***
Главная » Экология » Водные ресурсы



Водные ресурсы

Источник: курсовая пользователя Jufri
Запаси прісної води на земній кулі (97 % усіх її запасів знаходиться в морях і океанах) обмежені. Вони становлять лише 3 %, з них 2 % — в полярних льодовиках, і тільки 1 % знаходиться в рідкому стані, придатному для використання.
Україна належить до регіонів, не забезпечених у достатній кількості прісною водою за існуючих антропогенних навантажень. Запаси місцевих водних ресурсів на одного жителя України в середньому майже в 30 разів менші, ніж у Росії.
Так, якщо в середньому по країнах СНД на душу населення припадає 19,6 тис. м3 на рік, у Росії — 30,6, то в Україні — 1,2 тис. м3.
Украй недостатньо забезпечені водою південні та східні області, які особливо потребують води і через розвинену промисловість, і через значну концентрацію міст. Це — Донецька, Запорізька, Дніпропетровська, Миколаївська, Одеська, Херсонська області, де на душу населення припадає води в 15 — 20 разів менше, ніж в інших областях. У засушливі роки ці показники ще нижчі.
На сьогодні у світі понад 1 млрд осіб споживає воду, яка не відповідає санітарним нормам. Через забруднену воду, згідно з розрахунками американських учених, щорічно помирає до 10 млн осіб.
Промислове використання водних ресурсів разом із комунальним перевищує 40 %.
Інтенсивність використання водних ресурсів набагато перевищує процес їх відновлення в біосфері. Щорічно водозабір становить 3500 км3, а скид неочищених промислових стоків — 160 км3; це призводить до забруднення понад 12 %, а в промислово розвинених країнах — до 25 % річного стоку.
В Україні забір води в 90-х роках становив 34 км3, а скид — 20,6 км3. Якщо така тенденція збережеться до 2000 р., виникнуть великі проблеми забезпечення прісною водою багатьох населених пунктів.
До особливо водомістких галузей промисловості належать металургійний і паливно-енергетичний комплекси, хімічна, нафтохімічна і целюлозно-паперова галузі промисловості. Так, на виготовлення 1 т паперу витрачається до 1000 м3 води, 1 т сталі — 300, 1 т синтетичного каучуку — 2800, 1 т нікелю — 4000 м3.
Сучасна теплова електростанція потужністю 1 млн кВт/год потребує протягом року 1,5 км3 води, атомна — 3 км3. Масштаби ці дуже великі, адже виробництво електроенергії подвоюється кожні 10 — 15 років. Одним із найпоширеніших засобів зменшення забруднення промислових стоків є очисні споруди. Але зараз їхня вартість становить 70 — 100 % та більше від загальних капіталовкладень у промисловий об’єкт. Та й за наявності очисних споруд домогтися повного очищення неможливо. Навіть максимально ефективні споруди на промислових об’єктах знешкоджують лише 10 — 15 % токсичних речовин. При цьому в промислових стоках залишаються вуглеводневі сполуки — хлорбензол, ізопрен, циклогексан, що їх досі не навчилися знешкоджувати.
Підвищення ступеня очищення стоків з 85 до 95 % збільшує затрати у 2 рази, а понад 95 % — у 10 разів на кожний відсоток підвищення ефективності очисних споруд.
Сільське господарство є найбільшим водокористувачем — від 60 до 85 % сумарного водозабору, одначе 3/4 його витрачається безповоротно.
З інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва, а надто з такими її напрямами, як хімізація і меліорація, велика кількість добрив і пестицидів надходить до річок, озер, потрапляє в підземні води. Винос пестицидів із зрошуваних полів становить до 4 % від унесеної кількості.
Особливу проблему становить забруднення природних вод біогенними речовинами, а надто азотними. У світі щорічно в навколишнє середовище надходить понад 50 млн т нітратів.
В Україні щороку в річки та водойми змивається в середньому 120 млн т ґрунту, а це — 240 тис. т азоту, 120 тис. т фосфору, 2,4 млн т калію.
В Україні функціонує понад 45 тис. ферм і комплексів тваринництва. Річковий об’єм становить 300 млн м3 і вміщує до 1,5 млн т азоту; понад 10 % його надходить до природних водойм, просочується в підземні горизонти.
Значним водокористувачем є й комунальне господарство.
У середньому за добу в країнах СНД житель споживає 250 л води; у країнах Західної Європи — 100 — 300 л, в Україні — 270, у деяких містах — Херсоні, Одесі, Донецьку, Харкові, Маріуполі, Рівному — понад 400, а в Дніпропетровську, Львові, Києві, Луганську, Севастополі, Запоріжжі — 450 — 550 л.
Комунальні стоки великих міст — небезпечне джерело забруднення водойм побутовою хімією, миючими засобами; крім того, окрему проблему становить бактеріологічне забруднення, що його несуть стоки міських каналізаційних систем.
Одна з найпоширеніших проблем раціонального використання водних ресурсів країни — проблема малих річок. В Україні їх 22,5 тис., в їхніх басейнах формується понад 60 % водних ресурсів. Їхня протяжність 100 тис. км. До найважливіших проблем малих річок України належать:
1. Замулення внаслідок розорювання заплав і вирубування лісових смуг. Нині в Україні замулені та потребують розчищення 300 тис. км. Вартість його досить висока: за 1 км — 130—180 тис. грн. Роботи централізовано не фінансуються, ведуться епізодично, в основному за рахунок сільськогосподарських підприємств.
2. У малі річки потрапляє велика кількість хімічних добрив, оскільки 3,5 тис. складів мінеральних добрив та отрутохімікатів не відповідають санітарним нормам і знаходяться просто неба.
3. Значне забруднення тваринницькими комплексами.
4. У басейнах малих річок розташовано 180 полів фільтрації цукрових заводів.
5. Склалася ганебна традиція створювати на берегах річок звалища для сміття.
6. Особливо значне забруднення малих річок у промислових районах.
В Україні це — Сіверський Донець, де вміст фенолів перевищує допустиму норму в 10 разів, Інгулець — у 45 разів.
Способи раціонального використання водних ресурсів:
1. У промисловості — впровадження водооборотних систем. Замкнені цикли промислового водокористування дають можливість повністю ліквідувати стоки, а свіжу воду добирати лише на повернення втрат води. В Україні вже діють 150 таких виробництв.
2. Впровадження нових радикальних технологій зі зменшеним споживанням води.
3. Через брак коштів створювати системи ліквідації промислових стоків поетапно, насамперед на тих підприємствах, які дають найбільше забруднення. Приміром, створення водооборотних систем на лісокомбінатах Закарпаття вимагало близько 10 млн грн. Коли розділили каналізацію і дуже забруднену воду, збагачений висококонцентрованими фенолами розчин почали спалювати, зменшивши в такий спосіб забруднення за мінімальних затрат.
4. У сільському господарстві — дотримання норм зрошення.

Смотреть другие вопросы в разделе: Экология





Все материалы размещены исключительно с целью ознакомления и принадлежат их авторам. Любое копирование строго запрещено. Если вы являетесь автором того или иного труда и не хотите, чтобы он был здесь опубликован, свяжитесь с администрацией