***
Главная » Економіка та підприємництво » Про деякі аспекти структурної трансформації економіки



Про деякі аспекти структурної трансформації економіки

Проблема економічного зростання в перехідних економіках шляхом здійснення структурних перетворень на основі інновацій¬ної моделі розвитку перебуває в центрі уваги економічної науки.

Розглядаючи структурну трансформацію економіки, ми виходимо з того, що вона проявляється, перш за все, як зміна галузевої структури, але зводити її лише до цього не було б слушним, оскільки структурні зрушення охоплюють усі етапи відтворювального процесу й усі сфери економічного життя: інвестиційну, інституціональну, фінансову та ін.

На нашу думку, послідовність проведення структурних перетворень має визначатися виробничо-економічним варіантом макростабілізації, який передбачає такі заходи:
• досягнення стабілізації щодо цін і доходів шляхом проведення жорсткої кредитно-грошової політики;
• цілеспрямовані дії держави в сфері структурно-інвестицій¬ної політики;
• програмування ключових напрямів розвитку, участь держави в міжгалузевому переливі ресурсів, стимулювання приватних інвестицій, встановлення обсягів і термінів оновлення основного капіталу;
• орієнтація фінансової системи на виробничу та структурно-інвестиційну діяльність шляхом формування інституціональних інвесторів ринкового типу;
• здійснення структурної перебудови шляхом ліквідації наявних диспропорцій, концентрації зусиль на перспективних напрямах, які визначають конкурентоспроможність продукції, та на підтримці інноваційної сфери.

Ми вважаємо, що без створення відповідної інституціональної основи неможливі створення ринкового середовища і трансформація структури економіки. В 90-ті роки в українській економіці відбулися системні зміни, внаслідок чого виникли ринкові інститути, та структурні зміни, які проявилися в змінах міжгалузевих пропорцій.

На наш погляд, економічна система складається з трьох головних інституціональних компонентів — державного сектора, зрілих ринкових інститутів, ринкових інститутів, які перебувають на етапі становлення. Для проведення ефективної структурної політики на сучасному етапі економічної трансформації інституціональні чинники мають забезпечити умови для подальшого формування ринкового середовища.

А сформувати стабільний правовий та організаційний режим можуть розвинуті економічні інститути: приватної власності; кон¬куренції; ринкового обороту нерухомості; банкрутства підприємств; вільного ціноутворення; фондового ринку.

На теперішньому етапі економічної реформи насамперед потрібно вирішення ряду інституціонально-правових питань, які мають забезпечити формування сучасної структурної та промислової політики, здійснення потрібних структурних зрушень:
- створення необхідної законодавчої бази для надійного захисту інвестованих коштів, зниження інвестиційних ризиків, мобілізації коштів невеликих вкладників інституціональними інвесторами;
- подальше поширення корпоративної форми організації капіталу і розв’язання проблеми управління корпоративними правами держави шляхом оформлення прав власності на державні пакети акцій та законодавчого оформлення єдиної дивідендної політики держави;
- подолання проявів монополізму з боку інституціональних організацій, як проявів монополізму держави в економічній сфері, та монополізму підприємств шляхом вдосконалення антимонопольного законодавства та реорганізації управлінських структур;
- реорганізація системи оплати праці, системи підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до умов ринку праці.

Фінансове забезпечення структурних перетворень і забезпечення економічного зростання вимагає визначення основних джерел фінансових ресурсів.

Відома кейнсіанська модель фінансової політики не може бути реалізована в Україні, оскільки можливості маневрування бюджетними коштами обмежені.
Фінансова політика, яку здійснює український уряд, у своїй основі є монетарною політикою. Монетарна фінансова політика спрямована на розв’язання середньострокових та довгострокових проблем і покликана ліквідувати основні структурні диспропорції процесу відтворення. Основною метою фінансової політики, складовими якої є податкова, кредитна та амортизаційна політики, є інтенсифікація інвестиційного процесу і забезпечення економічного зростання.

Фінансова система України повинна ґрунтуватися на податковій концепції ринкового типу, на регулюючій податковій політиці, вихідним пунктом якої при визначенні величини і видів податків, рівня ставок, податкових пільг є не дефіцит Державного бюджету, а проведення інвестиційної та структурної політики.

В Україні регулюючі дії держави мають бути спрямовані на створення ресурсного потенціалу підприємств через здійснення таких заходів, як:
- приведення у відповідність фіскальних і відтворювальних цілей в оподаткуванні;
- стимулювання нагромадження шляхом проведення амортизаційної політики;
- реструктуризація банківської системи з метою перетворення її в інституціонального інвестора;
- відмова держави від ролі глобального інвестора;
- створення відповідного фінансового клімату для залучення іноземних інвестицій.

На нашу думку, можна констатувати той факт, що в Україні з’явилися передумови для створення системи фінансового забезпечення структурних перетворень, в якій основну роль мають відігравати інституціональні інвестори та український фінансовий капітал.

Забезпечення економічного зростання в Україні, здійснення структурних перетворень можливі лише за умови максимального використання науково-технічного потенціалу та надання економічному розвитку інноваційного спрямування. Тому в країні повинна розроблятися та впроваджуватися інноваційна політика, яка реалізується через:
- створення законодавчої бази для регулювання інноваційної діяльності;
- створення системи стимулювання інноваційного підприємництва через здійснення податкової та амортизаційної політики;
- створення наукової інфраструктури.

