***
Главная » Экология » Экономические методы охраны окружающей среды



Экономические методы охраны окружающей среды

Источник: курсовая пользователя Jufri
Економічні методи управління процесом природокористування належать до найпоширеніших у світовій практиці. Це — платежі за ресурси та забруднення, надання пільг в оподаткуванні підприємств, надання на пільгових умовах коротко- і довгострокових позичок для реалізації проектів щодо забезпечення раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища, звільнення від оподаткування фондів охорони довкілля; передача частини коштів позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища на довготривалих договірних умовах підприємствам, установам, організаціям і громадянам для вжиття заходів із гарантованого зниження викидів і скидів забруднювальних речовин, на розвиток екологічно безпечних технологій та виробництв, інвестиції на охорону природи, створення державного та регіональних екологічних фондів.
Одним із найголовніших економічних методів є плата за ресурси. Науковою основою для визначення розмірів такої плати служить їх економічна оцінка, в основу якої покладено диференційну ренту. У загальному виді розрізняють шість видів платежів за ресурси:
1. Платежі за право користування природними ресурсами.
2. Плата за відтворення та охорону природних ресурсів.
3. Рентні платежі за експлуатацію кращих природних ресурсів чи за якістю, чи за місцем їх розташування стосовно ринку.
4. Штрафні платежі за понаднормове використання природних ресурсів.
5. Компенсаційні платежі за вибуття природних ресурсів із цільового використання або погіршення їхньої якості, спричинене діяльністю цих підприємств.
6. Плата підприємств за використання середовища для розміщення відходів виробництва.
Нормативи платежів за землю диференціюються за видами сільськогосподарських угідь, за типами ґрунтів і використовуються в нарахуванні кошторисної вартості об’єктів, що споруджуються на землях, вилучених із сільськогосподарського обігу. Нормативи платежів різняться залежно від землекористувачів: так, для промислових об’єктів за відведення орних земель і багаторічних насаджень платежі в 2 — 2,5 раза вищі, ніж за відведення кормових угідь, сіножатей і пасовищ.
Плата за вилучення землі містобудівництвом диференціюється по економічних районах з урахуванням людності міста.
Платежі за воду здійснюються промисловими підприємствами і комунальним господарством. Вони диференціюються по басейнах рік і коливаються в межах від 1,5 до 3 коп. за 1 м3 води.
Упродовж останніх десятиріч ціни на паливні ресурси в Україні були настільки низькими, що це призвело до збитковості вугільної промисловості. Крім того, електроенергія була тільки у 2,8 раза дорожчою від вугілля (у США — в 4,1 раза), а це сприяло впровадженню енергоємних виробництв.
До економічних методів управління процесом природокористування належать також платежі за забруднення. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 1992 р. № 18, плата за забруднення навколишнього середовища встановлюється за:
• викиди в атмосферу забруднювальних речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення;
• скиди забруднювальних речовин у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також у підземні горизонти, в тому числі скиди, що проводяться підприємствами через систему комунальної каналізації;
• розміщення відходів у навколишньому середовищі.
Розміри вказаних платежів встановлюються на підставі лімітів викидів і скидів забруднювальних речовин, що визначаються для підприємств з урахуванням гранично допустимих викидів (ГДВ) і скидів (ГДС) щодо кожного інгредієнта в тоннах на рік. Ліміти розміщення відходів у навколишньому природному середовищі визначаються для підприємств як фізичний обсяг відходів по класах їх токсичності. Встановлюють їх органи Міністерства охорони навколишнього середовища України у формі видачі дозволів на викиди і скиди забруднювальних речовин і розміщення відходів. Ліміти викидів і скидів забруднювальних речовин встановлюються на 1 рік і доводяться до підприємств не пізніше 1 липня попереднього року.
За понадлімітні викиди і скиди забруднювальних речовин і розміщення відходів (понад ГДВ, ГДС) установлюються штрафні платежі — підвищений розмір плати порівняно з базовими нормативами плати (податками в межах від 1 до 5 разів).
