. (1986) // Bulletin der Europais¬chen Gemeinschaften. Beilage 2.
5. Европейский Союз: факты и комментарии. Вып. 2 (16). — М.: «Интердиалект+», 1999.


Смотреть другие вопросы в разделе: Економіка та підприємництво





Все материалы размещены исключительно с целью ознакомления и принадлежат их авторам. Любое копирование строго запрещено. Если вы являетесь автором того или иного труда и не хотите, чтобы он был здесь опубликован, свяжитесь с администрацией