На наш погляд, в умовах ринкової трансформації успіх діяльності підприємств все більше визначається їхньою інноваційною діяльністю. Фінансова стабільність підприємств значною мірою забезпечується новими технологіями, новими ідеями та продуктами, новими організаційними рішеннями тощо.

На нашу думку, інноваційна політика в Україні має бути спря¬мована на формування передової структури промисловості та економічного зростання шляхом:
- створення підприємницької економіки, основною рушійною силою якої мають стати підприємці–новатори;
- проведення податкової, патентної і фінансово-кредитної політики;
- створення відповідної динаміки взаємодоповнення між великими і малими підприємствами;
- формування відповідного балансу ресурсів таким чином, щоб вони відповідали структурі інноваційної моделі розвитку та структурі потреб основних груп споживачів.

Реалізацію економічних реформ значною мірою здійснюють регіони, а надмірна концентрація фінансових і матеріальних ресурсів у розпорядженні центрального уряду призвела до зруйнування територіальних пропорцій.

Регіональна політика в Україні має розв’язувати і задачі структурної перебудови, які на регіональному рівні можна звести до таких моментів:
- забезпечення збалансованого розвитку регіонів шляхом використання їхнього науково-технічного потенціалу;
- впровадження ефективних енерго- і ресурсозбережувальних технологій, розвиток нових наукових технологій і виробництв для забезпечення прогресивної структури економіки регіонів;
- проведення ефективної інноваційної політики на підприємствах ВПК та їх реструктуризація;
- посилення інвестиційної діяльності в регіоні шляхом залучення коштів підприємств, фінансових установ, органів самоврядування з метою створення сучасної промисловості, транспортної, наукової інфраструктури.

Пріоритетними напрямами інвестування в регіональних інвестиційних програмах є транспортна інфраструктура, зв’язок, вироб¬ництво будівельних матеріалів, банківський та страховий бізнес.

Регіональні інвестиційні програми мають формуватися за рахунок таких джерел:
- муніципальні позики;
- використання іпотеки;
- перехід від галузевого принципу формування виробничих програм в інноваційній сфері до договірних із залученням регіональних органів управління та місцевих органів самоврядування;
- здійснення активної регіональної програми залучення іноземних інвестицій.

Важливу роль у структурній перебудові і політиці економічного зростання має здійснення промислової політики. Головною метою промислової політики в Україні є створення високорозвинутого, конкурентного промислового комплексу, який би відповідав вимогам економічної доцільності і раціональності, що визначається ринками, в які інтегрується економіка України.

Проведення промислової політики обумовлено високим рівнем індустріалізації економіки України, який потрібно зберегти і не допустити руйнації тих галузей, що визначають інноваційний розвиток.

Аналізуючи розвиток економіки, ми дійшли висновку, що наявна макроструктура трансформується досить повільно, причому тенденція змін не оптимальна.
Спрямованість структурних перетворень у промисловості України свідчить, що вона не відповідає сучасному рівню індустріального суспільства. Галузі машинобудування та металообробки, що характеризують прогресивну структуру промисловості, мають стійку тенденцію до скорочення. В той же час можна відзначити певні ознаки стабілізації, яка відбувається за рахунок передових підприємств тих галузей, що використовують експортні можливості.
Досягнення економічного зростання можливе шляхом структурної перебудови та впровадження інновацій у галузях, що визначають технічний прогрес і подальший розвиток економіки.

Перелом тенденції скорочення інвестицій і забезпечення достатньо високого рівня інвестиційної активності має принципове значення для проведення ефективної структурної політики. Ця лінія обумовлена трьома основними групами факторів:
1. Існує нагальна потреба в здійсненні інвестицій у галузях, що визначають важливіші досягнення науково-технічного прогресу. Разом з тим, існує необхідність значних інвестицій у галузі зі значною капіталомісткістю виробництва, що обумовлено сучасною структурою виробництва та експорту.
2. Потрібно знайти резерви й кошти для підвищення ефективності використання виробничого потенціалу задля забезпечення нормального функціонування галузей, пов’язаних між собою.
3. Потрібно збільшити обсяг і частку капіталовкладень, що спрямовуються на відшкодування вибуття основних фондів. Це пов’язано і з величезними масштабами вибуття основного капіталу в 90-х роках, і з тим, що такі темпи його вибуття в майбутньому можуть зруйнувати цілі галузі.

Для створення збалансованої структури в економіці України потрібно подолати енергетичні обмеження економічного зростання шляхом розвитку ресурсозбережувальних технологій та інновацій. Потрібно змінити характер взаємозв’язків капіталоутворювальних галузей з паливно-енергетичним комплексом. Структурні зрушення можуть забезпечити розподіл інвестицій на користь галузей, що забезпечують економічне зростання на новій технічній основі та інновацій.

Література:
1. Дорогунцов С., Горська О. Трансформація структури економіки: теорія і практика // Економіка України. — 1998. — № 1. — С. 4—11.
2. Лапко О. Інноваційна діяльність як фактор підвищення ефективності економіки // Фінанси України. — К., 1998. — № 6. — С. 31—36.
3. Лукінов І. І. Структуроутворюючі процеси в ході реформ // Економіка України. — 1996. — № 3. — С. 11—30.


Смотреть другие вопросы в разделе: Економіка та підприємництво





Все материалы размещены исключительно с целью ознакомления и принадлежат их авторам. Любое копирование строго запрещено. Если вы являетесь автором того или иного труда и не хотите, чтобы он был здесь опубликован, свяжитесь с администрацией