Платежі за забруднення навколишнього природного середовища (крім розташованих у містах республіканського підпорядкування) перераховуються в таких розмірах: 70 % — до позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища рад народних депутатів; 20 % — до позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та обласних рад народних депутатів, 10 % — на рахунок республіканського позабюджетного фонду Мінприроди України.
Підприємства, розташовані в містах республіканського підпорядкування, платежі за забруднення навколишнього природного середовища перераховують: 90 % — до позабюджетних фондів охорони природи міських рад народних депутатів і 10 % — на рахунок республіканських позабюджетних фондів охорони природи Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.
Критерієм для розрахунку платежів за забруднення є збитки від нього. Ці збитки проявляються рівночасно в моральному, соціальному, естетичному, натуральному, економічному аспектах. Але здебільшого оцінюються економічні збитки, які завжди є тільки частиною, хоч і дуже вагомою, загальних збитків. Оцінка моральних і соціальних збитків становить певні труднощі через відсутність відповідних методик.
Під економічними збитками від шкідливого впливу на навколишнє середовище відходів виробництва розуміють фактичні або можливі витрати народного господарства, виражені у вартісній формі, та витрати на компенсацію цих утрат. Забруднення навколишнього середовища призводить до виникнення двох видів витрат: на попередження впливу на забруднення середовища та на попередження впливу забрудненого середовища на них. Витрати на відвернення забруднення здійснюються безпосередньо на підприємстві чи в іншому джерелі забруднення з метою зменшення шкідливих викидів. Це може бути будівництво очисних споруд, впровадження екологічно чистих технологій, попередня обробка палива (наприклад, видалення сірки) тощо. Ці витрати зменшують економічні збитки.
Витрати на компенсацію збитків разом із власне збитками і становлять економічні збитки. Ці дві форми збитків виступають одна щодо одної як своєрідна альтернатива.
Економічні збитки — величина комплексна. Найчастіше їх виражають сумою основних локальних збитків: а) від погіршення здоров’я населення; б) комунальному господарству; в) сільському та лісовому господарству; г) промисловості. Сутність збитків од погіршення здоров’я населення полягає в недовиробництві національного прибутку через втрати робочого часу, додаткові витрати на медичне обслуговування, на виплату за листом непрацездатності і пенсій тощо. Збитки в комунальному господарстві можна розглядати як додаткові витрати на прибирання пилу, часте фарбування дерев’яних і металевих конструкцій, витрат на миючі засоби тощо. Збитки в сільському господарстві обумовлюються зниженням цінності посівних площ на забруднених ділянках, причому це, по-перше, зниження врожайності сільськогосподарських культур, а по-друге — забруднення сільськогосподарської продукції. Урожайність зернових культур внаслідок забруднення зменшується на 20 — 25%, соняшнику — на 15 — 20 , овочів — на 15 — 30 %. У забруднених районах зростає захворюваність великої рогатої худоби: лейкозом у 2, туберкульозом в 1,5, маститами в 1,9 раза вище, ніж в екологічно чистих районах. Знижується продуктивність худоби: наприклад, у Донецькому регіоні надої молока на 13 — 14 % нижчі, ніж в умовно чистих господарствах.
Забруднення сильно позначається на лісовому господарстві: відомо, що забрудненням пошкоджено в Німеччині 35 % лісових масивів, в Австрії — 30 %. Збитки, що їх завдає атмосферне забруднення виробничим фондам, криють у собі збитки на поточні капітальні ремонти основних виробничих фондів, збитки від передчасної утилізації обладнання, збитки від простоїв обладнання в ремонті тощо.
Дослідження, проведені у США, показали, що в структурі економічних збитків від забруднення повітря перше місце посідає здоров’я населення (37,9 %), друге — комунальне й побутове господарство (31,7 %), третє — транспорт і промисловість (29,8 %); сільське господарство на останньому місці (0,6 %).
Економічні збитки розраховують у п’яти видах:
1) фактичні збитки, тобто втрати або негативні зміни, що виникають від забруднення навколишнього природного середовища і можуть бути оцінені у вартісній формі у звітному періоді;
2) можливі, які спостерігатимуться в перспективі через можливе забруднення навколишнього середовища, тобто мають умовно-теоретичний характер;
3) відвернені, що становлять різницю між фактичними і можливими збитками;
4) ліквідовані — та частина збитків, на яку їх було зменшено завдяки здійсненню природозахисних заходів;
5) потенційні — збитки, що можуть бути завдані суспільству в майбутньому через нинішнє забруднення навколишнього природного середовища.
Економічні збитки від забруднення атмосфери нині розраховуються емпіричним методом.
Якщо вихідними даними забруднення атмосфери є концентрація шкідливих речовин, то обсяг економічних збитків визначають за формулою 1:
,
де: — питомі збитки, завдані здоров’ю населення, грн. на 1 особу;
R — чисельність населення в зоні впливу підприємства;
— питомі збитки комунальному господарству, грн.;
— питомі збитки сільському і лісовому господарству, грн.;
S — площа сільськогосподарських і лісових угідь, га;
Ф — вартість основних промислово-виробничих фондів, млн грн.;
— питомі збитки промисловості, грн. на 1 млн грн. фондів.
Якщо параметри забруднення атмосфери виражено в тоннах, економічні збитки визначаються за формулою 2:
,
де: f1 — коефіцієнт, що враховує розташування джерела викиду і кількість населення, якому завдано збитків;
f2 — коефіцієнт, який враховує наведену висоту викиду;
— питомі збитки від 1 т шкідливої речовини, що надійшла в атмосферу, грн./т;
Мв — маса викиду в атмосферу, т/рік.
Розрахунок розмірів відшкодування збитків за наднормативний викид забруднювальних речовин в атмосферне повітря ведеться на основі розміру мінімальної заробітної плати з урахуванням розмірів цих викидів і регулювальних коефіцієнтів.
Розмір компенсації збитків в одиницях національної валюти визначається за формулою 3:
,
де: Зк — розмір компенсації збитків, одиниць національної валюти;
Мі — маса і-тої забруднювальної речовини, викинута в атмосферне повітря понаднормативно, в тоннах;
1,1П — базова ставка компенсації збитків у частках мінімальної заробітної плати (П) за одну тонну умовної забруднювальної речовини на момент перевірки, одиниць національної валюти/тонну;
Аі — безрозмірний показник відносної небезпечності і-тої забруднювальної речовини;
Кт — коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-економічні особливості;
Кзі — коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту і-тою забруднювальною речовиною.
Розрахунок маси наднормативних викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря виконується за формулою 4:
Мі = 0,0036 (Vi  Ci – Mді)  Т,
де: Vi — об’ємна витрата газопилового потоку на виході з джерела (м3/с);
Сі — середня концентрація і-тої забруднювальної речовини (із серії відібраних проб), г/м3, розрахована як середня арифметична;
Mді — потужність дозволеного викиду і-тої забруднювальної речовини для цього джерела, г/с, встановлена дозволом на викид;
Т — час роботи джерела в режимі наднормованого викиду, в год.
Термін роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення.
Економічні збитки від забруднення води визначаються за формулою 5:

де: l — коефіцієнт, який враховує розташування джерела викиду та водозабезпеченість регіону;
— питомі збитки від викиду 1 т забруднювальної речовини у воду;
Мс — маса викиду у воду, т/рік.
За наявності наднормативних скидів у гідросферу з порушенням водоохоронного законодавства збитки в національній валюті визначаються за формулою 6:
,
де: V — витрати поворотних вод, м3/год;
Т — тривалість наднормованого скиду, год;
С — середня концентрація забруднених речовин у поворотних водах, г/м3;
Сд — дозволена концентрація для скиду забруднювальних речовин (ГДС), г/м3;
0,003 — базова ставка відшкодування збитків, у частках мінімальної заробітної платні за одиницю маси речовин;
Аі — показник відносної небезпечності речовин, визначуваний згідно з переліком ГДК шкідливих речовин;
n — величина мінімальної заробітної плати, грн.;
 — коефіцієнт, що враховує категорію водного об’єкта (додаток);
103 — коефіцієнт, що враховує розмірність величин.
За самовільного використання води збитки розраховуються за формулою 7:
,
де: W — об’єми води за самовільного водокористування, м3;
Тар — діючі на час порушення тарифи на воду в одиницях національної валюти за 1 м3.
Обсяг економічних збитків від забруднення земельних ресурсів визначається за формулою 8:
,
де: q — коефіцієнт, що враховує родючість земельних ресурсів;
— питомі збитки від викиду 1 т забруднювальних речовин на ґрунт;
Мв — маса викиду на ґрунт.
Ця формула використовується для підрахунків економічних збитків за використання землі під побутові, органічні відходи; якщо ж відходи пов’язані з небезпечними речовинами, Міністерство охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України використовує методику визначення економічних збитків з урахуванням якості ґрунтів, токсичності речовини та глибини її просочування у ґрунт.
Основою розрахунків величини збитків від забруднення земельних ресурсів є грошова оцінка конкретної земельної ділянки, яка на підставі Закону України «Про плату за землю» визначається та уточнюється Держкомземом України. Витрати на здійснення заходів щодо зниження чи ліквідації забруднення земельних ресурсів зростають залежно від глибини просочування забруднювальної речовини у співвідношенні 10 : 3, тобто зі збільшенням глибини в 10 разів витрати для ліквідації забруднення зростають утричі. Всю складність впливу забруднювальних речовин на земельні ресурси зведено до чотирьох груп небезпечності, основою для яких є показники гранично допустимих рівнів (ГДР) та орієнтовно допустимих концентрацій (ОДК) хімічних речовин у ґрунті, мг/кг.

В Україні вже створено законодавчі основи охорони земельних ресурсів, але майже відсутній правовий та економічний механізми здійснення заходів із такої охорони. Діють хіба що три статті (52 — 54) Кодексу про адміністративні правопорушення: стягнення штрафів за псування й забруднення, порушення правил використання, неприведення тимчасово зайнятих земель у стан, придатний для їх використання за призначенням. При цьому розмір штрафів залежить не від ступеня завданої шкоди, а від факту погіршення якості земельних ресурсів.
У сучасній практиці фінансування витрат на здійснення заходів з охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів проводиться за рахунок коштів державного бюджету, підприємств та установ.
За рахунок коштів державного бюджету інвестуються переважно великі природоохоронні заходи загальноцільового призначення: державні програми ліквідації наслідків промислових аварій та стихійного лиха, державні територіальні й галузеві перспективні та поточні плани з охорони й відтворення природних ресурсів, державні плани й кошторис на ведення заповідного господарства в заповідниках, природних парках, пам’ятках природи, заказниках тощо. Капіталовкладення на ці заходи були завжди незначними, часто виділялися за залишковим принципом. Так, за період із 1973 р. по 1975 р. вони становили 917 млн крб., у 1976 — 1980 рр. — 1169 млн, у 1981 — 1985 рр. — 1864 млн, у 1989 р. — 510 млн крб. Підприємства та установи виділяють кошти на охорону та раціональне використання водних ресурсів, повітряного басейну, земель, мінеральних ресурсів.
Для фінансування заходів з охорони навколишнього природного середовища створюються державний та місцеві позабюджетні фонди (див. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Смотреть другие вопросы в разделе: Экология





Все материалы размещены исключительно с целью ознакомления и принадлежат их авторам. Любое копирование строго запрещено. Если вы являетесь автором того или иного труда и не хотите, чтобы он был здесь опубликован, свяжитесь с администрацией